номер провадження справи 5/33/25
19.05.2025 Справа № 908/636/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ЗОЛОТЕ РУНО УКРАЇНА" (юридична адреса: вул. Бережанська, буд. 9, м. Київ, 04074; адреса для листування: вул. Деревообробна, буд. 6-Б, м. Київ, 01013; код ЄДРПОУ 39018350)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕХА" (вул. Весняна, буд. 21, с. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72364; код ЄДРПОУ 30846515; електронна пошта: veha-ua@ukr.net)
про стягнення 76 790,19 грн.,
Без виклику представників сторін
17.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОПАНІЯ ЗОЛОТЕ РУНО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕХА" про стягнення 76790,19грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 справу №908/636/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/636/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/33/25 та розгляд справи по суті розпочати з 15.04.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи передбачений статтею 248 ГПК України 60-денний строк розгляду справи у порядку спрощеного провадження, то 19.05.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 27 288,42 грн. на підставі договору поставки №718 від 01.01.2021. У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати позивачем на підставі п. 6.2. договору нараховано пеню в сумі 32 229,07 грн. Також позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 771,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 14 501,09 грн. З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610-612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 22, 47, 112 Бюджетного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕХА" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕХА" (код ЄДРПОУ 30846515) є вул. Весняна, буд. 21, с. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72364.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з п. 4 Розділу II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, територія Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області з 25 лютого 2022 року тимчасово окупована Російською Федерацією.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, текст ухвали суду від 20.03.2025 про відкриття провадження у справі №908/636/25 розміщено на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в мережі Інтернет, що підтверджується відповідною роздруківкою з сайту, яка міститься в матеріалах справи.
Також ухвалу суду від 20.03.2025 судом направлено на електронну пошту відповідача: veha-ua@ukr.net та вказану ухвалу доставлено до електронної скриньки: 21.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд цієї справи в суді.
Однак, запропонований ухвалою суду від 20.03.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, відповідач на адресу суду не надіслав, як і доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ЗОЛОТЕ РУНО, УКРАЇНА» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕХА» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №718 відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити Товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена і узгоджена сторонами у рахунках, накладних і/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.4. договору, оплата продукції (товару) здійснюється Покупцем протягом 14 календарних днів.
Згідно з п. 3.7. договору, датою переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця є дата відвантаження Товару та виписки видаткової накладної.
У пункті 6.2. договору передбачено, що за порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а відносно розрахунків і відповідальності сторін - до повного виконання зобов'язань між сторонами. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії. Кількість пролонгацій не обмежена.
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27 288,42 грн., що підтверджується Видатковими накладними №10573 від 08.10.2021 на суму 22 201,02 грн., №10211 від 30.09.2021 на суму 5 087,40 грн., які містяться в матеріалах справи.
Перелічені вище Видаткові накладні підписані з обох сторін без жодних зауважень.
Однак, в порушення чотирнадцятиденного строку з дати поставки товару передбаченого пунктом 2.4. договору відповідач за поставлений позивачем товар кошти не сплатив.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання з оплати за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим у ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОПАНІЯ ЗОЛОТЕ РУНО УКРАЇНА" існує заборгованість перед ТОВ "ВЕХА" в сумі 27 288,42 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати позивачем на підставі п. 6.2. договору нараховано пеню в сумі 32 229,07 грн. за загальний період з 15.10.2021 по 10.03.2025.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.
Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно з п. 6.2. договору за порушення термінів оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день такого прострочення.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем зазначає, що розрахунок здійснений по кожній Видатковій накладній окремо, однак за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Отже, відповідно до розрахунку суду здійсненного за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" по кожній Видатковій накладній окремо з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, загальна сума пені становить 2 547,56 грн. (за період з 23.10.2021 по 23.04.2022 (182 дні) в сумі 2 075,34 грн., за період з 15.10.2021 по 15.04.2022 (182 дні) сумі 472,22 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.
Також позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 2 771,00 грн. за загальний період з 15.10.2021 по 10.03.2025 та інфляційні втрати в сумі 14 501,09 грн. за загальний період з жовтня 2021 по січень 2025.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", зазначає, що вони здійснені за кожною Видатковою накладною окремо, є вірними, відповідають вимогам законодавства України, а отже 3% річних в сумі 2 771,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 14 501,09 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕХА" (вул. Весняна, буд. 21, с. Костянтинівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72364; код ЄДРПОУ 30846515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ЗОЛОТЕ РУНО УКРАЇНА" (юридична адреса: вул. Бережанська, буд. 9, м. Київ, 04074; адреса для листування: вул. Деревообробна, буд. 6-Б, м. Київ, 01013; код ЄДРПОУ 39018350) суму основного боргу у розмірі 27 288 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 42 коп., пеню в сумі 2 547 (дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 56 коп., 3% річних в сумі 2 771 (дві тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 00 грн., інфляційні втрати в сумі 14 501 (чотирнадцять тисяч п'ятсот одна) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн. 57 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 26.05.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.