29.05.2025 Справа № 908/1118/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі № 908/1118/25
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, юридична адреса: 49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 21-А; фактична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8
про стягнення коштів
установив
24.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення заборгованості за договором № 0550-СК-Д від 09.04.2024 про закупівлю товару в розмірі 543 542,40 грн з яких: кошти за непоставлений товар в розмірі 372 600,00 грн, 3% річних в розмірі 11 514,87 грн, інфляційні втрати в розмірі 54 399,60 грн, пеня в розмірі 105 027,93 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025, справу № 908/1118/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 02.05.2025 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
05.05.2025 на адресу суду надійшла заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1118/25, присвоєно справі номер провадження 15/43/25. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1118/25.
28.05.2025 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», у межах ціни позову в сумі 543 542,40 грн.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що предметом позову є стягнення 543 542,40 грн оплати за непоставлений товар, підставою позову визначено невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 0550-СК-Д від 09.04.2024 в частині постачання пального згідно довірчих документів (скретч-каток). Поведінка відповідача, обґрунтовано свідчить про неблагонадійність, як ділового партнера та велику вірогідність ухилення від виконання рішення суду у майбутньому, аналогічно ухиленню від виконання договірних зобов'язань. Так, претензії (вимога щодо відпуску палива згідно наявних скрет-карток 24.01.2025 за вих. 315/25; 07.03.2025 за вих.1327/25, були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення. Також, відповідач, як юридична особа має контактні номери телефонів, проте на телефонні дзвінки не відповідає. Платіжне доручення № 2036 від 12.04.2024 та не обміняні на паливо скретч-картки, підтверджують ту обставину, що відповідач користується на власний розсуд коштами перерахованими позивачем, а паливо не відпущене, тому фактично арешт буде накладений на кошти позивача, що знаходяться на рахунку відповідача, що безумовно не може завдати шкоди інтересам відповідача. З урахуванням наведеного, вважаємо, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог, щодо накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу в межах ціни позову, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Розглянувши заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. ст. 136 - 144 цього Кодексу.
Згідно з ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд констатує, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У даному випадку, у цій справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за договором № 0550-СК-Д від 09.04.2024 про закупівлю товару в розмірі 543 542,40 грн з яких: кошти за непоставлений товар в розмірі 372 600,00 грн, 3% річних в розмірі 11 514,87 грн, інфляційні втрати в розмірі 54 399,60 грн, пеня в розмірі 105 027,93 грн.
Суд зазначає, що за умови неможливості встановити достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 543 542,40 грн, то доцільно накласти арешт на грошові кошти відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів.
Доцільність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача забезпечить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а необхідність полягає в можливості відповідача в будь-який момент розпорядитись коштами або відчужити майно. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, відповідач матиме безумовну можливість виконати рішення, за умови наявності в нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вжиття забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог (543 542,40 грн), відповідає ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог та направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту.
За таких обставин, заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 7 та 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі № 908/1118/25, задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», у межах ціни позову в сумі 543 542,40 грн (п'ятсот сорок три тисячі п'ятсот сорок дві гривні 40 коп.).
Стягувачем за даною ухвалою є: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (юридична адреса: 49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 21-А; фактична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57; ідентифікаційний код юридичної особи 26239738)
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8; ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до примусового виконання становить три роки.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала підписана 29.05.2025.
Ухвала набрала законної сили 29.05.2025.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя І. С. Горохов