вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
29 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/278/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача Ямницької сільської ради, с. Ямниця, Івано-Франківського району Івано-Франківської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Ужгород
про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участю представників сторін:
від прокуратури - Черненко С.С.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Ігнатенко С.С., адвокат;
Івано-Франківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Ямницької сільської ради заявила позов до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 16 квітня 2025 р. на 11:00 год.
03.04.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
17.04.2025 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
18.04.2025 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
13.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
16.05.2025 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі учасника справи.
Ухвалою суду від 15.05.2025 закрити підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.
21.05.2025 на адресу суду від прокуратури надійшло заперечення щодо долучення доказів. Розглянувши подане клопотання суд зазначає, що таке не містить наведених обґрунтованих та законодавчо підкріплених підстав щодо відмови в задоволенні клопотання про долучення доказів, що є процесуальним правом відповідача. Водночас суд може дозволити долучення доказів, якщо вони вважаються значимими та необхідними для розгляду справи.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція прокуратури.
Прокурор просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що ДП «Івано-Франківське лісове господарство» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу спричинено шкоду в розмірі 2 456 190 грн.
Вказує, що відповідачем не вжито жодних заходів по виявленню та фіксації правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, самостійно не виявлено порушників та не складено протоколи чи розглянуто відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, чим створено передумови для подальшого знищення лісового фонду.
Івано-Франківською окружною прокуратурою про факт незаконної рубки дерев на території Ямницької територіальної громади повідомлено Ямницьку сільську раду листом від 04.03.2025 № 51-686 ВИХ-25.
Листом від 07.03.2025 вихідний номер 449 Ямницька сільська рада повідомила, що заходи щодо представницького характеру радою не вживались та зазначено платіжні реквізити за стягнення вказаної шкоди за позовом прокуратури.
Така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.
Правова позиція позивача.
16.05.2025 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі учасника справи, водночас в поданому клопотання позивач зазначає, що позовні вимоги Івано-Франківської окружної прокуратури підтримує в повному обсязі та не заперечує про його задоволення.
Правова позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди згідно з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 23.08.2023 року у справі № 912/2836/21.
Водночас прокурором в обґрунтування позову не вказано які саме обов'язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку Відповідача, як і не було конкретизовано які саме дії Відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій Відповідачем до суду не надав. По факту Прокуратура тільки обмежилася загальними посилання на матеріальні норми ЦК України та ЛК України, що регулюють спірні правовідносин, без відносно до фактичних обставин справи та поведінки Відповідача щодо дотримання вимог до ведення лісового господарства. Наголошує, що в дійсності ДП «Ліси України» та його посадові особи своєчасно і повному обсязі виконувала всі завдання, які покладені на державне підприємство чинним законодавством. Протилежного прокуратурою, на якій як на стороні позивача лежить обов'язок довести протиправність поведінки відповідача, не доведено.
Крім того, в позовній заяві Прокуратури вказано, що у кримінальному провадженні № 12022091250000147 від 29.07.2022 досудове розслідування триває. Жодній особі у вказаному провадженні про підозру не повідомлялося, обвинувальний акт до суду не скеровувався». Через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев Прокуратура вважає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - ДП «Ліси України». За вказаних обставин, посилаючись на статтю 105 Лісового кодексу України вважає неправомірним стягнення з відповідача, який є до того ж державним підприємством (постійним користувачем лісових ресурсів) та який вживав всіх передбачених законодавством заходів щодо охорони лісів, шкоди, завданої іншими невстановленими особами.
Окрім того, вказує, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, на підставі якої зроблено розрахунок заподіяної шкоди передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев (п. 1 Постанови), а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень. Таким чином, лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог щодо ведення лісового господарства.
На противагу аргументам позивача, наголошує, що вжиття заходів по виявленню та фіксацію правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів підтверджує наявними у справі витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12022091250000147 від 29.07.2022 року, листом ДП «Івано-Франківське лісове господарство» № 04-267 від 28.07.2022 року, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 року, пояснюючою запискою майстра лісу Дністровського лісництва Кабан Т.Г. від 27.07.2022 року та рапортом лісничого Дністровського лісництва Кудляка Й.М. від 27.07.2022 року.
Вказує, що для підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем подано для суду протокол огляду місця події від 29.07.2022 р. та висновок інженерно-екологічної експертизи від 14.03.2023 року, однак дані докази містять суперечності, неточності та взагалі складені з порушенням норм чинного законодавства.
Заперечення прокуратури.
Прокурор аргументи відповідача заперечує, вказує, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористуначем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Доказовою базою обґрунтованості позовних вимог визначає акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 р., протокол огляду місця події від 29.07.2022 р., висновок експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №3759/22-28/459/23-28 від 14.03.2023р.
Заперечення відповідача.
Відповідач твердження позивача заперечує, вказує, що матеріали даної судової справи не містять в собі належних та допустимих доказів розміру заявленої до стягнення у судовому порядку шкоди.
Зазначає, що ні акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 р., ні протокол огляду місця події від 29.07.2022 р., ні інші наявні у справі докази, які Прокуратура подала в обґрунтування своїх позовних вимог, достовірних відомостей щодо дійсного розміру виявлених пнів, показники якого є вихідними даними для розрахунку розміру шкоди, в собі не містять. Водночас факт формування висновку експерта на основі вищенаведеного протоколу свідчить про недопустимість цього висновку експерта як доказу у справі.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Івано-Франківською окружною прокуратурою в результаті вивчення матеріалів кримінального провадження № 12022091250000147 від 29.07.2022 розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України щодо повноти та своєчасності відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням вимог лісового законодавства, встановлено факт завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
28.07.2022 правопопередник відповідача ДП «Івано-Франківське лісове господарство» звернулось до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області із зверненням щодо вжиття заходів та встановлення особи порушників, які в кварталі 15 виділ 15 в урочищі "Козакова долина" Дністровського лісництва на території Ямницької територіальної громади здійснили незаконну порубку 91 сироростучих дерев, чим завдано шкоду лісу, про що 27.07.2022 складено відповідний акт у якому зазначено, зокрема, що сума шкоди заподіяної лісовому господарству становить 223 318, 55 грн.
Також, факт незаконної рубки 91 сироростучого дерева різних порід, а саме клена гостролистого, граба звичайного та вільхи чорної діаметрами від 8 см до 49 см. на території Дністровського лісництва « ДП «Івано-Франківське лісове господарство» в межах Ямницької територіальної громади зафіксовані у протоколі огляду місця події від 29.07.2022 проведеного за участі майстра лісу Дністровського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство» Кабана Т.Г.
За вказаним фактом 29.07.2022 розпочато кримінальне провадження №12022091250000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, досудове розслідування якого здійснюється слідчим відділенням відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.
У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову інженерно-екологічну експертизу, висновок якої додано до позовної заяви.
Згідно висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №3759/22-28/459/23-28 від 14.03.2023 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 9 1 -го сироростучого дерева різних порід на території Дністровського лісництва в лісовому масиві кварталу 15 виділу 15 ДП «Івано-Франківське лісове господарство» становить 2 456 190 грн.
Прокурором зазначено, що розбіжність у розмірі спричиненої шкоди відповідно до акту ДП «Івано-Франківське лісове господарство» та висновку експерта виникла у зв'язку з тим, що працівники ДП «Івано-Франківське лісове господарство» при обчисленні розміру шкоди всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» не врахували індекс споживчих цін (індекс інфляції) взятий відповідно до статистичних даних за 2021 рік, який становив І=110,0/ 100=1,1. Таким чином, розмір шкоди заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою Ні=(Нп х І/ 100) х 10.
У згаданому вище кримінальному провадженні досудове розслідування триває. Жодній особі у вказаному провадженні про підозру не повідомлялося, обвинувальний акт до суд у не скеровувався, позов про відшкодування заподіяних збитків у рамках кримінального провадження не заявлявся.
На виконання розпорядження голови Івано-Франківської ОДА від 07.02.1996 № 85 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування державним лісогосподарським підприємствам земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів для ведення лісового господарства, зокрема, 307 га земель по Тисменицькому району.
Таким чином, постійним лісокористувачем кварталу 15 виділу 15 Дніствовського лісництва, на території якого відбулася незаконна порубка дерев (на території Ямницької сільської ради), станом на 28.07.2022 було ДП «Івано-Франківське лісове господарство». Державне підприємство «Івано-Франківське лісове господарство» створено на підставі наказу
Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 № 57 «Про створення державних лісогосподарський підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується Івано-Франківським управлінням лісового та мисливського господарства.
Таким чином, позивач вважає, що саме ДП «Івано-Франківське лісове господарство» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу спричинено шкоду в розмірі 2 456 190 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, Івано-Франківською окружною прокуратурою про факт незаконної рубки дерев на території Ямницької територіальної громади повідомлено Ямницьку сільську раду листом від 04.03.2025 № 51-686 ВИХ-25.
Листом від 07.03.2025 вихідний номер 449 Ямницька сільська рада повідомила, що заходи щодо представницького характеру радою не вживались та зазначено платіжні реквізити за стягнення вказаної шкоди за позовом прокуратури.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, оскільки Ямницькою сільською радою не вжито заходів щодо стягнення у судовому порядку заподіяної шкоди ДП «Івано-Франківське лісове господарство».
Відтак, прокурором доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконною рубкою лісу, яка здійснена невстановленими особами та самостійно виявлена правопопередником відповідача, є предметом судового дослідження та оцінки в даній справі.
Згідно матеріалів справи 28.07.2022 виявлено факт незаконної порубки 91 сироростучих дерев у кварталі 15 виділ 15 в урочищі "Козакова долина" Дністровського лісництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що є порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та заподіяно шкоду у розмірі 2 456 190,00 грн.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Верховний Суду у постанові від 23.08.2023 року у справі №912/2836/21 за позовом прокурора про стягнення збитків, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, роз'яснює: для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: - протиправна поведінка (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); - наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; - вина порушника. Відсутність хоча б одного з цих елементів відповідальність за заподіяну шкоду виключає.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
За ч. 2 статті 19 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
В контексті спірних правовідносин Верховний Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі № 907/449/22, залишаючи без змін рішення суду про відмову у задоволені позову прокурора до постійного лісокористувача про стягнення збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, висновує: «системний аналіз положень статті 86, пункту 5 частини другої статті 105, статті 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами». (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Відтак для покладання на Відповідача як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, Прокуратура, яка у даній справі представляє інтереси позивача, повинна на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 ГПК України, довести наявність у діях Відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності).
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд встановив, що в поданих заявником процесуальних документах не міститься конкретно визначених вимог щодо ведення лісового господарства чи правил лісокористування, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, що були порушені відповідачем та є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Водночас посилання на відсутність вжиття заходів по виявленню та фіксації правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів спростовуються наявним в матеріалах справи копіями:
- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12022091250000147 від 29.07.2022 року.
- листа ДП «Івано-Франківське лісове господарство» № 04-267 від 28.07.2022 року.
- акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 року.
- пояснюючої записки майстра лісу Дністровського лісництва Кабан Т.Г. від 27.07.2022 року.
- рапорта лісничого Дністровського лісництва ОСОБА_1 від 27.07.2022 року.
- наказу ДП «Івано-Франківське лісове господарство» «Про проведення рейдів» № 73-аг від 12.07.2022 року, згідно якого для забезпечення охорони лісових насаджень від самовільних порубок лісу та інших лісо порушень на території лісового фонду та мисливських угідь лісгоспу організовано патрулювання та охорону лісових насаджень з працівників лісової охорони 3-х рейдових груп та проведено 16-17 липня 2022 року рейди в лісовому фонді лісгоспу та інших користувачів мисливських угідь на території Івано-Франківського і Надвірнянського районів.
- наказу ДП «Івано-Франківське лісове господарство» «Про затвердження площ майстерських дільниць та закріплення за ними осіб, відповідальних за охорону лісу» № 18 від 01.07.2022 року, яким передано під охорону майстрам лісу згідно штатного розпису станом на 01.07.2022 року, зокрема, Дністровське лісництво - 3221 га: майстерська дільниця № 1 - квартал № 1, 3 - 8, 10, 11, 21 - 23 загальною площею 740 га - майстер лісу ОСОБА_2 ; майстерська дільниця № 2 - квартали № 2. 9, 12 - 20. 24, 25 загальною площею 720 га - майстер лісу ОСОБА_3 ; майстерська дільниця № 3 - квартали № 26 - 35 загальною площею 507 га - майстер лісу ОСОБА_4 ; майстерська дільниця № 4 - квартали № 36 - 46 загальною площею 617 га - майстер лісу ОСОБА_5 ; майстерська дільниця № 5 - квартали № 47 - 57 загальною площею 637 га - майстер лісу ОСОБА_6 ;
- наказу ДП «Івано-Франківське лісове господарство» «Про проведення рейдів в лісгоспі» № 77-аг від 25.07.2022 року, згідно якого для забезпечення охорони лісових насаджень від самовільних порубок лісу та інших лісо порушень на території лісового фонду та мисливських угідь лісгоспу організовано патрулювання та охорону лісових насаджень з працівників лісової охорони 3-х рейдових груп та проведено 30-31 липня 2022 року рейди в лісовому фонді лісгоспу та інших користувачів мисливських угідь на території Івано-Франківського і Надвірнянського районів;
- штатного розпису ДП «Івано-Франківське лісове господарство» на 2022 рік, введеного в дію з 01.07.2022 року, згідно якого до штату Відповідача включено посади осіб відповідальні за ведення лісового господарства (зокрема, але не тільки: начальника відділу лісового господарства; провідного інженера з охорони та захисту лісу; провідного інженера з лісокористування; лісничого, помічника лісничого та п'ять майстрів лісу по Дністровському лісництву).
Виходячи з наведеного, вбачається, що саме посадові особи ДП «Івано-Франківське лісове господарство» виявили та у встановленому законом порядку повідоми правоохоронні органи стосовно факту вчинення порушення природоохоронного законодавства у вигляді здійснення незаконної рубки дерева.
Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 по справі № 906/366/20 по даному питанню зазначає: «факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу». Таким чином, виявлення самим Відповідачем факту незаконної порубки незначної кількості дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов'язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок.
Суд встановив, що для підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем подано для суду протокол огляду місця події від 29.07.2022 р. та висновок інженерно-екологічної експертизи від 14.03.2023 року.
У пунктах 1 - 3 частини статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо (ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
Згідно з пунктом 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).
Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено: встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Проаналізувавши додані до позову матеріали вбачається, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Більше того, під час проведення огляду місця події у межах кримінального провадження та здійснення обмірів виявлених пнів компетентний спеціаліст Держекоінспекції до участі у проведенні відповідної процесуальної дії взагалі не залучався. Одночасно з цим, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає Акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в Акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Натомість, позовні вимоги ґрунтуються виключно на підставі протоколів огляду місця події, здійсненого у межах кримінального провадження, та висновку інженерно-екологічної експертизи, без відповідного та обов'язкового акту Держекоінспекції.
Водночас в у акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 р. та протоколі огляду місця події від 29.07.2022 р.) відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині пнів було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, як того вимагає постанова КМУ № 575 від 10.05.2022 року, чи в іншій частині дерева / наприклад вище шийки кореня/), відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались спеціалісти при здійсненні обмірів, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди.
Відповідно до примітки 3 додатку 1 до постанови КМУ № 575 від 10.05.2022 року для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Проте, як вбачається із змісту акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 р. та протоколу огляду місця події від 29.07.2022 р. такі в собі відомостей щодо розмірів найбільшого та найменшого діаметра виявлених пнів не містять, як і не містять середнього значення діаметру пнів.
Доданий до позову «Переліку пнів самовільної порубки в кварталі 15 виділ 15 Дністровського лісництва» відображає в собі у своїй більшості числові та буквені відомості за типом « 1 - 22 кл», « 2 - 22 кл», « 3 - 13 кл»… …« 91 - 20 кл», які не дають можливості поза розумним сумнівом ідентифікувати, що саме вони означаю та які саме одиниці виміру було застосовано (міліметри, сантиметри, метри чи, можливо, калібр).
Подібно до цього, доданий до позову «Розрахунок шкоди нанесеної лісу в кварталі 15 виділ 15 Дністровського лісництва» (без номеру та дати) містить в собі лише числові значення викладені через рисочку та у стовпчик за типом « 1 - 22 - 2098», « 1 - 22 - 2098», « 3 - 13 - 395» без автентифікації цих значень.
Також наявний у матеріалах справи протокол огляду місця події від 29.07.2022 р. відображає в описовій частині почерговий набір числових значень типу « 1) 21 - клен далі К; 2)18- К; 3) 23- К;…» із змісту якого встановити, що саме ці конкретні символи означають неможливо.
У відповіді на відзив Прокуратура посилається на протокол огляду місця події від 29.07.2022 року, однак в описовій частині цього протоколу міститься лише послідовний перелік числових і буквених позначень типу: « 1) 21 - клен далі К; 2) 18 - К; 3) 23 - К;…», зміст яких є незрозумілим та не розкритим у самому документі. У зв'язку з цим, встановити, що саме позначають наведені символи і яке відношення вони мають до предмета спору, неможливо.
Водночас судом встановлено, що у вказаному протоколі зафіксовано фрагмент тексту, який не має логічного завершення, після слова “Також» відсутнє подальше текстове продовження, що, у свою чергу, впливає на цілісність документу та ставить під сумнів повноту й логічну завершеність фіксації обставин.
Будь-які інші документи, які б були складені в результаті натурного обміру діаметрів виявлених пнів безпосередньо у місці їх знаходження та які б містили об'єктивні дані щодо розмірів діаметру пнів із зазначенням одиниць виміру та застосованих для вимірювання технічних засобів, у матеріалах справи відсутні.
