ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2025Справа № 910/4809/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проект Буд»
про стягнення 92.928,75 грн
Представники сторін: не викликались
16.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проект Буд» про стягнення 92.928,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки від 06.09.2024, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 75.611,30 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЕВР-ЄПБ-2509.063 від 25.09.2023 та № ЕВР-ЄПБ-2609.037 від 26.09.2023. З метою оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № ЄПБ-Б-36760 від 25.09.2023 та № ЄПБ-Б-37060 від 26.09.2023. У зв'язку з несплатою поставленого товару позивач на адресу відповідача направив претензію № 188 від 12.03.2025, поштове відправлення було повернуто позивачу в зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 92.928,00 грн, з яких 75.611,30 грн основного боргу, 13.820,32 грн інфляційних втрат та 3.497,13 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/4809/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 21.04.2025 о 16:49 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 06.05.2025 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ПСТ Євробуд» (продавець, позивач) поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проект Буд» (покупець, відповідач) отрмиано товар (далі - товар) на загальну суму 75.611,30 грн згідно наступних видаткових накладних
№ ЕВР-ЄПБ-2509.063 від 25.09.2023 на суму 54.871,18 грн;
№ ЕВР-ЄПБ-2609.037 від 26.09.2023 на суму 20.740,12 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 75.611,30 грн та за неналежне виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані 13.820,32 грн інфляційних втрат та 3.497.13 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вчинення позивачем поставки товару та отримання відповідачем цього товару підтверджує, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на загальну суму 75.611,30 грн згідно видаткових накладних № ЕВР-ЄПБ-2509.063 від 25.09.2023 та № ЕВР-ЄПБ-2609.037 від 26.09.2023.
Позивач зазначає, що ним з метою оплати товару було виставлено відповідачу рахунок-фактуру ЄПБ-Б-36760 від 25.09.2023 на суму 54.871,18 грн та рахунок-фактуру ЄПБ-Б-37060 від 26.09.2023 на суму 20.740,12 грн.
Відповідач заперечень щодо отримання вказаних рахунків не навів.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату товару у наступні строки
за накладною № ЕВР-ЄПБ-2509.063 від 25.09.2023 у строк 26.09.2023 включно;
за накладною № ЕВР-ЄПБ-2609.037 від 26.09.2023 у строк до 27.09.2023 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 188 від 12.03.2025, в якій позивач вимагав негайно сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 75.611,30 грн.
Дану претензію позивач 12.03.2025 направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією № 0306213278462, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.03.2025.
Проте, згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трекінгом № 0306213278462 відправлення повернуто 27.03.2025 відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 75.611,30 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 75.611,30 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 13.820,32 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 75.611,30 грн за період з 28.09.2023 до 12.04.2025) та 3.497,13 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу суму боргу 54.871,18 грн за період з 27.09.2023 до 27.09.2023 та на суму боргу 75.611,30 грн за період з 28.09.2023 до 12.04.2025).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 13.820,32 грн інфляційних втрат та 3.497,13 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проект Буд» (01032, м. Київ, пров. Горської Алли, 10, код ЄДРПОУ 44774081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСТ Євробуд» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 67, код ЄДРПОУ 41605708) 75.611 (сімдесят п'ять тисяч шістсот одинадцять) грн 30 коп. основного боргу, 13.820 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 32 коп. інфляційних втрат, 3.497 (три тисячі чотириста дев'яносто сім) грн 13 коп. 3% річних та 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова