12 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/252/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянув заяву від 23.04.2025 (вх. № 2935 від 24.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас" про залишення позовної заяви без руху
у справі за позовом: Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2
треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Міністерство освіти і науки України (01135, пр-кт Берестейський,10, м.Київ, ЄДРПОУ 38621185)
2.Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (79019, вул. Василіянок ,48, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 42891875)
3. Тернопільська обласна військова адміністрація (46021, вул. Грушевського,8, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 000226222)
4. Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (46002, вул. Лисенка,20а, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 39766192)
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас", м. Тернопіль, вул. В. Громницького, 1А,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопарк “Дружба» 46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Гнатюка Володимира, буд. 18, кв.5 (код ЄДПОУ 45497317).
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державний реєстратор Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковський О.Л., 48593, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт. Заводське, вул. Чарнецького, буд.7;
2.Тернопільська міська рада (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ЄДРПОУ 34334305);
3. Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ЄДРПОУ 04058344).
за участі прокурора Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, 46000, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4
про: зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою; заборона вчиняти дії; визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії.
За участі представників сторін та їх учасників:
Позивача: Іващук Володимир Михайлович, ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1084223 від 13.08.2024;
Відповідача 1: адвокат Варода Павло Борисович, ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1084204 від 12.08.2024;
Відповідача 2: не з'явився;
Третіх осіб: не з'явився;
Прокурора: Фігель Ольга Тадеївна, службове посвідчення № 071076 від 01.03.2023.
1. Суть та рух справи.
Ухвалою суду від 28.08.2024 прийнято справу №921/252/23 до свого провадження. Розгляд справи почато спочатку зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання, призначене на 24.09.2024, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось, з підстав, зазначених в ухвалах суду.
У судовому засіданні 14.04.2025 суд відкрив розгляд справи по суті.
24.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1-ТОВ "Ювітас" надійшла заява про залишення позовної заяви без руху (вх. 2935), у зв'язку з чим, судом, у судових засіданнях 28.04.2025 та 05.05.2025 для вирішення цієї заяви, оголошувались перерви, востаннє до 12.05.2025.
У судовому засіданні 12.05.2025 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину ухвали.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи заявника - ТОВ «Ювітас», викладені у заяві про залишення позовної заяви без руху.
У заяві (без номера від 23.04.2025 (вх. № 2935 від 24.04.2025) ТОВ «Ювітас» просить про залишення позовної заяви у справі № 921/252/23 без руху.
В обґрунтування заяви, відповідач 1 - ТОВ "Ювітас" посилається на те, що 09 квітня 2025 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" №4292-ІX від 12 березня 2025 року, яким, зокрема, внесено зміни до статей 164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України, статтю 390 Цивільного кодексу України. Заявник, серед іншого, також зазначає, що відповідно до вимог частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Крім того, заявник зазначає, що Законом 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту:
"2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
З огляду на зазначене, Заявник, із посиланням на те, що держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову, зокрема, враховуючи зміни до Господарського процесуального кодексу України, що набули чинності 09 квітня 2025 року, після відкриття провадження у справі №921/252/23, зокрема, що стосуються обов'язкового внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна у випадку його витребування органом державної влади від добросовісного набувача на користь держави, просить залишити без руху позовну заяву Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Тернопільська обласна військова адміністрацію, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас", Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк «Дружба», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковський О.Л., Тернопільська міська рада, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, за участі прокурора Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави, про: зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою; заборона вчиняти дії; визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити дії, для усунення недоліків - надання документа, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
2.2. Заперечення Тернопільської обласної прокуратури щодо залишення без руху позову у справі №921/252/23.
Прокурор Тернопільської обласної прокуратури заперечуючи щодо залишення без руху позову у справі №921/252/23, у наданих суду Запереченнях (№15-306ВИХ-25 від 25.04.2025 (вх. № 3005 від 28.04.2025)), не погоджуючись із заявою відповідача-1 про залишення позову без руху, серед іншого зазначила, що :
- справа №921/252/23 перебуває на стадії розгляду спору по суті ;
- у даній справі вимогою позивача до відповідачів є зобов'язання усунути перешкоди в користуванні державною земельною ділянкою із кадастровим номером 6110100000:13:007:0055 шляхом демонтажу самовільного будівництва автостоянки, як зведеного із істотним порушенням будівельних норм та правил ;
- крім того, зазначає, що ТОВ "Автопарк "Дружба" не має ознак добросовісного набувача прав на автостоянку, жоден орган державної влади або місцевого самоврядування не вчиняв будь які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких вказаний суб'єкт господарювання став набувачем майна.