Окрім того, акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.07.2022 р. та протоколі огляду місця події від 29.07.2022 р. відсутня будь-яка інформація щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, хто саме з уповноважених осіб здійснював заміри, як давно було здійснена рубка дерев, у який метод здійснювався замір та інші важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для вірного нарахування заподіяної шкоди.
На додаток до цього, при замірі пнів, пні не маркувалися належним чином, у зв'язку з чим існує ймовірність обрахунку розміру шкоди по одному і тому ж пні декілька раз.
Водночас в розумінні ст. 223 КПК України протоколи огляду місцевості (довідки) є лише наслідком слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. За приписами ч.1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
За змістом даної норми закону огляд місцевості є процесуальна дія, яка проводиться в досудовому розслідуванні, що виявляє та письмово фіксує відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а не встановлює факт правопорушення.
Проте, огляд місцевості та оформлення за результатами огляду місцевості протоколу(довідки) не може вважатися доконаним фактом вчинення кримінального правопорушення, підтвердження наявності незаконно зрубаних дерев. Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у Постанові від 16.08.2022 року у справі №925/1598/20.
Крім того, інженерно-екологічна експертиза № 3759/22-28/459/23-28 від 14.03.2023 року проведена без здійснення особистого огляду експертом виявленого пня зрубаного дерева та проведення їх обміру.
Так, у розділі «Дослідження» (ст. 3) вказується що «дана інженерно-екологічна експертиза відповідно до поставлених питань проводиться шляхом вивчення матеріалів кримінального провадження №12022091250000147від 29.07.2022, аналізу нормативної, нормативно-технічної. … Об'єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини досліджуваної ситуації (події) та наводяться в матеріалах кримінального провадження №12022091250000147від 29.07.2022 року в одному томі».
Таким чином, судово інженерно-екологічна експертиза була проведена по матеріалам кримінального провадження методом дослідження матеріалів наданих експерту органом, який призначив експертизу. Натомість висновок експерта не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок. Зокрема експертом не з'ясовано для цілей обчислення розміру збитків середнє значення між найбільшим та найменшим замірами діаметру виявлено пня, як того вимагає примітки 3 додатку 1 до постанови КМУ № 575 від 10.05.2022 року.
Касаційний господарський суд у складі Верховного суду постановою від 24.01.2024 у справі №907/449/22 прийшов до висновку що не належним є висновок експерта та як наслідок проведені розрахунки, якщо він не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок.
Керуючись наведеним, даний висновок експерта та його розрахунки не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі. Тим більше, що, як зазначено в другому абзаці розділу «ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ» цього висновку (стор. 3), в його основу поставлено в якості вихідних даних числові значення із листа т.в.о. директора ДП «Івано-Франківський лісгосп» від 28.07.2022 року № 04-267 з додатками, де не визначено середнього арифметичного значення діаметру пня. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, згідно позовних вимог заявника, прокурор просить стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 2 456 190 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом перерахування коштів на рахунок Ямницької сільської ради, на території якої вчинено правопорушення.
Вказана сума заподіяної шкоди визначена висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №3759/22-28/459/23-28 від 14.03.2023.
Прокурором зазначено, що розбіжність у розмірі спричиненої шкоди відповідно до акту ДП «Івано-Франківське лісове господарство» та висновку експерта виникла у зв'язку з тим, що працівники ДП «Івано-Франківське лісове господарство» при обчисленні розміру шкоди всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» не врахували індекс споживчих цін (індекс інфляції) взятий відповідно до статистичних даних за 2021 рік, який становив І=110,0/ 100=1,1. Таким чином, розмір шкоди заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою Ні=(Нп х І/ 100) х 10.
Однак, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» № 575 від 10.05.2022, на підставі якої зроблено розрахунок заподіяної шкоди передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев (п. 1 Постанови), а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів і лісових насаджень
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).
Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Заявником у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Таким чином, керуючись вищенаведеним, за відсутності визначення заявником конкретизованого факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, встановивши суперечності, неточності та порушенням норм чинного законодавства в доказах поданих прокурором на підтвердження заявлених вимог, враховуючи невідповідність правових підстав обчислення розміру шкоди (згідно позовних вимог становить 2 456 190 грн), наведеним заявником обґрунтуванням підстав для стягнення, за відсутності належних та допустимих доказів розміру заявленої до стягнення у судовому порядку шкоди, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову та не знаходить підстав для стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» визначеної заявником шкоди в розмірі 2 456 190 грн.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 231, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 29.05.2025
СуддяЛ. В. Андрейчук