Справа: 164/1817/21
п/с 2/164/60/2025
27 травня 2025 року. Селище Маневичі.
Маневицький районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Токарської І.С.,
з участю секретарів Гейко І.А., Панасюк Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області Хомич Н.М.,
представника відповідача відділу освіти, молоді та спорту ОСОБА_3 , представника відповідача Маневицької селищної ради Швеця О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов'язків та допуск до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що вона працює вчителем української мови в Куклинському ліцеї Маневицької селищної ради і 22 жовтня 2021 року її повідомленням № 420 було попереджено про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У подальшому адміністрація ліцею протягом декількох днів вимагала медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим грубо порушували конституційне право на повноцінну роботу. 05 листопада 2021 року директором Куклинський ліцей Хомич Н.М. видано наказ № 52-к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 », яким відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, п. 416 Постанови від 09 грудня 2020 року № 1236, її відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року. Вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права, а тому просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ 52-к/тр від 05 листопада 2021 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати по справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала із наведених у ньому підстав, зазначила, що із оскаржуваним наказом вона була ознайомлена 05 листопада 2021 року, а не 08 листопада, викладати дистанційно їй не пропонували, хоча навчальний заклад з 08 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року перебував на дистанційній формі навчання.
Представник позивача - адвокат Кудрявцева В.М. позов підтримала, зазначила, що була порушена процедура відсторонення ОСОБА_1 від роботи, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Процесуальні судові рішення у справі.
Ухвалою судді від 10 грудня 2021 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді від 18 лютого 2022 року залучено до розгляду справи співвідповідача - Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області.
Ухвалою судді від 10 лютого 2023 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати (за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року).
Ухвалою судді від 10 серпня 2023 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.
Ухвалою судді від 28 листопада 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Зміст заперечень відповідачів.
У судовому засіданні представник відповідача Куклинський ліцей Маневицької селищної ради Волинської областіХомич Н.М. позов заперечила з тих мотивів, що діяла згідно з інструкцією, вона особисто пропонувала позивачці перейти на дистанційне викладання задля безперервності освітнього процесу. Зазначила, що навчальний заклад з 08 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року перейшов на дистанційну форму навчання. Вважає, що наказ про відсторонення позивачки від роботи відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити.
Представник Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради та представник Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, кожен зокрема, позов заперечили, вважають, що відсторонення позивачки від роботи та наказ № 52-к/тр від 05 листопада 2021 року є законними та відповідають нормам чинного законодавства. 22 жовтня 2021 року позивачку ОСОБА_1 повідомленням №420 було попереджено про обов'язкове профілактичне щеплення від COVID - 19, а так як нею не було надано інформацію про вакцинацію, 5 листопада 2021 року директором ліцею було видано відповідний наказ про відсторонення. На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позову.
Позиція суду.
Згідно із положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:
1) верховенство права;
2)повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;
3)гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4)змагальність сторін;
5)диспозитивність;
6)пропорційність;
7)обов'язковість судового рішення;
8)забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
9)забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;
10)розумність строків розгляду справи;
11)неприпустимість зловживання процесуальними правами;
12)відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем - Куклинський ліцей Маневицької селищної ради Волинської області, працює на посаді вчителя української мови та літератури, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1981 року (а.с.17-19).
05 листопада 2021 року директором Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області Хомич Н.М. позивачу ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому доведено до відома включення працівників закладів освіти у перелік професій, що підлягають обов'язковому профілактичному щепленню від COVID-19, роз'яснено зміст статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04 жовтня 2021 року і запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність щеплення або медичну довідку про абсолютні протипоказання, з яким позивачка ознайомлена 22 жовтня 2021 року (а.с.15).
На підставі наказу директора Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області Хомич Н.М. № 52к/тр від 5 листопада 2021 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, з яким позивачку було ознайомлено (а.с.14).
Із пояснень у судовому засіданні представників відповідачів, кожного зокрема, встановлено, що застосування до позивачки такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов'язків, зокрема об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
За таких обставин, на думку суду, дії роботодавця в цьому випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 43 Конституції України унормовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Згідно з ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Частиною першою статті 46 КЗпП України унормовано, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
За змістом Переліку № 2153 обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.
Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов'язаних зі станом здоров'я конкретної людини, із загального правила про обов'язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об'єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
За приписами частини другої статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод при втручанні у права людини повинен бути дотриманий принцип пропорційності, тобто чи є відповідний захід нагально потрібним і у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дозволяє досягнути законної мети задля якої він застосується.
Щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 569/16206/21 (провадження № 61-5055св22) зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов'язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.
А тому, зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що відсторонення позивачки ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої позивачки, а тому наказ №52-к/тр від 5 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Позивача було відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Враховуючи ту обставину, що наказом МОЗ України № 380 від 25 лютого 2022 року, який опублікований 28 лютого 2022 року, було зупинено дію наказу МОЗ України № 2153 від 4 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням до завершення воєнного стану в Україні», тому позивач підлягала допуску роботодавцем до роботи з 1 березня 2022 року.
Із дослідженої в судовому засіданні довідки відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області № 603 від 19 листопада 2021 року про доходи ОСОБА_1 встановлено, що її заробітна плата у вересні 2021 року становила 17956 гривень 32 копійки, а в жовтні 2021 року - 20398 гривень 28 копійок.
Відповідно до п. 2, 8 постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденний заробіток позивача становить 913 гривні 20 копійок (17956, 32 гривень + 20398, 28 гривень/42 дні).
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу (з 8 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року) на суму 71229 гривень 60 копійок (913,20 гривень х 78 днів).
Враховуючи вищевикладене, з відповідача Куклинський ліцей Маневицької селищної ради Волинської областіна користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 71229 гривень 60 копійок середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу.
Заперечень щодо вказаного розрахунку, зазначеного адвокатом Кудрявцевою В.М. у позовній заяві відповідачами не надано.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає до негайного виконання.
Також суд, проаналізуваши обставини справи, приходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку слід відмовити, оскільки права позивача були порушені саме роботодавцем, який має відповідати за цим позовом, а відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області та Маневицька селищна рада Волинської області є неналежними відповідачами у даній справі.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської областіпідлягає стягненню на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.
На підставі ст.ст. 3, 8, 43 Конституції України, ст.ст. 2, 2-1, 5-1, 21, 46, 51, 94, 232, 235 КЗпП України, наказом МОЗ № 2153 від 4 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», постановою КМУ № 1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 52-к/тр від 05 листопада 2021 року Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області«Про відсторонення від роботи ОСОБА_4 ».
Стягнути з Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської областіна користь ОСОБА_1 71229 (сімдесят одну тисячу двісті двадцять дев'ять) гривень 60 копійок середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.
Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з Куклинського ліцею Маневицької селищної ради Волинської областіна користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради Волинської області, Маневицької селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: 44640, с. Кукли Камінь-Каширський район Волинська область, РНОКПП відсутній.
Відповідачі - Куклинський ліцей Маневицької селищної ради Волинської області, адреса: 44640, с. Кукли Камінь-Каширський район Волинська область, вул. Шкільна, 1, ЄДРПОУ 25085925.
Маневицька селищна рада Волинської області, адреса: 44601, сел. Маневичі Камінь-Каширський район Волинська область, вул. Незалежності, 30.
Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, адреса: 44601, сел. Маневичі Камінь-Каширський район Волинська область, вул. Освітянська, 4.
Повний текст судового рішення буде складено 28 травня 2025 року.
Суддя
Маневицького районного суду І.С. Токарська