А тому, на переконання прокуратури, вимога відповідача -1 щодо залишення позову без руху та внесення позивачем вартості автостоянки на депозитний рахунок суду, не відповідає положенням України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 №4292-ХІ та не поширюється на правовідносини у справі №921/252/23, оскільки позовна вимога про демонтаж автостоянки, що розташована на спірній земельній діяльні та скасування державної реєстрації речового права на неї (автостоянку) є складовою негаторного позову, а тому клопотання про залишення позову без руху, є безпідставним. Просить у задоволенні вказаної заяви, відмовити.
2.3. Заперечення Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Позивач, у поданій суду Заяві б/н від 28.04.2025 (вх. №3029 від 28.04.2025) з процесуальних питань проти задоволення заяви (без номера від 23.04.2025 (вх. № 2935 від 24.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювітас» про залишення позовної заяви без руху заперечує, та вважає заяву відповідача -1 про залишення позову без руху безпідставною, з огляду на таке.
З обставин справи №921/252/23 випливає, що спір стосується захисту права на користування земельною ділянкою державної форми власності, а розташована на ній тимчасова споруда автостоянки є перешкодою у такому користуванні, остання у державній чи комунальній власності ніколи не перебувала, відповідачам органами державної влади або місцевого самоврядування ніколи не відчужувалась, а вимога не спрямована на витребування тимчасової споруди автостоянки у осіб приватного права.
Тому, на думку позивача, вимога про внесення університетом вартості тимчасової споруди автостоянки на депозитний рахунок суду абсолютно не відповідає положенням вищевказаного закону, оскільки предметом позову є не володіння згаданим майном, а демонтажні роботи щодо нього, як перешкоди у користуванні земельною ділянкою державної форми власності.
Крім того, звертає уваги, що провадження у справі №921/252/23 було відкрито правомірно, в силу приписів частини 3 статті 3 ГПК України, котрою передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на наведене просить у задоволені заяви ТОВ «Ювітас» про залишення позову без руху у справі № 921/252/23, відмовити.
3. Розглянувши подану відповідачем 1 - ТОВ "Ювітас" заяву про залишення позову без руху у справі №921/252/23, в сукупності з матеріалами справи, надавши оцінку наведеним у ній доводам заявника, запереченням прокуратури та позивача, суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви, з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.
Аналізуючи заяву відповідача-1 щодо залишення позову без руху, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (пункти 10,19 частини 2 статті 182 ГПК України)
Частиною 11 статті 176 ГПК України визначені підстави для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі Закон №4292-ІХ), яким внесено зміни в статті 261, 388, 390 та 391 Цивільного кодексу України, а також до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон №4292-ІХ внесено зміни до статей 164, 174, 238 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за приписами частини 6 статті 164 ГПК України (в редакції Закону №4292-ІХ) у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України (в редакції Закону №4292-ІХ) якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Відповідно до частини 13 статті 238 ГПК України (в редакції Закону №4292-ІХ) у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача".
Щодо прийняття до розгляду позовної заяви у справі №921/252/23, суд зазначає таке.
Позовна заява за позовом Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 46027, вул. М.Кривоноса, 2, м. Тернопіль до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас", 46027, вул. Громницького В, буд. 1А, м. Тернопіль про: зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою із кадастровим номером 6110100000:13:007:0055 шляхом: здійснення демонтажу встановлених перешкод (огорожі з воротами) по усьому периметру самовільно зайнятої частини ділянки, на котрій знаходиться площадка під відкриту автомобільну стоянку та звільнення цієї земельної ділянки від інших належних відповідачу речей та майна; забезпечення допуску представникам позивача на територію частини земельної ділянки, на котрій знаходиться площадка під відкриту автомобільну стоянку; заборону відповідачу вчиняти позивачу будь-які перешкоди в користуванні належним йому на праві користування об'єктом нерухомого майна, а саме частиною земельної ділянки, з кадастровим номером 6110100000:13:007:0055, на котрій знаходиться площадка під відкриту автомобільну стоянку, площею 5740 квадратних метрів, подана до суду з додержанням вимог статей 162, 164, 172 ГПК України, тим самим підтверджено відсутність підстав про залишення позову без руху чи повернення її позивачу. Господарським судом Тернопільської області (суддя Руденко О.В.) провадження у справі №921/252/23 відкрито 18.04.2023.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №921/252/23 в позові відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, б/н від 21.11.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/3589/23, 01-05/3593/23 від 24.11.2023) залишено без задоволення; рішення Господарського суду Тернопільської області від 18 жовтня 2023 року у справі №921/252/23 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2024 касаційну скаргу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка задоволено; постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі №921/252/23 скасовано, справу №921/252/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято справу №921/252/23 до свого провадження (суддя Сидорук А.М.) та призначено підготовче засідання у справі № 921/252/23 на 13 серпня 2024 року.
У підготовчому засіданні 13.08.2024 було оголошено перерву до 06 вересня 2024 року об 11 год. 30 хв..
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.08.2024 №2534/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 головуючим суддею визначено суддю Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 28.08.2024 прийнято справу №921/252/23 до свого провадження. Розгляд справи почато спочатку з стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, Закон України №4292-ІХ прийнятий 12.03.2025 набрав чинності 09.04.2025, тобто після прийняття суддею Гевко В.Л. справи №921/252/23 до свого провадження. Відповідних законодавчих змін, які визначені Законом, на момент прийняття до розгляду даної справи не існувало.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 390 ЦК України, якою доповнено відповідну статтю Цивільного кодексу України Законом №4292-ІХ, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.
При цьому, ухвалення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади законодавцем поставлено в залежність від попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.
Вищевказаним Законом №4292-ІХ також доповнено статтю 391 Цивільного кодексу України частиною 2 наступного змісту:
"Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
При цьому, суд зауважує, що, в даному випадку, предметом позову є захист позивачем свого права на користування земельною ділянкою державної форми власності, оскільки розташована на ній тимчасова споруда автостоянки є перешкодою у користуванні нею, а тому позивач звернувся до суду із вимогою про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою; заборонити вчиняти дії; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора та зобов'язати вчинити дії.
Також, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, КУзПБ, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 11 ГПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини 6 статті 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Згідно приписам статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Так, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, у якому визначено, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього».
У рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001 вказано, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У постанові КГС ВС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 колегія суддів дійшла висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).
Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.
Колегія суддів КГС ВС зауважила, що саме з такого розуміння принципу дії закону в часі слід виходити під час вирішення питання щодо застосування норм закону, що набрав чинності на зміну попередньому, який регулював аналогічні правовідносини.
Цілком очевидно, що зміни, які внесені Законом № 4292-ІХ та мають зворотну дію в часі абсолютно не пом'якшують становище органів державної влади (чи органів місцевого самоврядування), а навпаки її погіршують. Адже Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" передбачено, що видатки органів державної влади здійснюються в межах затвердженого бюджету, діяльність державних органів здійснюється виключно за рахунок бюджету, якщо інше не передбачено законом. Натомість Закон № 4292-ІХ не визначає джерел фінансування обов'язкового депозиту, тобто створює, зокрема, ризик несанкціонованого використання бюджетних коштів.
Враховуючи все вищенаведене, вбачається, що положення частини 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4292-ІХ щодо зворотності дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом… суперечать статті 58 Конституції України.
Таким чином, на думку суду, положення частини 6 статті 164 та частини 2 статті 174 ГПК України не можуть застосовуватись до позовних заяв, поданих до суду до набрання чинності Законом № 4292-ІХ. А тому у таких випадках у задоволенні заяв про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, а саме - надання документа, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, - суд відмовляє.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні об'єктивні підстави для залишення позову без руху, що свідчить про безпідставність заяви, поданої відповідачем-1 про залишення позову без руху.
У відповідності до частини 1 статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Ухвала - письмове або усне судове рішення, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду справи, та інші процесуальні питання. Ухвала є актом застосування судом норм процесуального права.
Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України; інші випадки закінчення розгляду справи (зокрема, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду) оформляються постановленням ухвали. Ухвали суду, що набрали чинності, є обов'язковими до виконання.
Із урахуванням вищезазначеного у сукупності, суд відмовляє в задоволенні заяви від 23.04.2025 (вх. № 2935 від 24.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас" про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене вище, керуючись статтями 42, 169, 170, 176, 177, 182, 183, 232-235 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні заяви від 23.04.2025 (вх. № 2935 від 24.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас" про залишення позовної заяви без руху, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею - 12.05.2025.
3.Ухвала може бути оскаржена чи заперечена з підстав та у порядку визначених статтями з 253 по 259 ГПК України.
4. Повний текст ухвали виготовлено - 28.05.2025.
5. Копію повного тексту ухвали направити:
- позивачу - Тернопільському національному педагогічному університету імені Володимира Гнатюка, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2, до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
- відповідачу 1- Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювітас", м.Тернопіль, вул. В.Громницького, 1А , до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
- відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “Автопарк “Дружба» 46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Гнатюка Володимира, буд. 18, кв.5 (код ЄДПОУ 45497317), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
- третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Міністерству освіти і науки України (01135, пр-т Берестейський,10, м.Київ, ЄДРПОУ 38621185), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
2. Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (79019, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 42891875), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
3. Тернопільській обласній військовій адміністрації (46021, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 000226222), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
4. Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області (46002, вул. Лисенка,20а, м.Тернопіль, ЄДРПОУ 39766192), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
- третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державному реєстратору Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковському О.Л., (48593, Тернопільська обл., Чортківський р-н, смт. Заводське, вул. Чарнецького, буд.7), - до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
2. Тернопільській міській раді (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ЄДРПОУ 34334305), до її електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
3. Виконавчому комітету Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, ЄДРПОУ 04058344), до його електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС;
- Тернопільській обласній прокуратурі - до її електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022/
Суддя В.Л. Гевко