ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2025Справа № 910/3349/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 17 155,84 грн., без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 17 155,84 грн. страхового відшкодування на підставі статей 526, 530, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, статей 4, 6, 27 Закону України "Про страхування" та статей 22, 34, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
04.04.2023 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
14.04.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав клопотання про зупинення провадження у справі та просив, у разі неможливості встановлення вини ОСОБА_1 за наявними доказами, зупинити провадження у справі № 910/3349/23 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 759/4825/20.
26.04.2024 року відповідачем до суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 року зупинено провадження у справі № 910/3349/23 до вирішення справи № 759/4825/20, а саме до набрання законної сили судовим рішенням в зазначеній справі та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.
17.04.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/3349/23 у зв'язку з набрання законної сили постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2023 року у справі № 759/4825/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 року поновлено провадження у справі № 910/3349/23, продовжено розгляд справи № 910/3349/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2020 року о 10 год. 35 хв. в місті Києві по АДМ Київ- Ковель-Ягодин 503 км + 500 м. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Honda Accord", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2023 року у справі № 759/4825/20 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КпАП України - закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , застраховані в ПАТ "СГ "ТАС" за Договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-32753 від 19.03.2019 року, страховим випадком за Договором є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.
Відповідно до ремонтної калькуляції Audatex № 05244_16 від 17.03.2020 року вартість відновлювального ремонту складає 18 105,84 грн.
Згідно статті 25 Закону України "Про страхування" та умов Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-32753 від 19.03.2019 року, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 18 105,84 грн., що підтверджено страховим актом № 06195/16/920 від 18.03.2020 року та відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Honda Accord", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована відповідачем за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР № 008352789, відповідно до якого ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн., франшиза - 950,00 грн.
15.04.2020 року позивач направив на електронну адресу відповідачу заяву про регресні вимоги та про виплату страхового відшкодування за вих. № 00805/9220 у розмірі 18 105,84 грн.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 стаття 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Як вже було встановлено судом вище, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2023 року у справі № 759/4825/20 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КпАП України - закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (пункт 32.1 стаття 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Отже, в контексті вищенаведеного слідує, що обов'язок страховика зі здійснення страхового відшкодування особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі страхового випадку, тобто дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика зазначеного обов'язку не виникає.
Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 року у справі № 910/21313/16.
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони, та полягає у застосуванні до правопорушника в інтересах другої сторони установлених законом або договором правових заходів впливу, що несе для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, зокрема, відшкодування шкоди.
Відтак, за змістом статей 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України слідує, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина 2 стаття 1166 Цивільного кодексу України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Суд констатує, що відсутність самої події адміністративного правопорушення свідчить про те, що діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення.
Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, означає відсутність в діях особи вини, яка є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.
Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина 2 стаття 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Зазначене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц.
Таким чином, встановлений у постанові Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2023 року у справі № 759/4825/20, яка набрала законної сили, факт відсутності в діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню у даній справі в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У свою чергу, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних належних доказів у підтвердження наявності вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді 06.03.2020 року та беручи до уваги постанову Святошинського районного суду міста Києва від 08.12.2023 року у справі № 759/4825/20, суд прийшов до висновку, що позивачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено наявності вини ОСОБА_1 , що унеможливлює покладення на страховика за полісом серії АР № 008352789 обов'язку з виплати страхового відшкодування за спричинену шкоду.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, а тому його права, за захистом яких він звертався до суду не порушені відповідачем.
За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 17 155,84 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна