номер провадження справи 24/74/23
20.05.2025 Справа № 908/629/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» (вул. Незалежності, буд. 54, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, ідентифікаційний код 30791215) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №908/629/23
за позовом: Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 14352406)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» (вул. Незалежності, буд. 54, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600, ідентифікаційний код 30791215)
до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача 3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 24404115,71 грн.
за участю представників:
від позивача (стягувача): Препелиця Ю.В., довіреність від 24.12.2024 № 256
від відповідача 1: Скалевська Л.А., ордер АР № 1191001 від 08.05.2025
від відповідача 2, 3: не прибули
29.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» до суду надійшла заява про визнання судового наказу на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» заборгованість по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022, яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 грн. 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 грн. 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 грн. 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024, таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2025, заяву визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Заява відповідача 1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №908/629/23 мотивовано тим, що юридична особа ТОВ "Ранкова Зірка" є -70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, місто Пологи, вулиця Незалежності, будинок 54, поштова адреса: 70244, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Новоукраїнське, вул. Шевченка, буд. 1, що є тимчасово окупованою територією, про що було надано витяг. Заявник вважає, що правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним та на такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 01.05.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №908/629/23. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 12.05.2025.
08.05.2025 через систему «Електронний суд» АТ «Банк Кредит Дніпро» подано суду відзив, в якому зокрема вказує на те, що територія, де зареєстрована юридична особа боржника, стала тимчасово окупованою вже після укладення кредитного договору та договорів поруки, а тому на вказані правовідносини не поширюється дія законів, на які посилається заявник. Вважає, що твердження заявника щодо нікчемності Договорів не ґрунтуються на жодних положеннях діючого законодавства, а відтак є необґрунтованими. Також, стягувач АТ "Банк Кредит Дніпро" вбачає в діях боржника/заявника зловживання процесуальними правами, які направлені на здійснення дій щодо уникнення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Просить суд заяву залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 09.05.2025 задоволено заяву представника позивача Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (сформовану в системі “Електронний суд» 07.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/629/23.
Також, ухвалою суду від 09.05.2025 задоволено заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранкова Зірка" (сформовану в системі “Електронний суд» 08.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 908/629/23.
12.05.2025 заявником подана суду відповідь на відзив стягувача та 19.05.2025 додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.05.2025 відкладено розгляд заяви на 20.05.2025.
19.05.2025 позивачем подані додаткові заперечення.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 20.05.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Боржник (заявник) підтримав заяву у повному обсязі, просить суд її задовольнити з підстав, викладених у заяві та додаткових поясненнях.
Стягувач проти задоволення заяви заперечив, підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на заяву та додаткових поясненнях.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №908/629/23, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» (70600, Запорізька обл., Пологівський р-н, місто Пологи, вулиця Незалежності, будинок 54. поштова адреса: 70244, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Новоукраїнське, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 30791215), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Кредит Дніпро» (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 14352406) заборгованість по кредитному договору № 120522-КЛН від 12.05.2022 яка складається з: заборгованості по простроченому кредиту у розмірі 10 959 500 (десять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 2 485 115 (два мільйона чотириста вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 71 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією в сумі 10 959 500 (десять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., відстрочивши виконання рішення по справі № 908/629/23 на шість місяців до 13.05.2024. Стягнуто з відповідачів судовий збір у розмірі 366061,74 грн. на користь позивача по 122020,58 грн з кожного.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирала законної сили з дня її прийняття - 28.11.2024.
На виконання рішення від 13.11.2023 у справі № 908/629/23 Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази від 30.01.2024.
Положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА 2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404VІІІ (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019).
Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної чистини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу rеs judiсаtа, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlаnа Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
Отже, судове рішення по справі № 908/629/23 набрало законної сили є обов'язковими для виконання на всій території України та не може бути поставлено під сумнів.
Щодо відсутності законних підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За приписами ч. ч. 3-5 ст. 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань па вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: 1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та 2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання, і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 по справі №755/388/1 5-й).
У межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.
Зазначене вище викладено у правових позиціях по наступним справам: Постанова від 30.082024 справа № 916/3006/23 Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду; Постанова від 19.09.2022 справа № 917/244/21 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду; Постанова від 30.03.2021 справа № 910/8794/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду; Постанова від 11.07.2019 справа № 910/8665/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Отже, рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/629/23 набрало законної сили, не скасоване судами апеляційної та касаційної інстанцій та не виконане відповідачами/боржниками.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання рішення суду, що набрало законної сили видано накази.
Заявником не надано доказів, які б свідчили про добровільне виконання рішення суду по справві № 908/629/23 позичальником, поручителями або іншими особами.
Заявником не надано доказів, що накази видано судом помилково.
Виконання судового рішення с невід'ємною складовою права кожного на судовий захист; право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов'язкове виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий захист.
Сторони повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та не допускати їх зловживанням.
Таким чином, відсутні законні підстави для визнання по справі № 908/629/23 виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, заяву боржника про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню суд залишає без задоволення.
В судовому засіданні 20.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранкова Зірка» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №908/629/23 - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.05.2025.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя Т.А. Азізбекян