ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2025Справа № 910/3121/25
За позовом Приватного підприємства "ОРГАНІК СІСТЕМС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БД СЕНСОРС"
про стягнення 176 900,69 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без виклику учасників справи
Приватне підприємство "ОРГАНІК СІСТЕМС" (далі - позивач, ПП "ОС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БД СЕНСОРС" (далі - відповідач, ТОВ "БД СЕНСОРС") про стягнення 176 900,69 грн, з яких: 84 640,42 грн основного боргу, 40 379,47 грн інфляційних втрат, 51 880,80 грн 20% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 позовну заяву ПП "ОС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3121/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3121/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
29.06.2021 між Приватним підприємством "ОРГАНІК СІСТЕМС" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БД СЕНСОРС" (далі - постачальник) укладено Договір поставки № ОС-7662 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю комплектуючі до виробничого обладнання (далі - Товар), а покупець - прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.
Згідно з п. 2.1 Договору найменування, кількість, номенклатура і вартість Товару, що поставляється визначаються і вказуються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна на Товар є договірною ціною між постачальником і покупцем, з урахуванням ПДВ, і вказується в специфікаціях.
Загальна сума договору складається з грошової суми всіх Специфікацій, укладених між Сторонами у період чинності цього Договору та орієнтовно становить 400 000,00 грн в т. ч. ПДВ (п. 3.1 Договору).
Судом встановлено, що сторони підписали:
- Специфікацію № 7 від 28.01.2022 про поставку Товару на загальну суму 48 300,00 грн з ПДВ;
- Специфікацію № 8 від 28.01.2022 про поставку Товару на загальну суму 14 640,48 грн з ПДВ;
- Специфікацію № 9 від 10.02.2022 про поставку Товару на загальну суму 57 974,40 грн з ПДВ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.3 Договору передоплата в розмірі 70% відсотків від вартості Товару здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідної Специфікації. Остаточний розрахунок в розмірі 30% відбувається протягом 67 календарних днів з моменту складання видаткової накладної.
Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4 Договору).
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив на рахунок відповідача передоплату в розмірі 70% відсотків від вартості Товару:
- за Специфікацію № 7 від 28.01.2022 у розмірі 33 810,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2621 від 08.02.2022;
- за Специфікацію № 8 від 28.01.2022 у розмірі 10 248,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2622 від 08.02.2022;
- за Специфікацію № 9 від 10.02.2022 у розмірі 40 582,08 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2834 від 15.02.2022.
Відповідно до п. 4.2 Договору постачальник здійснює поставку Товару протягом 50 календарних днів від дня отримання передоплати за партію Товару.
Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був поставити позивачу Товар:
- за Специфікацію № 7 від 28.01.2022 у строк до 30.03.2022;
- за Специфікацію № 8 від 28.01.2022 у строк до 30.03.2022;
- за Специфікацію № 9 від 10.02.2022 у строк до 06.04.2022.
Відповідно до п. 7.3 Договору у разі виникнення спорів між сторонами, сторона, яка зазнала шкоду повинна направити лист другій стороні з претензією по електронній пошті протягом 2 робочих днів з моменту настання спору. Оригінали листа повинні бути направлені рекомендованим листом протягом 7 робочих днів з моменту відправлення листа електронною поштою. Сторона, якій було направлено листа повинна надати свою відповідь протягом 1 робочого дня з моменту отримання листа електронною поштою.
Судом встановлено, що позивач неодноразово надсилав відповідачу електроні та рекомендовані листи. В яких повідомляв відповідача про призупинення співпраці та просив повернути попередню оплату у загальному розмірі 84 640,42 грн. Відповідач відповіді на листи не надав та попередню оплату не повернув.
Судом також встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "БД СЕНСОРС" є "БД СЕНСОРС РУС" (місцезнаходження: Російська Федерація, 117105, Москва, Варшавське шосе 37 а).
Судом враховано, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та в подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Для забезпечення захисту національних інтересів були прийняті Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність" № 2108-ІХ від 03.03.2022 та Постанова Кабінету міністрів України № 187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації".
Враховуючи, що відповідач не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару за Договором поставки № ОС-7662 від 23.02.2021 та попередню оплату не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у розмірі 84 640,42 грн.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Стаття 693 ЦК України передбачає можливість встановити у договорі обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
За умовами Договору Товар було оплачено позивачем на перед, однак у встановлений Договором строк відповідач Товар на суму 84 640,42 грн позивачу не поставив.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 84 640,42 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати та 20% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, п. 5.5 наведеного договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% у розмірі річних 51 80,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 40 379,47 грн суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Відповідно до п. 5.5. Договору прострочення поставки понад 10 календарних днів за рішенням покупця визнається відмовою пстачальника від взятих на себе зобов'язань і веде до розриву Договору в односторонньому порядку. При цьому постачальник повертає суму, сплачену Ппокупцем передоплати відповідно до умов цього Договору та штраф у розмірі 20% від усієї вартості не виконаного в строк зобов'язання на розрахунковий рахунок покупця протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги від покупця щодо повернення передоплати. Постачальник також оплачує покупцю суму відсотків (20% річних), від суми передоплати за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються з моменту перерахування передоплати покупцем на розрахунковий рахунок постачальника і до дня повернення суми передоплати відповідно до умов цієї статті договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону та Договору, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 51 880,80 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочення поставки Товару, відповідно до якого нараховуються інфляційні втрати. Оскільки відповідно до Специфікацій № 7 та № 8 від 28.01.2022 Товар повинен був поставлений відповідачем у строк до 30.03.2022, відтак прострочення поставки Товару почалося з 31.03.2022. За Специфікацію № 9 від 10.02.2022 Товар повинен був поставлений відповідачем у строк до 06.04.2022, відтак прострочення поставки Товару почалося з 07.04.2022.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок інфляційних втрат, врахувавши правильні періоди прострочення поставки Товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 40 379,47 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 34 956,85 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3 028,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БД СЕНСОРС" (Україна, 03040, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕМІЇВСЬКА, будинок 35-Б; ідентифікаційний код: 36483225) на користь Приватного підприємства "ОРГАНІК СІСТЕМС" (Україна, 75006, Херсонська обл., Херсонський р-н, селище Велетенське, вул.Центральна, будинок б/н; ідентифікаційний код: 34739300) 84 640,42 грн (вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок гривень 42 коп.) основного боргу, 34 956,85 грн (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 85 коп) інфляційних втрат, 51 880,80 грн (п'ятдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 80 коп.) 20% річних та 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 29.05.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА