28 травня 2025 рокуСправа №160/1613/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
22.01.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.12.2024 №183950007027 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи у Сумському дитячому тубсанаторії: з 04.11.1987 по 01.11.1990 - на посаді санітарки, з 01.02.1992 по 01.01.1995 - на посаді медсестри, з 02.01.1995 по 04.07.1995 - на посаді інструктора ЛФК відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою, тобто з 20.12.2024.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.12.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового та страхового стажу. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах, досягла встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
07.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою автоматизованої системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно наданих документів та індивідуальних відомостей встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 35 років 03 місяці 15 днів, пільговий стаж роботи за Списком №2 - не підтверджений. Відповідач вказує, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди згідно наданої довідки від 05.12.2024 №91/4, оскільки до заяви про призначення пенсії не надано доручення на право підпису пільгових довідок на Голову комісії з реорганізації, директора КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційний хвороб та дерматології ім. Красовицького», також в наказі №62 від 22.12.1994 щодо атестації робочих місць по Списку - не зазначено статтею 60 Закону № 1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Після набрання чинності Законом №1058-IV, тобто з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Як вбачається з розрахунку стажу позивачу спірні періоди зараховано відповідно до наданих документів з урахуванням кратності. З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні висновки є законними та обґрунтованими, складеними у відповідності до норм чинного законодавства. Прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 .
20.12.2024 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
24.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №183950007027 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне:
- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- вік заявника 56 років;
- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 20.12.2024;
- страховий стаж становить 35 років 3 місяці 15 днів;
- пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років.
В рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.
До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 05.12.2024 №91/4, оскільки відсутнє доручення на право підпису пільгових довідок на Голову комісії з реорганізації, директора КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. Красовицького», також в наказі №62 від 22.12.1994 щодо атестації робочих місць по Списку не зазначено.
В рішенні вказано про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного стажу, визначеного ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до п. 2. ч.2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 05.08.1985 позивач у спірні періоди, не зараховані відповідачем до пільгового стажу, працювала у Сумському дитячому тубсанаторії з 04.11.1987 по 01.11.1990 на посаді санітарки, з 01.02.1992 по 01.01.1995 на посаді медсестри, з 02.01.1995 по 04.07.1995 на посаді інструктора ЛФК.
На підтвердження пільгового стажу позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано довідку Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» від 05.12.2024 №92/4, якою повідомлено, що ОСОБА_2 дійсно працювала в Сумському дитячому тубсанаторію з 04.11.1987 (наказ №65 п. 1 від 03.11.1987) на посаді санітарки; 01.11.1990 (наказ №65 п. 2 від 31.10.1990) звільнена за власним бажанням; 01.02.1992 (наказ №3 п. 2 від 30.01.1992) прийнята на посаду медсестри; 02.01.1995 (наказ №1 п. 14 від 02.01.1995) переведена на посаду інструктора ЛФК; 04.07.1995 (наказ №18 п. 7 від 01.06.1995) звільнена за власним бажанням.
Сумський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій на підставі рішення п'ятої сесії обласної ради депутатів двадцять п'ятого скликання від 04.03.1999 та наказу №222 УОЗ Сумської облдержадміністрації від 22.03.1999 і п.1 ст. 40 КЗпП України, а також наказу по СОДПТС №5-ОД від 26.03.1999 ліквідований з 01.06.1999 (наказ №8-ОД від 01.06.1999).
При ліквідації Сумського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію визначений правонаступником КЛПЗ «Сумський обласний протитуберкульозний диспансер» по видачі документів про підтвердження трудового стажу працівникам, видачу пільгових довідок для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, довідок на пенсію за вислугою років, працівникам, які працювали в Сумському обласному дитячому протитуберкульозному санаторію.
На підставі рішення Сумської обласної ради шостого скликання четвертої сесії від 25.02.2011 КЛПЗ «Сумський обласний протитуберкульозний диспансер» перейменовано в обласний комунальний заклад охорони здоров'я «Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер».
На підставі рішення Сумської обласної ради двадцять шостої сесії сьомого скликання від 22.02.2019 обласний комунальний заклад охорони здоров'я «Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» реорганізований шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер».
На підставі рішення Сумської обласної ради сьомого скликання тридцять першої сесії від 20.12.2019 комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер» змінено найменування на комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр».
Також, позивачем надано довідку Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» від 05.12.2024 №91/4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, якою підтверджено пільговий стаж роботи позивача з 04.11.1987 по 01.11.1990 на посаді санітарки, з 01.02.1992 по 01.01.1995 на посаді медсестри, з 02.01.1995 по 04.07.1995 на посаді інструктора ЛФК. Вказано, що позивач працювала повний робочий день, зайнята обслуговуванням хворих на туберкульоз за професією, посадою санітарки, медсестри, інструктора ЛФК, що передбачена Списком №2 розділу ХХІV постанови Кабінету Міністрів СССР №1173 від 22.08.1956, постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, загальна роботи 6 років 5 місяців.
До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 05.12.2024 №91/4, оскільки відсутнє доручення на право підпису пільгових довідок на Голову комісії з реорганізації, директора КНП СОР «Медичний клінічний центр інфекційних хвороб та дерматології ім. Красовицького», також в наказі №62 від 22.12.1994 щодо атестації робочих місць по Списку не зазначено.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(далі Порядок №22-1).
Згідно із пунктом 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства, саме Пенсійні органи наділені повноваженням вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, територіальним органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком позивачу не було враховано спірну довідку та не ініційовано проведення зустрічної звірки, відсутні і докази звернення Пенсійного органу до роботодавця, що видав довідку щодо первинних документів на підтвердження обґрунтованості її видачі.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що нарахування пенсії в повному обсязі, тобто в належному розмірі покладається на відповідний територіальний орган ПФУ, а тому у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не в порядку, передбаченому чинним законодавством. Тому такі дії мають бути визнані протиправними та вчиненими з вини органу - суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та не врахувавши спірну довідку про стаж позивача, не надав належної оцінки документам, поданим заявником, формально підійшов до вирішення наявного права особи на пенсію, оскільки не здійснив всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист в зв'язку із втратою працездатності, наслідком таких протиправних дій відповідачів стало призначення пенсії без урахування всіх поданих документів, що в певному сенсі, призвело до обмеження відповідного права на мирне володіння майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Верховний Суд у справі №826/14837/16, розглянутій 31.03.2020 зазначив, що «пенсія за віком це свого роду державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи та підлягає безумовному поверненню державою в установленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім випадків, що можуть бути встановлені законом. Особу можна позбавити як права на депозит, так і права на пенсію лише за добровільної відмови від цього виду власності.
Серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, на переконання суду, не може слугувати причиною порушення прав та інтересів особи на належне соціальне забезпечення сумніви пенсійного органу щодо певних підтверджуючих документів при цьому без подальшого вчинення активних дій в межах прав, наданих пенсійним органам.
Судом проаналізовано довідку Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр» від 05.12.2024 №91/4 та встановлено, що вона має підписи посадових осіб та завірена печаткою підприємства.
Рішення про відмову у призначенні пенсії не містить жодних заперечень щодо правомірності видачі довідки від 05.12.2024 №91/4, якою підтверджено пільговий стаж позивача, а тому дії щодо незарахування до пільгового стажу роботи зазначених періодів є протиправними.
Також позивачем додано до позовної заяви накази про затвердження результатів атестації робочих місць від 22.12.1994 №62 та від 20.10.1998 №27-ОД.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом з розрахунку пенсії за віком форми РС-право встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок страхового стажу з 04.11.1987 по 01.11.1990 на посаді санітарки, з 01.02.1992 по 01.01.1995 на посаді медсестри, з 02.01.1995 по 04.07.1995 на посаді інструктора ЛФК позивача з урахуванням кратності.
Відтак, вказаний період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача у подвійному розмірі.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що відповідачем не було проведено розрахунок пільгового стажу для призначення пенсії позивача, з урахуванням зарахованого періоду роботи цим судовим рішенням.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Додатково, суд звертає увагу, що в прохальній частині позовної заяви викладено вимогу про зарахування періодів роботи та призначення пенсії ОСОБА_1 , проте відповідно до паспортних даних позивачем у справі є ОСОБА_3 .
Відтак, судом в рішенні зазначається прізвище позивача відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 18.01.2025.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 807,47 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.12.2024 №183950007027 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи у Сумському дитячому тубсанаторії: з 04.11.1987 по 01.11.1990 - на посаді санітарки, з 01.02.1992 по 01.01.1995 - на посаді медсестри, з 02.01.1995 по 04.07.1995 - на посаді інструктора ЛФК відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, та зарахованих до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський