ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2025Справа №910/14175/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси"
простягнення заборгованості у розмірі 45 7257,90 грн
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін у призначене на 22.05.2025 судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення суду у даній справі є дата складення його повного тексту.
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" про стягнення заборгованості у розмірі 45 727,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" виник борг у загальному розмірі 20 460,00 грн з оплати користування протягом періодів з 27.04.2020 по 15.05.2020, з 31.01.2021 по 21.02.2021, з 14.03.2021 по 23.03.2021 орендованим за Договором оренди обладнання №23-01/2020 від 23.01.2020 та згідно Протоколу №23-01-01/2020 від 12.02.2020 обладнанням.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором оренди обладнання №23-01/2020 від 23.01.2020, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" пені у розмірі 1 460,25 грн, штрафу у розмірі 10 230,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 260,43 грн та 3% річних у розмірі 2 317,22 грн.
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2024 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
09.12.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає позов в частині стягнення з нього коштів у розмірі 6 860,00 грн, а в іншій частині відповідач заперечує проти позову, оскільки ним було здійснено переплату у розмірі 13 600,00 грн. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" вказує, що ним 23.01.2020 було оплачено рахунок, який виставлено лише наступного дня - 24.01.2020, і згідно з цим рахунком були оплачені послуги, надані згідно з актами надання послуг №91 від 12.02.2020 на суму 6 800,00 грн, №111 від 26.02.2020 на суму 9 240,00 грн, №330 від 02.06.2020 на суму 6 800,00 грн. Як стверджує відповідач, акти надання послуг №91 від 12.02.2020 і №330 від 02.06.2020 оформлені безпідставно і оплаті не підлягали, оскільки відповідач у жодній формі не погоджував з позивачем вартість послуги під назвою "транспортні послуги" - ані в тексті Договору оренди обладнання №23-01/2020 від 23.01.2020, ані в тексті Протоколу від 12.02.2020 відсутні будь-які згадки про вартість такої послуги. Відповідач стверджує, що самостійно доставляв обладнання на місце будівельних робіт і самостійно відвозив обладнання назад до орендодавця, використовуючи при цьому транспортні засоби сторонніх осіб, а також відповідач стверджує, що не замовляв і не отримував від позивача транспортних послуг, оскільки в цьому не було ніякої необхідності. Таким чином, на думку відповідача, ним було 23.01.2020 оплачено позивачеві послуги, які в реальному світі не існували і не надавалися, а тому сума вимог позивача повинна бути зменшена на 13 600,00 грн - до 6 860,00 грн. Крім того, на думку відповідача, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, витрати на відшкодування вартості правничої допомоги не повинні бути вищі ніж 2 000,00 грн - і лише за умовами доведеності всіх позовних вимог. Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" визнав позов в частині стягнення боргу у розмірі 6 860,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 судове засідання у справі №910/14175/25 призначено на 22.05.2025; роз'яснено сторонам, що наслідками вчинення такої процесуальної дії, як прийняття визнання відповідачем позову в частині позовних вимог, є ухвалення у справі рішення про задоволення позову в цій частині вимог.
Сторони явку своїх представників в судове засідання 22.05.2025 не забезпечили. Представник позивача звернувся до суду із заявою від 16.05.2025 про розгляд справи №910/14175/25 за його відсутності, вказавши, що підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.
Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 про виклик учасників справи у судове засідання була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" 16.05.2025 о 15 год. 44 хв., про що судом було отримано інформацію 16.05.2025 о 16 год. 23 хв.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала суду від 15.05.2024 вручена відповідачу 16.05.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про призначене на 22.05.2025 засідання та надходження від позивача заяви про розгляд справи №910/14175/24 без участі його представника, в той час як відповідач про причини неявки свого представника не повідомив, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.
23.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" (орендар) укладено Договір оренди обладнання №23-01/2020 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання, яке є правом власності орендодавця.
Найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди по кожній одиниці обладнання та інше погоджується сторонами та зазначається в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим договором. Форма протоколу наведена у додатку №1 до даного договору (п. 1.2 Договору).
Згідно пункту 3.4 Договору факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі обладнання згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити.
Орендодавець передає орендарю обладнання, на своєму складі або на складі орендаря, адреса якого зазначається в протоколі, в технічно робочому (справному) стані, попередивши про всі особливі властивості. Доставка техніки із складу орендодавця до місця експлуатації і повернення на склад орендодавця за адресою: с. Юрівка, вул. Набережна, 12, здійснюється силами орендодавця та за рахунок орендаря (п. 3.8 Договору).
Відповідно п. 4.1 Договору початок перебігу оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі та закінчується датою повернення обладнання за актом повернення, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору.
Обладнання повертається орендарем за актом повернення на складі орендодавця або орендаря, адреса якого зазначається в протоколі, в день закінчення строку оренди обладнання, узгодженого сторонами в протоколі до цього договору, а у випадку, якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк - в день визначений орендарем або в день закінчення строку дії договору, в залежності що настане раніше (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.5 Договору визначено, що обладнання вважається повернутим після настання останньої з наступним подій:
- доставка обладнання в узгоджене сторонами місце (пункт);
- підписання акту огляду технічного стану сторонами (за умови наявності вимоги будь-якої із сторін, як це передбачено п. 3.6 договору);
- підписання акту повернення обладнання належними представниками сторін;
- підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).
Підтвердженням факту повернення орендованого обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення, в тому числі той, який складений відповідно до п. 5.12 даного договору (п. 5.13 Договору).
За умовами п. 6.1 Договору орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.4 Договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 3.4 Договору.
Орендна плата нараховується на підставі тарифу орендодавця в розмірі, встановленому за добу, або тиждень, або місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок (п. 6.2 Договору).
У пункті 6.6 Договору зазначено, що якщо інше не погоджено сторонами у відповідному протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку:
6.6.1 орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є місяць), або першого періоду (якщо таким періодом є доба або тиждень), або іншого періоду розрахунків вноситься попередньої після підписання цього Договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду;
6.6.2 за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків.
Не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за Договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п. 6.7 Договору).
У пункті 6.9 Договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем виключно в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов Договору і відповідного протоколу до нього. Виставлення та направлення орендодавцем рахунку та Акту виконаних робіт (наданих послуг) на будь-які послуги, що були надані в межах даного Договору для підписання орендарю, здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін Договору. З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати. Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п. 6.6. Договору та/або умов відповідного протоколу, розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що прострочив платіж.
Згідно п. 6.10 Договору орендна плата не включає в себе витрати на: доставку; монтаж; нагляд за проведенням монтажних робіт; завантаження/розвантаження; ремонт обладнання, який виник з вини орендаря; витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця.
У пункті 9.2 Договору сторонами погоджено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченою платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань.
У пункті 9.2.1 Договору вказано, що у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів - орендар додатково сплачує штраф в розмірі 50% від місячної орендної плати.
За умовами п.п. 15.1, 15.2 Договору договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, а в частині грошових зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати та всіх інших зобов'язань по даному договору - до повного виконання зобов'язань. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору, вказаної у п. 15.1 Договору, жодна із сторін не висловить наміру його розірвати, направивши відповідне повідомлення про це іншій стороні, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах.
У протоколі №23-01-01/2020 погодження істотних умов від 12.02.2020 до Договору (надалі - Протокол) сторони погодили передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" в тимчасове оплатне користування обладнання Houlotte, серійний номер СЕ136405, інвентаризаційний номер №00042, на 14 діб з орендним платежем 660,00 грн/доба з ПДВ
12.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" в тимчасове оплатне користування обладнання Houlotte, серійний номер СЕ136405, інвентаризаційний номер №00042, про що сторонами складено акт прийому-передачі обладнання №23-01-01/2020 від 12.12.2020.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" в односторонньому порядку було складено акт повернення обладнання №01 від 23.03.2021 - обладнання Houlotte, серійний номер СЕ136405, інвентаризаційний номер №00042.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" боргу у розмірі 20 460,00 грн з оплати користування орендованим за Договором обладнанням протягом періодів з 27.04.2020 по 15.05.2020, з 31.01.2021 по 21.02.2021, з 14.03.2021 по 23.03.2021. Крім того позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 1 460,25 грн, штрафу у розмірі 10 230,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 260,43 грн та 3% річних у розмірі 2 317,22 грн.
Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом звернуто увагу, що у п. 15.1 Договору вказано, що строк його дії до 31.12.2019, однак суд вважає зазначення даної дати опискою, оскільки сам цей правочин був укладений 23.01.2020.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, враховуючи, що спірний правочин укладений 23.01.2020 (тобто на початку календарного року), суд приходить до висновку, що відповідно до звичаїв ділового обороту сторони мали на увазі, що термін дії даного Договору - до 31.12.2020.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору однією із сторін іншої сторони про намір його розірвати, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2021 рік у відповідності до п. 15.2 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Сторонами не заперечуються у своїх заявах по суті спору наступні обставини:
- відповідач у періоди з 27.04.2020 по 15.05.2020, з 31.01.2021 по 21.02.2021, з 14.03.2021 по 23.03.2021 здійснював орендне користування на підставі Договору та Протоколу обладнанням Houlotte, серійний номер СЕ136405, інвентаризаційний номер №00042;
- обладнання Houlotte, серійний номер СЕ136405, інвентаризаційний номер №00042, було вилучене у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" 23.03.2021.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" рахунок на оплату №185 від 27.04.2020 на суму 11 880,00 грн на оплату оренди самохідної підіймальної платформи серійний номер СЕ136405 за 18 діб (з 27.04.2020 по 15.05.2020) та складено акт надання послуг №271 від 15.05.2021 на суму 11 880,00 грн. Позивач вказує, що даний рахунок був частково оплачений відповідачам - в частині 11 220,00 грн та борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" за цим рахунком складає 660,00 грн.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" рахунок на оплату №60 від 31.01.2021 на суму 13 860,00 грн на оплату оренди самохідної підіймальної платформи серійний номер СЕ136405 за 21 добу (з 31.01.2021 по 21.02.2021) та складено акт надання послуг №114 від 21.02.2021 на суму 13 860,00 грн.
До того ж Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" рахунок на оплату №158 від 14.03.2021 на суму 5 940,00 грн на оплату оренди самохідної підіймальної платформи серійний номер СЕ136405 за 9 діб (з 14.03.2021 по 23.03.2021) та складено акт надання послуг №204 від 23.03.2021 на суму 5 940,00 грн.
Всі акти складено в електронній формі в програмі обміну бухгалтерськими документами та відповідно на них міститься відмітка про доставку актів №271 від 15.05.2021, №114 від 21.02.2021, №158 від 28.02.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси".
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1 та 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу У України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 6.6 Договору зазначено, що якщо інше не погоджено сторонами у відповідному Протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку:
6.6.1 орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є місяць), або першого періоду (якщо таким періодом є доба або тиждень), або іншого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього Договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду;
6.6.2 за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків.
Не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за Договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків (п. 6.7 Договору).
У пункті 6.9 Договору вказано, що орендна плата вноситься орендарем виключно в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов Договору і відповідного Протоколу до нього. Виставлення та направлення орендодавцем рахунку та Акту виконаних робіт (наданих послуг) на будь-які послуги, що були надані в межах даного Договору для підписання орендарю, здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін Договору. З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати. Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п. 6.6. Договору та/або умов відповідного Протоколу, розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що прострочив платіж.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони спору, в тому числі відповідач, погодили, що орендар повинен сплачувати орендну плату на умовах передоплати безвідносно до того чи складено/направлено йому орендодавцем рахунки/акти виконаних робіт.
Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" на несправедливість вказаних умов Договору, оскільки вони спонукають орендаря сплачувати орендну плату навіть у тих випадках, коли відповідне обладнання не використовувалось, то суд зазначає, що в цьому і полягає суть орендних правовідносин - орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування переданим йому майном безвідносно до того чи він фактично користується таким майном чині (крім випадків, коли орендар не міг використовувати майно через обставини, за які він не відповідає), оскільки таке майно перебуває у його володінні та орендодавець не вправі передати його в користування іншій особі.
Зокрема із рахунку на оплату №23 від 23.01.2020 та акту наданих послуг №91 від 12.02.2020 вбачається, що дане обладнання було позивачем перевезено із складу орендодавця у с. Юрівка в м. Черкаси, що свідчить про те, що дане майно перебувало у цілковитому володінні та користуванні відповідача та не могло (навіть на кілька днів) бути передане у користування іншій особі.
До того ж сторони погоджували різні періоди користування таким майном (18 діб, 21 доба, 9 діб тощо), відтак орендар вправі був повернути дане майно орендодавцю у період, протягом якого не планував його використовувати.
Отже, враховуючи, що сторонами погоджено строк оплати у робочих днях, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" повинне було оплатити орендне користування обладнанням у період з 27.04.2020 по 15.05.2020 до 22.04.2020, з 31.01.2021 по 21.02.2021- до 27.01.2021, з 14.03.2021 по 23.03.2021- до 10.03.2021.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" було частково сплачено за користування майном у період з 27.04.2020 по 15.05.2020 - кошти у розмірі 11 220,00 грн, в той час як в іншій частині борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" у розмірі 660,00 грн та борг з оплати за користування спірним майном у період з 31.01.2021 по 21.02.2021 у розмірі 13 860,00 грн, з 14.03.2021 по 23.03.2021 - у розмірі 5 940,00 грн залишилися не сплаченими, що разом складає суму 20 460,00 грн.
Відповідач визнає суму боргу лише в частині 6 860,00 грн. Натомість в наявність боргу в іншій частині Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" заперечує, вказуючи, що ним 23.01.2020 було оплачено послуги, надані згідно з актами надання послуг №91 від 12.02.2020 на суму 6 800,00 грн, №111 від 26.02.2020 на суму 9 240,00 грн, №330 від 02.06.2020 на суму 6 800,00 грн. Як стверджує відповідач, акти надання послуг №91 від 12.02.2020 і №330 від 02.06.2020 оформлені безпідставно і оплаті не підлягали, оскільки відповідач у жодній формі не погоджував з позивачем вартість послуги під назвою "транспортні послуги" - ані в тексті Договору оренди обладнання №23-01/2020 від 23.01.2020, ані в тексті Протоколу від 12.02.2020 відсутні будь-які згадки про вартість такої послуги. Таким чином, на думку відповідача, ним було 23.01.2020 оплачено позивачеві послуги, які в реальному світі не існували і не надавалися, а тому сума вимог позивача повинна бути зменшена на 13 600,00 грн - до 6 860,00 грн.
Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки, по-перше, обов'язок орендаря оплатити доставку орендодавцем техніки із складу орендодавця до місця експлуатації і повернення на склад орендодавця чітко визначений п. 3.8 Договору (дані умови в тексті договору виділені жирним шрифтом та підкреслені, тому сумнівно, що відповідач не був із ними обізнаним).
Крім того, у п. 6.10 Договору вказано, що орендна плата не включає в себе витрати на: доставку; монтаж; нагляд за проведенням монтажних робіт; завантаження/розвантаження; ремонт обладнання, який виник з вини орендаря; витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця.
Отже, виставляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" рахунок на оплату №24 від 23.01.2020, до якого включено транспортні послуги на доставку обладнання орендарю та на його повернення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" діяло у відповідності до погоджених сторонами умов Договору. А оплативши такий рахунок відповідач погодився із фактом надання транспортних послуг (доставки обладнання) та вартістю таких послуг.
По-друге, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" було оплачено рахунок на оплату №24 від 23.01.2020 (в якому відображено суми за транспортні послуги по доставці обладнання до орендаря та від орендаря орендодавцю) в повному обсязі ще 23.01.2020 (платіжне доручення №550 від 23.01.2020), проте в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів висловлення будь-яких заперечень з приводу включення та/або вартості таких транспортних послуг до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" до господарського суду із даним позовом. Наведене дає суду підстави для висновку, що відповідач розумів умови Договору в цій частині таким самим чином як і позивач протягом кількох років, в той час заперечення в цій частини виникли виключно після звернення до суду із даним позовом та обумовлені бажанням ухилитись (частково) від виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава".
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що ним не було отримано актів надання послуг №91 від 12.02.2020 на суму 6 800,00 грн, №111 від 26.02.2020 на суму 9 240,00 грн, №330 від 02.06.2020 на суму 6 800,00 грн, оскільки ці акти, як і всі інші акти за весь період правовідносин сторін за Договором, складено в електронній формі в програмі обміну бухгалтерськими документами та відповідно на них міститься відмітка про доставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси".
До того ж в самому рахунку на оплату №24 від 23.01.2020 (на який міститься посилання у платіжному дорученні №550 від 23.01.2020) чітко визначено за які саме послуги та в якій сумі підлягали сплаті на користь позивача, що виключає можливість необізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" за що саме ним було сплачено кошти у розмірі 22 840,00 грн.
По-третє, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх тверджень, що самостійно доставляв обладнання на місце будівельних робіт і самостійно відвозив обладнання назад до орендодавця, використовуючи при цьому транспортні засоби сторонніх осіб. Відповідачем взагалі не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження своєї правової позиції чи наведених обставин.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" наявний борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" з оплати орендної плати у розмірі 20 460,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов'язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" не виконано своїх грошових зобов'язань за Договором оренди.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" за Договором у сумі 20 460,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" про стягнення суми основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" пені у розмірі 1 460,25 грн, штрафу у розмірі 10 230,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 260,43 грн та 3% річних у розмірі 2 317,22 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку зі сплати коштів позивачу не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 9.2 Договору сторонами погоджено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань сторона, яка допустила таке прострочення, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченою платежу, за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань.
Як вбачається із викладеного в позовній заяві розрахунку, Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" нараховується Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" пеня наступним чином:
- на суму у розмірі 600,00 грн за період з 27.04.2020 по 27.10.2020 (нарахування пені на частину боргу є правом кредитора);
- на суму боргу у розмірі 13 860,00 грн за період з 31.01.2021 по 31.07.2021;
- на суму боргу у розмірі 5 940,00 грн за період з 14.03.2021 по 14.09.2021.
Очевидно, що позивач виходив із умов п. 6.7 Договору, згідно яких якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за Договором нараховуються на орендаря з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків.
Проте пунктом 6.2.2 Договору сторонами встановлено строк сплати орендної плати - не пізніше ніж за 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків, відтак зі спливом такого строку починається прострочення відповідача.
Водночас положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Погодження сторонами іншого порядку відліку піврічного строку нарахування пені суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а отже правомірним є нарахування пені, починаючи з наступного дня після настання строку оплати (на наступний день після останнього дня, в який підлягало виконанню зобов'язання).
Проте в даному випадку невірно визначені позивачем дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов'язань, не зумовлюють неправомірність заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" періоду нарахування пені, оскільки відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), дія якого закінчилась 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).
Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.
Отже, нарахування позивачем на суми боргу пені за період більший ніж шість місяців в даному випадку є правомірним.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" пені у розмірі 1 460,25 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
У пункті 9.2.1 Договору вказано, що у випадку, якщо прострочка по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів - орендар додатково сплачує штраф в розмірі 50% від місячної орендної плати.
Зважаючи, що прострочення зі сплати орендної плати за періоди з 27.04.2020 по 15.05.2020, з 31.01.2021 по 21.02.2021, з 14.03.2021 по 23.03.2021 в загальному розмірі 20 460,00 грн тривало понад 15 календарних днів, суд дійшов висновку про правомірність нарахування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" штрафу у розмір 10 230,00 грн (20 460,00 грн х 0,5).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із викладеного в позовній заяві розрахунку, Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" нараховуються Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" 3% річних наступним чином:
- на суму боргу у розмірі 660,00 грн за період з 27.04.2020 по 31.01.2021;
- на суму боргу у розмірі 14 520,00 грн (660,00 грн + 13 860,00 грн) за період з 01.02.2021 по 14.03.2021;
- на суму боргу у розмірі 20 460,00 грн (14 520,00 грн + 5 940,00 грн) за період з 15.03.2021 по 13.11.2024.
Натомість інфляційні втрати нараховуються на ті самі суми із тими самими початковими датами нарахування, проте нараховуються по жовтень 2024 року включно.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" інфляційних втрат у розмірі 11 260,43 грн та 3% річних у розмірі 2 317,22 грн.
За таких обставин позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" підлягають стягненню борг у розмірі 20 460,00 грн, штраф у розмірі 10 230,00 грн, пеня у розмірі 1 460,25 грн, 3% річних у розмірі 2 317,22 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 260,43 грн.
Щодо розподілу судового збору за наслідками розгляду справи суд зазначає наступне.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі 45 727,90 грн, за розгляд якої сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3053 від 14.11.2024.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем у своїй першій заяві по суті спору позовних вимог про стягнення з нього боргу в частині 6 860,00 грн до початку розгляду справи по суті, суд вирішив повернути позивачу з Держаного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову в пропорційній частині від визнаної відповідачем вимоги.
Щодо решти судового збору, який був сплачений позивачем за звернення до суду із даним позовом, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з Державного бюджету України підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" судовий збір у розмірі 227,13 грн, а в іншій частині - у розмірі 2 800,87 грн судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" в межах справи №910/14175/24 здійснювалось адвокатом Шевчуком Дмитром Ігоровичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10345/10 від 08ю11ю2021) на підставі ордеру серії АІ №1749662 від 13.11.2024 та Договору №7/24 про надання правничої допомоги від 21.04.2024 (надалі - Договір №7/24), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" (клієнт) та адвокатом Шевчуком Дмитром Ігоровичем (адвокат).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу на суму 14 000,00 грн до матеріалів справи долучено: Договір №7/24 про надання правничої допомоги від 21.04.2024, Додаток №7 від 13.11.2024 до Договору №7/24 про надання правничої допомоги від 21.04.2024, рахунок №41 від 13.11.2024 на суму 7 000,00 грн, акт приймання-передачі від 15.11.2024, платіжну інструкцію №3052 від 14.11.2024 на суму 7 000,00 грн, детальний опис наданих послуг правничої допомоги.
У Додатку №7 від 13.11.2024 до Договору №7/24 позивачем та адвокатом Шевчуком Д.І. погоджено вартість послуг останнього - 14 000,00 грн, які підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" у такому порядку: 50% вартості послуг, що становить 7 000,00 грн, сплачуються до подання позовної заяви, а решта 50% - протягом 5 днів з моменту проголошення Господарським судом міста Києва рішення по справі.
На виконання вказаних домовленостей позивач сплатив адвокату кошти у розмірі 7 000,00 грн (платіжна інструкція №3052 від 14.11.2024).
При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" вказує про неспівмірність вартості правової допомоги складності справи та зазначає, що з огляду на ціну позову вартість правової допомоги не повинна перевищувати 2 000,00 грн.
Проте суд не погоджується із доводами відповідач з приводу того, що вартість правової допомоги перебуває в безумовній залежності від ціни позову та не повинна перевищувати той чи інший відсоток такої ціни, оскільки суду відомо, що на ринку існує мінімальна вартість послуг правової допомоги при незначній ціні позову, яка не ставиться в залежність від ціни позову. В незалежності від ціни позову (чи то 1 000,00 грн, чи то 100 000,00 грн) адвокат в будь-якому випадку вимушений буде надати певний обов'язковий набір послуг (написання позовної заяви, здійснення розрахунків, формування позову, подання його до суду).
Попри наведене згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
У даному випадку гонорар адвоката за надання правової допомоги погоджений сторонами в Додатку №7 від 13.11.2024 до Договору №7/24 у фіксованому розмірі, а саме - 14 000,00 грн. Цей же розмір правової допомоги заявлено до стягнення з відповідача.
Водночас, у долученому до позову детальному розрахунку наданих адвокатом послуг конкретизовано вказану вище вартість послуг наступним чином:
1) підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій - 4 000,00 грн;
2) складання, оформлення позовної заяви, складання інших процесуальних документів - 6 000,00 грн;
3) представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва - 4 000,00 грн.
Суд не вбачає надання адвокатом позивачу окремо послуги: представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва у сумі 4 000,00 грн. Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що вартість дійсно наданих адвокатом послуг з представництва уже включена в п. 2 - складання, оформлення позовної заяви та інших процесуальних документів. Будь-які інші послуги представництва в суді адвокатом не надавались (навпроти, представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності), докази зворотного відсутні.
Крім того, судом встановлено, що в проваджені Господарського суду міста Києва перебували справи №910/6923/24 та №910/5751/24 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" до орендарів про стягнення заборгованості за договорами оренди. У вказаних справах інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" представляв адвокат Шевчук Дмитро Ігорович.
Відтак, враховуючи подання адвокатом тотожних позовів до орендарів про стягнення заборгованості за договорами оренди, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що представником позивача вже вивчалась судова практика у подібних спірних правовідносинах, формувалась правова позиція та визначався обсяг необхідних додаткових матеріалів (доказів), тому відсутні підстави вважати, що при підготовці позовної заяви у даній справі адвокат на надання послуг в межах даної справи витратив значний обсяг часу.
Судом також враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищував ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина з яких була визнана відповідачем), та що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі свідчать про її незначну складність.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи, яка, зокрема розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, тобто є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 162, 164, 166, 172, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбудматеріали-Черкаси" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 163; ідентифікаційний код 05468877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 16; ідентифікаційний код 42067209) борг у розмірі 20 460 (двадцять тисяч чотириста шістдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 1 460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн 25 коп., штраф у розмірі 10 230 (десять тисяч двісті тридцять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 260 (одинадцять тисяч двісті шістдесят) грн 43 коп., судовий збір у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн 87 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Селіні Булава" (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 16; ідентифікаційний код 42067209) з Державного бюджету України судовий збір в частині 227 (двісті двадцять сім) грн 13 коп., сплачений за платіжною інструкцією №3053 від 14.11.2024.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 29.05.2025.
Суддя Р.В. Бойко