ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/4548/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" (51000, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, селище міського типу Царичанка, вулиця Царичанська, будинок 168) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 21, офіс 402) про стягнення 1 670 254,02 грн.,
Представники сторін у судове засідання не прибули.
10.04.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2006/1-2023 від 20.06.2023 у розмірі 1 670 254,02 грн, з яких: 1 222 279,31 грн - сума основної заборгованості, 209473,55 грн. - пеня, 45 422,03 грн. - 3% річних, 194 880,33 грн - інфляційні витрати та була передана 11.04.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 2006/1-2023 від 20.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.25 о 12:30 год.
23.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО", надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.
У судовому засіданні 08.05.2025 представник позивача приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ), представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.
Ухвалою суду від 08.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.25 о 12:45 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються (зазначення періоду заборгованості, за якою накладною виникла заборгованість (зазначення відомостей часткових оплат), сума на яку нараховується заборгованість).
20.05.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано додаткові пояснення у відповідності до яких позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 продовжено розгляд справи № 910/4548/25, розгляд справи по суті призначено на 22.05.25 о 12:45 год.
У судове засідання 22.05.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
В судовому засіданні 22.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №2006/1-2023 з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії даного договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору товаром за даним договором є продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються у будь-якому зручному для сторін форматі, у тому числі електронною поштою або за телефоном.
За умовами п. 4.1 договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів, визначених у п.п.2.3, п.п.2.4 даного договору.
У разі поставки товару з документами, які оформлені з порушеннями вимог нормативних актів або умов даного договору, оплата за поставлений товар здійснюється лише після їх заміни (п. 4.4 договору).
Оплата є такою, що відбулась, з моменту надходження коштів на поточний рахунок постачальника в повному обсязі (п. 4.5договору).
Відповідно до п. .5.1 договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник- покупцю, 1 примірник - постачальнику).
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що товар, поставлений у пошкодженій тарі та/або неналежно промаркований та/або з терміном придатності менше 70% від загального строку зберігання, а для харчових продуктів, термін придатності яких становить менше 7 календарних днів - не менше 50% від загального терміну придатності встановленого виробником, та/або неналежної якості, без відповідних супровідних документів, визначених даним договором, покупцем не приймається та підлягає поверненню постачальнику для подальшої заміни.
Доставка (передача) товару проводиться за заявками покупця на кожну партію товару на наступних умовах: DDP (місце призначене покупцем). Також доставка можлива за домовленістю сторін на умовах FCA (перевізник) або EXW (самовивіз), при цьому постачальник письмово надає покупцю перелік адрес, з яких може відвантажуватися товар покупцю у випадку самовивозу (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 5.5 договору перехід права власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару відбувається в момент його передачі, що оформляється видатковою накладною, яка завіряється підписом представника покупця та закріплюється відповідним штампом (печаткою). Підписанням даного договору покупець підтверджує, що проставлення відбитку штампу (печатки) покупця на видаткових накладних та на інших документах по цьому договору є належним підтвердженням отримання покупцем товару, а також чинності всіх документів, скріплених штампом (печаткою), в тому числі підтверджує наявність у особи, що здійснює фактичне приймання товару, всіх необхідних повноважень, пов'язаних з прийманням-передачею товару (по кількості, якості, наявності та належним чином оформленням товаросупровідних документів тощо), у т.ч. права підписання будь-яких актів, повідомлень та/або претензій тощо.
Пунктом 6.6 договору сторони погодили, що за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
У випадку недотримання постачальником умов п. 3.1 даного договору, покупець звільняється від відповідальності, передбаченої п. 6.6 договору (п. 6.7 договору).
Згідно з п. 7.6 договору враховуючи, що сторони усвідомлюють, що укладають договір під час дії форс-мажорних обставин на території України, а саме воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», підписанням цього договору сторони підтверджують та гарантують можливість виконання своїх зобов'язань під час дії вищезазначених обставин у частині: постачальник гарантує виконання зобов'язань щодо умов та терміну поставки товару та втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини в майбутньому, покупець гарантує виконання грошового зобов'язання, погодженого сторонами у договорі та втрачає право відмови від виконання грошового зобов'язання посилаючись на форс-мажорні обставини в майбутньому. Дане правило не розповсюджується на період, коли територія (область, район або конкретна територіальна громада) фактичного місцезнаходження сторін, в тому числі їх виробничих потужностей, віднесена до територій активних бойових дій або до тимчасово окупованих російською федерацією територій України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Якщо жодна зі сторін в 10 денний термін до закінчення дії цього договору не заявить про намір його припинити або змінити, цей договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим договором (п.9.2 договору).
Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.3. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61 077 956,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень, а також товарно-транспортними накладними.
Проте відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме на суму 59 855 677,52 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що заборгованість відповідача становить 1 222 279,31 грн, у зв'язку із чим нарахував та заявив до стягнення також пеню у розмірі 209 473,55 грн., 3% річних у розмірі 45 422,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 194 880,33 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61 077 956,53 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень, а також товарно-транспортними накладними.
Проте відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме на суму 59 855 677,52 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 4.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом семи календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Оскільки матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, відповідач будь-яких заперечень щодо неотримання вказаного товару не заявляв, суд дійшов висновку про доведеність позивачем поставки товару відповідачу на загальну суму 61 077 956,53 грн та його часткову оплату останнім на суму 59 855 677,52 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача становить 1 222 279,01 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 209 473,55 грн., 3% річних у розмірі 45 422,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 194 880,33 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.6 договору сторони погодили, що за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що останній виконаний не вірно та за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 209 471,00 грн. В задоволенні іншої частини слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 45 422,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 194 880,33 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІОАННА ПАВЛА ІІ, будинок 21, офіс 402, код ЄДРПОУ 39927581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО" (51000, Дніпропетровська обл., Царичанський р-н, селище міського типу Царичанка, вулиця Царичанська, будинок 168, код ЄДРПОУ 36710304) основну заборгованість у розмірі 1 222 279 (один мільйон двісті двадцять дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 01 коп, пеню у розмірі 209 471 (двісті дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 45 422 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 194 880 (сто дев'яносто чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 064,63 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