ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2025Справа № 910/2398/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "УПРАВДОМ"
про стягнення 100 411,62 грн
Представники сторін: не викликалися
У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Київводоканал) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "УПРАВДОМ" (далі - Товариство) 100 411,62 грн, з яких: 62 380,69 грн - основна заборгованість, 30 483,45 грн - інфляційні втрати, 7 547,48 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за тимчасовим договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №14582/4-1-027 від 12.01.2016 у частині своєчасної та повної оплати вартості спожитих комунальних послуг у період з 01.08.2018 по 31.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2398/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач правом, наданим статтею 165 ГПК України, на подання відзиву на позов не скористався, хоча про розгляд справи №910/2398/25 був повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.
При цьому, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165, частина 2 статті 178 ГПК України).
Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Київводоканалу обґрунтованими.
12.01.2016 між Київводоканалом (за текстом договору - Постачальник) та Товариством (за текстом договору - Абонент) було укладено договір №14582/4-1-027, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується надати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, які втратили чинність у зв'язку з запровадженням Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно з пунктом 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобу обліку, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.
Зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2 Договору).
Згідно з пунктом 2.1.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.
Відповідно до пункту 2.1.5 Договору облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими Абонентом.
За умовами пункту 2.2.1 Договору Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.
Положеннями пункту 2.2.2 Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента.
Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що у разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення Постачальником розрахункового документа до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтованими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною (пункт 2.2.4 Договору).
Згідно з пунктом 7.1. Договору, цей правочин набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 29 квітня 2016 року.
Після припинення дії договору всі зобов'язання Постачальника перед Абонентом припиняються. Споживання Абонентом послуг забороняється. В разі продовження Абонентом споживання послуг після закінчення терміну дії договору, споживання послуг з водопостачання та водовідведення вважається самовільним, безобліковим та підлягає оплаті відповідно до пункту 3.3. Правил користування (пункт 7.2. Договору).
Відповідно до дислокації об'єктів житлового/нежитлового фонду, яка є невід'ємною частиною договору №14582/4-1-027 від 12.01.2016 послуги з водопостачання та водовідведення надавались позивачем до приміщень відповідача за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького, будинок 6-В.
Після закінчення терміну дії договору, Товариство у період із серпня 2018 року по жовтень спожило послуги на суму 274 972,55 грн, з яких останнім було сплачено 212 591,86 грн, що підтверджується: актами про зняття показань з приладу обліку, фотофіксацією приладів обліку, довідками АТ "СенсБанк", АТ "Банк Кредит Дніпро" з реєстрами платіжних повідомлень, реєстром надходження грошових коштів за період з 01.08.2018 по 30.11.2023, зведеними відомостями щодо розщеплення сплат, розшифровками рахунків абонента, розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об'єктах Відповідача, а також листом Товариства №Е-1 від 21.02.2023 (вх. 1225/0/8/01-23 від 27.02.2023).
Водночас жодних інших доказів погашення вказаного розміру заборгованості та/або заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахункових документах, Товариством не було надано.
З метою досудового врегулювання спору, Київводоканал звернувся до Товариства з претензією №12476/12/8/02.24 від 04.12.2024, в якій вимагало сплатити заборгованість за спожиті послуги у розмірі 62 380,69 грн.
Однак вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
У зв'язку з несплатою Товариством вартості спожитих комунальних послуг Київводоканал звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Положеннями частини 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як підтверджено матеріалами справи, 12.01.2016 між сторонами укладено тимчасовий договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №14582/4-1-027, за умовами якого Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва, за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явленого споживачем умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а Абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).
Згідно пункту 7.1. договору №14582/4-1-027 від 12.01.2016, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 29.04.2016.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами додаткової угоди до договору №14582/4-1-027 від 12.01.2016 щодо продовження його дії.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води (абзац 31 частини 1 статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").
Отже, відносини що виникають у процесі централізованого водопостачання, централізованого водовідведення відносяться до комунальних послуг, а тому регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
У той же час, згідно з приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору
Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц.
За умовами пункту 7.2. вказаного правочину після припинення дії договору всі зобов'язання Постачальника перед Абонентом припиняються. Споживання Абонентом послуг забороняється. В разі продовження Абонентом споживання послуг після закінчення терміну дії договору, споживання послуг з водопостачання та водовідведення вважається самовільним, безобліковим та підлягає оплаті відповідно до пункту 3.3. Правил користування.
Пунктом 3.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджено Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі - Правила користування (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) встановлено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
У відповідності до положень пункту 3.3. Правил користування передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу
Як було раніше встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що після закінчення терміну дії договору №14582/4-1-027 від 12.01.2016 у період із серпня 2018 року по жовтень 2020 року Товариством було спожито послуги на загальну суму 274 972,55 грн, вартість яких була сплачена відповідачем частково у розмірі 212 591,86 грн.
Отже, у період із серпня 2018 року по жовтень 2020 року між сторонами існували фактичні договірні відносини, а тому відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Водночас жодних інших доказів погашення вказаного розміру заборгованості та/або заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахункових документах, Товариством не було надано.
Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем у заявлений період послуг вважаються безумовно погодженими відповідачем.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.4. Правил користування розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (пункт 3.7. Правил користування).
Отже, суд дійшов висновку про наявність у відповідача за період з серпня 2018 року по жовтень 2020 року основної заборгованості у розмірі 62 380,69? грн (274 972,55 грн - 212 591,86 грн), відтак позові у цій частині підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань в частині оплати вартості житлово-комунальних послуг Київводоканалом нараховано до стягнення 7 547,48 грн 3% річних та 30 483,45? грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, який також не заперечувався відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 547,48 грн 3% річних та 30 483,45? грн інфляційних втрат, відтак позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, позов Київводоканалу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "УПРАВДОМ" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, 33-Б; ідентифікаційний код 38656815) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 62 380 (шістдесят дві тисячі триста вісімдесят) грн 69 коп. основного боргу, 30 483 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 45 коп. інфляційних втрат, 7 547 (сім тисяч п'ятсот сорок сім) грн 48 коп. трьох процентів річних, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяСергій МУДРИЙ