ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2025Справа № 910/10247/24
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10247/24.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА» (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костенка, буд. 33)
До Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu s usluge (Siger 18B, Zagreb, Croatia, 10000)
про стягнення 20 618, 40 євро (923 036, 28 грн)
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu s usluge про стягнення 20 618, 40 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №005 купівлі-продажу від 26.02.2024 в частині повної оплати вартості товару поставленого за міжнародною ТТН (CMR) від 14.03.2024 у розмірі 18 744, 00 євро та штрафу у розмірі 1 874, 00 євро.
27.08.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.08.2024для усунення недоліків позовної заяви.
04.09.2024 від позивача надійшла уточнена позовна заява, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суд від 27.08.2024.
09.09.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10247/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА» подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на хорватську мову у трьох примірниках: (1) позовної заяви з додатками; (2) ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/10247/24 про відкриття провадження у справі; (3) судового доручення про вручення судових документів, що долучається до даної ухвали. Після надходження нотаріально засвідченого перекладу на хорватську мову вказаних документів, направити вказані документи разом із судовим дорученням згідно Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року до Центрального органу іноземної держави через Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters. Провадження у справі №910/10247/24 зупинити до надання відповіді компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 виправлено описку допущену в ухвалі від 09.09.2024.
28.10.2024 від позивача на виконання вимог ухвали від 09.09.2024 надійшов супровідний лист з доданими документами в перекладі на хорватську мову.
30.10.2024 Господарський суд міста Києва направив до компетентного органу Республіки Хорватія (Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters) судове доручення для вручення за кордоном судових документів в порядку передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року.
25.02.2025 до Господарського суду міста Києва від Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters надійшла відповідь щодо виконання судового доручення про вручення документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 поновлено провадження у справі №910/10247/24 та зобов'язано позивача надати нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповіді по справі №910/10247/24, що надійшла 25.02.2025 від Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters щодо виконання судового доручення про вручення документів, у строк протягом 15 днів з моменту вручення даної ухвали.
27.03.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2025.
07.04.2025 суд повторно направив ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2024, позовну заяву та уточнену позовну заяву в перекладі на хорватську мову засобами поштового зв'язку на актуальну адресу відповідача в Республіку Хорватія.
26.05.2025 до Господарського суду міста Києва повернулось поштове відправлення, яке судом направлялося 07.04.2025.
Суд звертає увагу, що згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Суд констатує, що позивач всупереч встановленого процесуальним законом обов'язку, не повідомив суд про зміну власного місцезнаходження, натомість, судом під час написання даного рішення самостійно встановлено, що позивач 13.01.2025 змінив адресу місцезнаходження з міста Києва на місто Кривий Ріг (Дніпропетровська область), що підтверджується відомостями, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Відтак, оскільки, судом у вересні 2024 року відкрито провадження у даній справі з додержанням правил підсудності, суд продовжує розглядати дану справи.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА», як продавцем (позивач) та Palete I Logistika d.o.o. (на сьогоднішній день - Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu i usluge), як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №005.
Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного його виконання сторонами (пункт 11.1. договору №005 від 26.02.2024).
Згідно пункту 1.1. договору №005 від 26.02.2024, продавець зобов'язаний поставити, а покупець оплатити і прийняти металеву продукцію (далі - товар) в обсязі і групі асортименту згідно специфікацій.
У відповідності до пункті в 1.2. та 1.3. договору №005 від 26.02.2024, розширений асортимент, конкретний обсяг, ціна, умови поставки товару узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації складаються на поставку кожної партії товару
Пунктами 2.1. та 2.2. договору №005 від 26.02.2024 встановлено, що сума договору дорівнює сумі специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору встановлюється в євро. Ціна за одиницю і загальна вартість поставленої партії товару в євро зазначаються у відповідній специфікації (додатку).
Відповідно до пункту 3.1. договору №005 від 26.02.2024, поставка товару здійснюється на умовах і в терміни, зазначені в специфікації (додатку), і відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010.
Згідно специфікації товару до договору №005 від 26.02.2024, продавець зобов'язався поставити покупцю в березні 2024 року в Республіку Хорватія товар на загальну суму 18 744, 00 євро, а саме: фібра зі сталевого дроту із загнутими кінцями, діаметр 1.00 мм, довжина 50 мм, EN 14889-1:2006.
Згідно пункту 3.4. договору №005 від 26.02.2024, продавець разом з товаром надає покупцю такі документи: (1) рахунок-фактура на відвантажений товар - 4 екз.; (2) товаросупровідний документ пакувальний лист - у 3 екз.; (3) експортна митна декларація - 1 копія; (4) сертифікат якості - у 2 екз. (1 копія та 1 оригінал); (5) автотранспортна накладна CMR - у 2 екз. (1 копія та 1 оригінал); (6) інші необхідні документи у разі їхнього запиту митними органами. Продавець надсилає копії вищезгаданих документів на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Оригінали документів знаходяться у водія.
Відповідно до пункту 3.6. договору №005 від 26.02.2024, продавець підтверджує доставку товару покупцеві факсимільною копією CMR з митним штампом протягом одного робочого дня з моменту відвантаження товару.
В пункті 11.2. договору №005 від 26.02.2024 сторони взаємно домовились, що документи, передані факсимільним шляхом або електронною поштою у т.ч.: копії цього договору, додатків до нього, додаткових угод, заяв, рахунків, накладних, специфікацій мають юридичну силу оригіналів документів і є засобами підтвердження (доказу) до моменту обміну оригіналами.
14.03.2024 продавець поставив покупцю обумовлений в специфікації до договору №005 від 26.02.2024, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) та направив на електронну адресу покупця, яка відображена в пункті 3.4. договору №005 від 26.02.2024 документи, які зазначені у вказаному пункті, в т.ч. рахунок-фактури №006 від 14.03.2024 на суму 18 744, 00 євро.
Згідно пункту 4.1. договору №005 від 26.02.2024, валюта контракту та валюта платежу: Євро.
У відповідності до пункту 4.2. договору №005 від 26.02.2024, оплата за поставлений товар буде здійснюватися покупцем шляхом 100% оплати партії відвантаженої продукції через 30 днів з моменту відвантаження товару на підставі факсимільних копій рахунку-фактури та CMR.
Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар - 13.04.2024.
Відповідно до пункту 4.3. договору №005 від 26.02.2024, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця в уповноваженому банку.
Однак позивач не отримав від відповідача документів, що підтверджують оплату прийнятого товару.
Згідно пункту 8.1. договору №005 від 26.02.2024, за порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пунктом 8.3. договору №005 від 26.02.2024 встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більш ніж на 10 днів, крім пені, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості не сплаченого вчасно товару. Строк нарахування та стягнення штрафу і пені складає три роки.
Відтак, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 1 874, 40 євро, що становить 10% від вартості не сплаченого вчасно товару.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами.
В силу пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Згідно частини 1, 3 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» внормовано, що сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору.
В пунктах 10.1. та 10.2. договору №005 від 26.02.2024 сторони дійшли згоди, що будь-який спір, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, в якому сторони не дійшли згоди, передається до господарського суду за місцезнаходженням (реєстрацією) позивача для розгляду і остаточного вирішення, при розгляді спорів використовується законодавство (матеріальне та процесуальне право) країни позивача. Мовою арбітражу є офіційна мова країни позивача. До взаємовідносин по цьому договору застосовується право України.
За таких обставин, позивач звернувся до суду України за власним місцезнаходженням станом на серпень 2024 року (місто Київ) з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього суму поставленого та не сплаченого товару у розмірі 18 744, 00 євро та штраф у розмірі 1 874, 40 євро.
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 20 618, 40 євро (основний борг та штраф).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 199, 217, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №005 від 26.02.2024 в частині своєчасної оплати отриманого товару.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №005 від 26.02.2024 не здійснив своєчасну оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача не сплачену суму за отриманий товар та додатково штраф.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Оскільки місцезнаходженням Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu s usluge є Республіка Хорватія, суд у відповідності до статті 367 Господарського процесуального кодексу України повідомлення про судовий розгляд здійснив на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, яка ратифікована Верховною Радою України 19.10.2000 та набула чинності для України 01.12.2001 і учасником якої (Конвенції) є Республіка Хорватія.
Так, ухвалою від 09.09.2024 Господарський суд міста Києва звернувся із судовим дорученням від 09.09.2024 про вручення за кордоном судових або позасудових документів до Центрального органу Республіки Хорватія (Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters) та зупинив провадження у справі до надходження від компетентного органу Республіки Хорватія відповіді на судове доручення про вручення документів.
25.02.2025 від Центрального органу Республіки Хорватія (Ministry of Justice, Public Administration and Digital Transformation Service for International Legal Assistance and Judicial Cooperation in Civil Matters) надійшла відповідь щодо виконання судового доручення про вручення документів, у зв'язку з чим Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.02.2025 поновив провадження у даній справі.
Згідно частини 1 статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:
a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території;
b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
З долучених Центральним органом Республіки Хорватія до виконання судового доручення матеріалів вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва та позовна заява були надіслані Окружним судом у Новому Загребі власнику відповідача Давору Прібанічу, однак, останній повідомив, що з 15.01.2024 не є власником Palete I Logistika. Окрім цього, повідомлено, що відповідач змінив місцезнаходження з міста Запрешич на місто Загреб.
У зв'язку з вказаними обставинами, Господарський суд міста Києва 07.04.2025 засобами поштового зв'язку надіслав за міжнародною поштовою накладною №RM06078292UA (АТ «Укрпошта») ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2024 та позовну заяву на нову адресу місцезнаходження відповідача в місто Загреб.
Однак, 26.05.2025 поштове відправлення за міжнародною поштовою накладною №RM06078292UA повернулось до Господарського суду міста Києва.
Отже, суд здійснив всі можливі та залежні від нього дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а тому з урахуванням вищезазначеного, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/10247/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для подання відзиву до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт здійснення позивачем поставки обумовленого договором товару відповідачу?
- чи був порушений відповідачем обов'язок по повній та своєчасній оплаті за поставлений позивачем товар по договору №005 від 26.02.2024?
- чи правомірно позивач нарахував штраф відповідачу?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між суб'єктом господарської діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності.
В пункті 10.2. договору №005 від 26.02.2024 сторони узгодили, що до взаємовідносин по зазначеному договору застосовується право України, що в свою чергу відповідає приписам статті 5 та 43 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відтак, договір укладений між сторонами, є договором поставки, а тому, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили (частина 1 стаття 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів (стаття 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом (частина 1, 2 стаття 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).
Як підтверджено матеріалами справи, 26.02.2024 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №005, за умовами якого позивач зобов'язаний поставити, а відповідач оплатити і прийняти металеву продукцію (товар) в обсязі і групі асортименту згідно специфікацій.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (частина 2 стаття 266 Господарського кодексу України).
Сторони узгодили специфікацію до договору №005 від 26.02.2024 в якій згідно пунктів 1.2., 1.3., 2.1., 2.2., 3.1. договору відобразили предмет, кількість, асортимент, ціну, місце поставки товару.
Так, в специфікації товару, зокрема, зазначено наступне:
- Найменування товару: фібра зі сталевого дроту із загнутими кінцями, діаметр 1.00 мм, довжина 50 мм, EN 14889-1:2006;
- Кількість: 22 т.; Ціна за 1 т: 852, 00 євро;
- Загальна сума: 18 744, 00 євро;
- Термін доставки: березень 2024;
- Умови поставки: DAP Zagreb 10000, Croatia;
- Вантажоодержувач: Palete I Logistika d.o.o., Ivana Mazuranica 125, Croatia, 10290 Zapresic;
- Пункт призначення: Jankomir, 25, Zagreb 10 000, Hrvatska.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).
Згідно вищезазначеної специфікації до договору №005 від 26.02.2024 позивач зобов'язався поставити відповідачу в березні 2024 року в Республіку Хорватія обумовлений в специфікації товар.
Крім того, пунктами 3.4. та 3.6. договору №005 від 26.02.2024 сторонами узгоджено, що позивач разом з товаром надає відповідачу такі документи: (1) рахунок-фактура на відвантажений товар - 4 екз.; (2) товаросупровідний документ пакувальний лист - у 3 екз.; (3) експортна митна декларація - 1 копія; (4) сертифікат якості - у 2 екз. (1 копія та 1 оригінал); (5) автотранспортна накладна CMR - у 2 екз. (1 копія та 1 оригінал); (6) інші необхідні документи у разі їхнього запиту митними органами. Продавець надсилає копії вищезгаданих документів на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач підтверджує доставку товару покупцеві факсимільною копією CMR з митним штампом протягом одного робочого дня з моменту відвантаження товару.
З наявної в матеріалах справи CMR від 14.03.2024 вбачається, що така містить підпис і печатку позивача, перевізника (ФОП Сарапін А.М.) та відповідача. За вказаною CMR вантажовідправником є позивач, одержувач відповідач. Місце завантаження товару місто Кривий Ріг (Україна). Місце розвантаження товару Jankomir, 25, Zagreb 10 000, Hrvatska. Найменування та кількість товару відповідає відомостям, які зазначені в специфікації. Документ, що додається - Invoice №006 від 14.03.2024. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) містить митний штамп та печатку з підписом відповідача за отримання товару.
Позивач до матеріалів справи також долучив копії рахунка-фактури (Invoice) №006 від 14.03.2024 на суму 18 744, 00 євро, електронну митну декларацію №24UA110080001303U9 від 14.03.2024, пакувальний лист від 14.03.2024, сертифікат якості від 14.03.2024, в яких зазначені відомості які містяться в специфікації та CMR.
Окрім цього, зазначені вище долучені до позову докази вказані в пункту 3.4. договору №005 від 26.02.2024, як такі які позивач зобов'язаний надіслати відповідачу на обумовлену електронну пошту.
Позивач надав до матеріалів справи роздруківку надсилання 14.03.2024 на електронну пошту відповідача, яка вказана в пункту 3.4. договору, зазначених в даному пункті документів, отже, з урахуванням пункту 11.2. договору №005 від 26.02.2024 такі дії є підтвердженням здійснення позивачем поставки товару відповідачу та прийняття останнім такого товару.
Відтак, суд констатує, що позивачем виконано свій обов'язок з поставки товару відповідачу за договором №005 від 26.02.2024 на загальну суму 18 744, 00 євро.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 стаття 692 Цивільного кодексу України).
В договорі №005 від 26.02.2024 сторони узгодили, що оплата за поставлений товар буде здійснюватися покупцем шляхом 100% оплати партії відвантаженої продукції через 30 днів з моменту відвантаження товару на підставі факсимільних копій рахунку-фактури та CMR (пункт 4.2.). Валюта контракту та валюта платежу: Євро (пункт 4.1.).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно умов договору №005 від 26.02.2024 надіслав 14.03.2024 на електронну пошту відповідача документи передбачені пунктом 3.4. договору, зокрема, рахунок-фактури №006 від 14.03.2024 на суму 18 744, 00 євро та CMR від 14.03.2024.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за отриманий товар до 13.04.2024 включно.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, які могли підтвердити, що відповідач здійснив повну оплату за отриманий від позивача товар за CMR від 14.03.2024.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Натомість, матеріали справи не містять доказів, що відповідач здійснив оплату за отриманий від позивача товар у розмірі 18 744, 00 євро.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 18 744, 00 євро є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
(2) Щодо стягнення штрафу.
За несплату поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 874, 00 євро.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 8.3. договору №005 від 26.02.2024 встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більш ніж на 10 днів, крім пені, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості не сплаченого вчасно товару. Строк нарахування та стягнення штрафу і пені складає три роки.
Відтак, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 1 874, 40 євро.
Суд здійснивши перевірку розрахунку штрафу зазначає, що він є арифметично правильним та становить 10% від вартості не сплаченого вчасно товару (18 744, 00 євро).
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач в строк до 13.04.2024 або до 23.04.2024 (у разі прострочення платежу більш ніж на 10 днів) сплатив позивачу вартість поставленого за договором №005 від 26.02.2024 товару, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 1 874, 40 євро підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА» до Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu s usluge про стягнення 20 618, 40 євро - задовольнити.
2. Стягнути з Palete I Logistika d.o.o. za trgovinu s usluge (Siger 18B, Zagreb, Croatia, 10000; ідентифікаційний код: 081037895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фібросталь ЮА» (50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костенка, буд. 33; ідентифікаційний код: 41999901) борг у розмірі 18 744 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок чотири) євро 00 євроцентів, штраф у розмірі 1 874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) євро 40 євроцентів та судовий збір у розмірі 13 845 (тринадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 54 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких