Справа № 175/8125/24
Провадження № 1-кп/175/496/24
про продовження запобіжного заходу
29 травня 2025 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024050010001218 від 15.04.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горлівки Донецької області, із вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата, маючого статус УБД, старшого стрільця 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів.
Клопотання обґрунтовано тим, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на теперішній час встановлені ризики, передбачені ч.ч.1,3,4,5 ст.177 КПК України не зменшились, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за нього передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим суд вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, належним чином не обґрунтовані і з цих підстав судом до уваги не приймаються.
Згідно ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, врахувавши наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 402 КК України є дискреційним повноваженням суду.
Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його майновий стан та вік, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов'язки, з передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.177, 178, 194, 331, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Дата закінчення дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 27 липня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали, тобто до 27 липня 2025 року.
В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу прокурора або суду;
2) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця перебування;
3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з під-варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується обвинувачений.
Апеляція на ухвалу в частині продовження запобіжного заходу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1