65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1072/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Владам-Юг» (90332, Закарпатська обл., Берегівський район, селище Королево, вул. Вокзальна, буд. 7)
до відповідача: Фермерського господарства «Астера-2020» (75633, Херсонська обл., Голопристанський район, сільрада Гладківська, вул. Миру, буд. 129)
про стягнення 349 492, 58 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Владам-Юг» (далі - ТОВ «Владам-Юг», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» (вх. № 1099/25 від 20.03.2025), про стягнення з Фермерського господарства «Астера-2020» (далі - ФГ «Астера-2020», відповідач) боргу в сумі 218 500, 00 грн, інфляційних втрат в сумі 109 961, 92 грн, 3% в сумі 21 030, 66 грн, що загалом - 349 492, 58 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України; акцентовано увагу відповідача на обов'язок, передбачений ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходження ФГ «Астера-2020» - 75633, Херсонська обл., Голопристанський район, сільрада Гладківська, вул. Миру, буд. 129.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX постановлено утворити у Херсонській області Скадовський район (з адміністративним центром у місті Скадовськ) у складі територій Бехтерської сільської, Голопристанської міської, Долматівської сільської, Каланчацької селищної, Лазурненської селищної, Мирненської селищної, Новомиколаївської сільської, Скадовської міської, Чулаківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Скадовський район Херсонської області тимчасово окупований з 24.02.2022.
Згідно роздруківки із сайту АТ «Укрпошта» відділення за адресою с. Гладківка, Скадовський р-н, Херсонська обл. тимчасово не функціонує.
Ураховуючи викладене, ухвала суду від 31.03.2025 засобами поштового зв'язку відповідачу не направлялась, оскільки поштові відправлення не працюють в умовах воєнного стану станом на 31.03.2025, про що також свідчить інформаційна довідка за підписом начальника ВДЗ.
Також, судом встановлено, що ФГ «Астера-2020» не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутність у нього електронного кабінету, а також те, що поштові відправлення тимчасово не працюють, суд повідомив його про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 916/1072/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження та про можливість надання відзиву шляхом розміщення резолютивної частини ухвали від 31.03.2025 на сайті Судова влада України.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається належним чином повідомлений.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ «Владам-Юг».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач домовились про поставку насіння овочевих культур, які останній прийняв на загальну суму 350 608, 35 грн з ПДВ у відповідності до видаткової накладної № 1509 від 30.11.2020. Для здійснення оплати позивач надав відповідачу рахунок на оплату № 1549 від 30.11.2020 на суму 350 608, 35 грн, який останнім оплачено частково в сумі 132 108, 35 грн, а саме: 06.09.2021 - 50 108, 35 грн; 15.09.2021 - 82 000, 00 грн. Вказує, що на теперішній час наявна заборгованість відповідача за поставлений товар в сумі 218 500, 00 грн.
Зазначає, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, як наслідок до стягнення підлягає заборгованість за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно видаткової накладної № 1509 від 30.11.2020 ТОВ «Владам-Юг» поставило, а ФГ «Астера-2020» отримало товар (регаль кл насіння огірка 10гр; роял кл насіння огірка 10гр; геркулес кл насіння перцю 50гр; мазін кл насіння дині 5000н) на загальну суму 350 608, 35 грн, у тому числі ПДВ 58 434, 73 грн.
Видаткова накладна № 1509 від 30.11.2020 підписана та скріплена печатками обох сторін без зауважень.
Тобто, між ТОВ «Владам-Юг» (постачальник) та ФГ «Астера-2020» (покупець), було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлення покупця та фактичної поставки товару за видатковою накладною № 1509 від 30.11.2020.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1549 від 30.11.2020 на суму 350 608, 35 грн, у тому числі ПДВ 58 434, 73 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за товар згідно рахунку № 1549 від 30.11.2020 в сумі 50 108, 35 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 06.09.2021 АБ «Південний».
Відповідачем здійснено часткову оплату за товар згідно рахунку № 1549 від 30.11.2020 в сумі 82 000, 00 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 15.09.2021 АБ «Південний».
Отже, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 132 108, 35 грн.
Таким чином, заборгованість за товар, поставлений позивачем та не оплачений відповідачем з урахуванням часткової оплати складає 218 500, 00 грн.
5. Позиція суду.
Ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є видом правочину, що вбачається зі змісту ч. 2 ст. 202 ЦК України.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Ч. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно із ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ч. 1 ст. 641 ЦК України).
Як визначено ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі), для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 ЦК України та ч. 1 ст. 181 ГК України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків тощо.
Ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених вище норм ЦК України та ГК України, а також наявні у справі документи (докази) надають суду підстави для висновку, що між сторонами у цій справі склались господарські відносини поставки (купівлі-продажу), що породили взаємні права та обов'язки сторін.
Тобто, суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ст. 207 ЦК України між позивачем та відповідачем вчинено правочин у простій письмовій формі шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах (ТОВ «Владам-Юг» поставило ФГ «Астера-2020» товар, за який виставлено рахунок на оплату № 1549 від 30.11.2020, а ФГ «Астера-2020» здійснено частково оплату на суму 132 108, 35 грн).
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України. Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/1467/19 від 15.05.2020.
Враховуючи викладене та зважаючи, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до ст. 692 ЦК України відповідач, як покупець, був зобов'язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, тобто строк оплати товару за видатковою накладною № 1509 від 30.11.2020 є таким, що настав.
На день розгляду спору відповідач наявну заборгованість не спростував та не спростував факт поставки йому товару; доказів погашення заборгованості у повному обсязі матеріали справи не містять.
Доказів погодження сторонами іншого погодженого строку оплати товару, отриманого на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, матеріали справи не місять.
Відтак, оплату за поставлений товар відповідач зобов'язаний був здійснити негайно після прийняття такого товару.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості в сумі 218 500, 00 грн є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати вартості наданих послуг сторони не визначали, таким чином суд керуючись приписами ст. 530 ЦК України, установив, що відповідач отримав вимогу про сплату 30.11.2020, а відтак обов'язок з виконання грошового зобов'язання виник з моменту її пред'явлення, а строк виконання (у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) - до 07.12.2020 включно.
Тобто, відповідач визнаний судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару на суму 218 500, 00 грн з 08.12.2020.
Позивачем за період з 01.10.2021 по 15.12.2024 нараховано на суму заборгованості 218 500, 00 грн інфляційні втрати в сумі в сумі 109 961, 92 грн та 3% річних в сумі 21 030, 66 грн.
Суд, перевіривши наведені позивачем у позовній заяві розрахунки, встановив, що вони здійснені з урахуванням положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування, є арифметично правильними та обґрунтованими.
Ураховуючи викладене, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 109 961, 92 грн та 3% річних в сумі 21 030, 66 грн є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Астера-2020» (75633, Херсонська обл., Голопристанський р-н, сільрада Гладківська, вул. Миру, буд. 129; ідентифікаційний код юридичної особи: 43463087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Владам-Юг» (90332, Закарпатська обл., Берегівський р-н, селище Королево, вул. Вокзальна, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 24790656) заборгованість у сумі 218 500, 00 грн (двісті вісімнадцять тисяч п'ятсот, 00 копійок), інфляційні втрати у сумі 109 961, 92 грн (сто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня, 92 копійки), три проценти річних у сумі 21 030, 66 грн (двадцять одна тисяча тридцять гривень, 66 копійок), судовий збір у розмірі 5242, 39 грн (п'ять тисяч двісті сорок дві гривні, тридцять дев'ять копійок ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко