79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.05.2025 Справа № 914/367/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Енерджі», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трібус Трейд», м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 2 863 917,73 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Енерджі» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трібус Трейд» про стягнення заборгованості в розмірі 2 863 917,73 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025, справу № 914/367/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2025, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/367/25 на тридцять днів, з ініціативи суду. Підготовче судове засідання відкладено на 23.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/367/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.05.2025.
20.05.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
15.05.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатками за вх. № 12709/25, в якому позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи без участі повноважного представника позивача, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.
20.05.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 18.02.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 20.05.2025 не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/367/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/367/25.
В судовому засіданні 20.05.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Асканія Енерджі» (надалі - ТОВ «Асканія Енерджі», позивач, Оптовий Покупець) є постачальником природного газу, діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП № 621 від 26.04.2019, керуючись положеннями Закону України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІБУС ТРЕЙД» (надалі - ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД», Відповідач, Оптовий Продавець) укладено наступні договори, а саме: Договір №22/05-24 купівлі-продажу природного газу від 22 травня 2024 року; Договір №23/05-24 купівлі-продажу природного газу від 23 травня 2024 року; Договір №24/05-24 купівлі-продажу природного газу від 24 травня 2024 року; Договір №29/05-24 купівлі-продажу природного газу від 29 травня 2024 року; Договір №05/06-24 купівлі-продажу природного газу від 05 червня 2024 року; Договір №19/06-24 купівлі-продажу природного газу від 19 червня 2024 року. Позивач вказує на те, що ТОВ «Асканія Енерджі» виконала умови вищевикладених Договорів у повному обсязі, а саме прийняв поставлену частину Газу та оплатив у повному обсязі відповідно до Договорів. Однак, ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» недопоставив частину природного газу в обсязі 161,12 тис. м. куб. на суму 2 329 588,26 грн., чим, на думку позивача, порушив умови укладених Договорів. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 2 329 588,26 грн. за недопоставлену частину природного газу по Договорах, 371 258,31 грн. пені за невиконання та несвоєчасне виконання зобов'язань по Договорах та 163 071,16 грн. штрафу, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 18.02.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
22.05.2024 між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу №22/05-24, відповідно до предмету якого, Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору №22/05-24, кількість Газу за Договором складає 250 тис. м. куб.
Згідно з положенням п. 3.1. Договору №22/05-24, Сторони погодили між собою, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору №22/05-24, Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає 3 575 010, 00 грн. в т.ч. ПДВ-20% - 595 835, 00 грн.
При цьому, згідно з положенням пункту 4.1. Договору №22/05-24, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 11 916, 70 грн, крім того ПДВ-20% 2383, 34 грн, загалом - 14 300, 04 грн.
Пунктом 6.3. Договору №22/05-24 Сторони передбачили що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: - З 01-го червня по 29-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 8 330 куб.м.; 30-го червня 2024 року обсяг добової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 8 430 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору №22/05-24, Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу визначеного в п. 4.2. цього Договору до 24.05.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, згідно платіжної інструкції №8795 від 24 травня 2024 року на суму 3 575 010, 00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 3 575 010, 00 грн.
Проте, відповідач поставив позивачу природний газ в обсягах 208, 26 тис. м. куб., що є порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім того, граничний строк передачі Оптовим Продавцем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору №22/05-24, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу, поставка якого здійснювалася згідно Договору №22/05-24 від 22.05.2024 становить 41, 75 тис. м. куб. природного газу, який відповідач зобов'язувався поставити до 30 червня 2024 року включно, що складає 597 026, 67 грн. заборгованості за недопоставлену частину природного газу.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1305 та претензія від 07.01.2025 № 1504, які залишились без відповіді та реагування відповідача.
23 травня 2024 року між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено договір №23/05-24 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість Газу за Договором складає 120 тис. м. куб.
Згідно з положенням п.3.1. Договору Сторони погодили між собою, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає 1 716 004, 80 грн. в т.ч. ПДВ-20% - 286 000, 80 грн.
Згідно з положенням пункту 4.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 11 916, 70 грн, крім того ПДВ-20% 2383, 34 грн, загалом - 14 300, 04 грн.
Пунктом 6.3. Договору Сторони передбачили що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: -З 01-го червня по 30-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 4 000 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу визначеного в п. 4.2. цього Договору до 27.05.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано відповідачу, згідно платіжної інструкції №8794 від 24 травня 2024 року на суму 1 716 004, 80 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 1 716 004, 80 грн.
Проте, відповідач поставив позивачу природний газ в обсягах 100 тис. м. куб., що є порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім того, граничний строк передачі Оптовим Продавцем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 20 тис. м. куб. природного газу, поставка якого здійснювалася згідно Договору №23/05-24 від 23.05.2024 що становить 286 000,80 грн за недопоставлену частину природного газу.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1308 та претензія від 07.01.2025 № 1505, які залишились без відповіді та реагування відповідача.
24 травня 2024 року між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено Договір №24/05-24 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість Газу за Договором складає 400 тис. м. куб.
Згідно з положенням п.3.1. Договору Сторони погодили між собою, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає
5 720 016, 00 грн . в т.ч. ПДВ-20% - 953 336, 00 грн.
Згідно з положенням пункту 4.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 11 916, 70 грн, крім того ПДВ-20% 2383, 34 грн, загалом - 14 300, 04 грн.
Пунктом 6.3. Договору Сторони передбачили що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: з 05-го червня по 29-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 15 370 куб.м.; - 30-го червня 2024 року обсяг добової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 15 750 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу визначеного в п. 4.2. цього Договору до 31.05.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано відповідачу, згідно платіжної інструкції №8859 від 31 травня 2024 року 5 720 016, 00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 5 720 016, 00 грн.
Проте відповідач поставив покупцю природний газ в обсягах 353, 51 тис. м. куб., що є
порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім того, граничний строк передачі відповідачем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу за Договором №24/05-24 від 24.05.2024 становить 46, 49 тис. м. куб. природного газу, який Оптовий Продавець зобов'язувався поставити за Договором, що складає 664 808, 86 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1306 та претензія від 07.01.2025 № 1506, які залишились без відповіді та реагування відповідача.
29 травня 2024 року між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено договір №29/05-24 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість Газу за Договором складає 100 тис. м. куб.
Згідно з положенням п.3.1. Договору, Сторони погодили між собою, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає 1 430 004, 00 грн . в т.ч. ПДВ-20% - 238 334, 00 грн.
Згідно з положенням пункту 4.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 11 916, 70 грн, крім того ПДВ-20% 2383, 34 грн, загалом - 14 300, 04 грн.
Пунктом 6.3. Договору Сторони передбачили що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: - з 05-го червня по 29-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 3 840 куб.м.; - 30-го червня 2024 року обсяг добової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 4 000 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу визначеного в п. 4.2. цього Договору до 03.06.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано відповідачу, згідно платіжної інструкції №8860 від 31 травня 2024 року на суму 1 430 004, 00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 1 430 004, 00 грн
Проте відповідач поставив позивачу природний газ в обсягах 88, 32 тис. м. куб., що є
порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім цього, граничний строк передачі Оптовим Продавцем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу за Договором №29/05-24 від 29.05.2024 становить 11, 68 тис. м. куб. природного газу, який Оптовий Продавець зобов'язувався поставити за Договором, що складає 167 024,47 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1307 та претензія від 07.01.2025 № 1507, які залишились без відповіді та реагування відповідача.
05 червня 2024 року між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено договір №05/06-24 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість Газу за Договором складає 60 тис. м. куб.
Згідно з положенням п.3.1. Договору Сторони погодили між собою, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає 861 001, 20 грн . в т.ч. ПДВ-20% - 143 500, 20 грн.
Згідно з положенням пункту 4.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 11 958, 35 грн, крім того ПДВ-20% 2 391, 67 грн, загалом - 14 350, 02 грн.
Пунктом 6.3. Договору Сторони передбачили, що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: з 11-го червня по 30-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 3 000 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу, визначеного в п. 4.2. цього Договору до 10.06.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача, згідно платіжної інструкції №8908 від 10 червня 2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 861 001, 20 грн.
Проте, відповідач поставив позивачу природний газ в обсягах 51 тис. м. куб., що є порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім того, граничний строк передачі Оптовим Продавцем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу за Договором №05/06-24 від 05.06.2024 становить 9 тис. м. куб., який Оптовий Продавець зобов'язувався поставити за Договором, що складає 129 150,18 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1303 та претензія від 07.01.2025 № 1502, які залишились без відповіді та реагування відповідача.
19 червня 2024 року між ТОВ ««АСКАНІЯ ЕНЕРДЖІ» (позивач у справі, Оптовий Покупець за договором) та ТОВ «ТРІБУС ТРЕЙД» (відповідач у справі, Оптовий Продавець за договором) укладено Договір №19/06-24 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Оптовий Продавець зобов'язувався передати у власність Оптового Покупця природний газ приведений до стандартних умов ((t)=20 0 C, тиск газу (Р) =760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПА)), (надалі - Газ), а Оптовий Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість Газу за Договором складає 75 тис. м. куб.
Згідно з положенням п.3.1. Договору Сторони погодили, що Оптовий Продавець передає Газ з ресурсу червня 2024 р., що належить йому на праві власності, а Оптовий Покупець приймає природний газ у газотранспортній системі України.
Пунктом 4.2. Договору Сторони передбачили, що загальна вартість Договору складає
1 131 003, 00 грн . в т.ч. ПДВ-20% - 188 500, 20 грн.
Згідно з положенням пункту 4.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів газу складає 12 566, 70 грн, крім того ПДВ-20% 2 513, 34 грн, загалом - 15 080, 04.
Пунктом 6.3. Договору Сторони передбачили, що Оптовий Продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі Оптовому Покупцю згідно з положеннями цього Договору за наступним графіком: з 24-го червня по 29-е червня 2024 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 10 700 куб.м.; 30-го червня 2024 року обсяг добової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 10 800 куб.м.
Відповідно до п. 5.1. Договору Сторони погодили, що оплата вартості природного газу, що передається за цим Договором, здійснюється Оптовим Покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Оптового Продавця на умовах: 100% оплати вартості природного газу визначеного в п. 4.2. цього Договору до 21.06.2024 року.
На виконання вказаних договірних зобов'язань, позивачем було перераховано відповідачу, згідно платіжної інструкції №8983 від 21 червня 2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 1 131 003, 00 грн.
Проте, відповідач поставив позивачу природний газ в обсягах 42, 8 тис. м. куб., що є порушенням пункту 2.1. Договору в частині обсягів поставки природного газу.
Крім того, граничний строк передачі Оптовим Продавцем природного газу, відповідно до п. 6.3. Договору, встановлювався до 30 червня 2024 року включно.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу за Договором №19/06-24 від 19.06.2024 становить 32, 2 тис. м. куб. природного газу, який Оптовий Продавець зобов'язувався поставити за Договором, що складає 485 577, 28 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялись претензія від 01.08.2024 №1304 та претензія від 07.01.2025 № 1503, які залишились без відповіді та реагування відповідача (такі долучені позивачем до позовної заяви).
Таким чином, позивач виконав умови вказаних Договорів купівлі-продажу природного газу у повному обсязі, а саме прийняв поставлену частину газу та оплатив у повному обсязі відповідно до укладених Договорів, а відповідач недопоставив частину природного газу в обсязі 161,12 тис. м. куб. на суму 2 329 588,26 грн. (597 026,67+286 000,80+664 808,86+167 024,47+129 150,18+485 577,28), що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 2 329 588,26 грн. за недопоставлену частину природного газу, 371 258,31 грн. пені за невиконання та несвоєчасне виконання зобов'язань та 163 071,16 грн. штрафу, згідно приведених позивачем розрахунків, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац другий ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено наступні договори, а саме: Договір №22/05-24 купівлі-продажу природного газу від 22 травня 2024 року; Договір №23/05-24 купівлі-продажу природного газу від 23 травня 2024 року; Договір №24/05-24 купівлі-продажу природного газу від 24 травня 2024 року; Договір №29/05-24 купівлі-продажу природного газу від 29 травня 2024 року; Договір №05/06-24 купівлі-продажу природного газу від 05 червня 2024 року; Договір №19/06-24 купівлі-продажу природного газу від 19 червня 2024 року, які за своєю правовою природою є договорами поставки.
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини шостої статті 265 ГК України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні норми закріплені також у статті 712 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі- продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України встановлено, що Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Також, відповідно до статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Судом встановлено, що позивач як Оптовий Покупець оплатив 100% вартості природного газу, що повинна була передатися за Договорами купівлі-продажу природного газу, а відповідач недопоставив частину природного газу в обсязі 161,12 тис. м. куб. на суму 2 329 588,26 грн.
Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за недопоставлену частину природного газу становить 2 329 588,26 грн. на час ухвалення рішення судом.
Інших доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено. А відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі, є непогашеною відповідачем та становить 2 329 588,26 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача за недопоставлену частину природного газу згідно вказаних вище Договорів.
Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 371 258,31 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до п. 6.2. Договорів купівлі-продажу природного газу, за часткову або повну відмову Оптового Продавця від передачі природного газу на умовах цього Договору, Оптовий Продавець зобов'язаний сплатити Оптовому Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення передачі природного газу, від вартості непереданого природного газу за кожен день прострочення передачі природного газу та 7 % штрафу від вартості непереданого природного газу.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 371 258,31 грн. пені.
Крім того, на підставі п. 6.2. Договорів купівлі-продажу природного газу, позивачем нараховано 7 % штрафу в розмірі 163 071,16 грн. від вартості непереданого природного газу (2 329 588,26 х7%).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, сума штрафу в розмірі 163 071,16 грн. розрахована позивачем згідно долученого до матеріалів справи розрахунку.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договорів купівлі-продажу природного газу. Перевіривши наданий розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 163 071,16 грн. підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна право позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань, а саме: основної заборгованості, пені, штрафу та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду даної справи, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач у справі, відзиву не подав, проти наявності зазначеної заборгованості за Договорами купівлі-продажу природного газу не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У матеріалах справи відсутні докази, що Договір №22/05-24 купівлі-продажу природного газу від 22 травня 2024 року; Договір №23/05-24 купівлі-продажу природного газу від 23 травня 2024 року; Договір №24/05-24 купівлі-продажу природного газу від 24 травня 2024 року; Договір №29/05-24 купівлі-продажу природного газу від 29 травня 2024 року; Договір №05/06-24 купівлі-продажу природного газу від 05 червня 2024 року; Договір №19/06-24 купівлі-продажу природного газу від 19 червня 2024 року визнавалися судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірвані чи змінені не були.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 329 588,26 грн. заборгованості за недопоставлену частину природного газу, 371 258,31 грн. пені та 163 071,16 грн. штрафу, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 34 367,01 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трібус Трейд» (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 7, офіс 16; код ЄДРПОУ №42564118) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Асканія Енерджі» (00042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5; код ЄДРПОУ №42474695) 2 329 588,26 грн. заборгованості за недопоставлену частину природного газу, 371 258,31 грн. пені, 163 071,16 грн. штрафу та 34 367,01 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 29.05.2025.
Суддя Долінська О.З.