вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14 травня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/811/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,
розглянувши позовну заяву керівника Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району
до товариства з обмеженою відповідальністю "УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС №5", с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розівський птахокомплекс №5»
про стягнення 488 117,37 грн.
За участю представників:
прокурор - Андрейчик А.М., прокурор відділу, службове посвідчення № 069357 від 01.03.2023;
прокурор - Романець О.П., службове посвідчення №069239 від 01 березня 2023 року
від позивача - Майор І.В., свідоцтво №21/856 від 22 січня 2025 року
від відповідача - Дьордь В.В., посвідчення №21/2938 від 20 січня 2022 року
від третьої особи - не з'явився
Керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 488 117,37 грн., посилаючись на положення ст. ст. 14, 13 1-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2023 р. справу № 907/811/23 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою суду від 30.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року задоволено клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС № 5" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання на 14.11.2023 р.
Ухвалою суду від 17.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 лютого 2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 13.02.2024 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/3-к від 12.02.2024 року.
Ухвалою суду від 19.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 27.03.2024 року.
В судовому засіданні 27.03.2024 відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 01 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 01.05.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 17.07.2024 р.
16.07.2024 р. через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з причин наведених в ньому.
Ухвалою суду від 17.07.2024 р. відкладено підготовче засідання на 29.08.2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 29.08.2024 не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/29-к від 21.08.2024 р.
Ухвалою суду від 02.09.2024 відкладено розгляд справи по суті на 26.09.2024.
Призначене підготовче засідання суду 26.09.2023 р. о 10:30 год. не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області, про що керівником апарату Господарського суду Закарпатської області Сегляник О.І., складено акт від 26.09.2024 року, що через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу “Повітряна тривога» судові засіданні не відбулися.
Ухвалою від 26.09.2024 судове засідання відкладено на 12.11.2024 року.
Проте, судове засідання призначене на 12.11.2024 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни на навчанні про проходження підготовки суддів в режимі онлайн Національної школи суддів з 11.11.2024 року по 15.11.2024 року, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/70-к від 08.11.2024 року.
Ухвалою від 18.11.2024 судове засідання відкладено на 04.12.2024 року.
04.12.2024 прокурором подано суду додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Ухвалою від 04.12.2024 судове засідання відкладено на 29.01.2025 року.
28.01.2025 від Холмківської сільської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкладено розгляд справи по суті на 19.02.2025 року.
Станом на дату слухання справи 19.02.2025 року прокуратурою подано суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та вирішення клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Розівський птахокомплекс №5», код ЄДРПОУ 45610769, місцезнаходження юридичної особи: 89424, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Розівка, вул. Концівська, буд. 58 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 19.02.2025 задоволено заяву Ужгородської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття. Прийнято повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №907/811/23 та призначено підготовче засідання на 20.03.2025 року. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Розівський птахокомплекс №5», код ЄДРПОУ 45610769.
На дату судового засідання 20.03.2025 третьою особою ТзОВ «Розівський птахокомплекс №5» подано суду заяву про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень.
Ухвалою суду від 20.03.2025 відкладено підготовче засідання на 23.04.2025 року.
Ухвалою суду від 23.04.2025 р. закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 14 травня 2025 р. на 11:30 год.
Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях поданих по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що нерухоме майно по вул. Концівській, 58 в с. Розівка загальною площею 6557,1 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», розміщено на земельній ділянці за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га. Натомість в оренду земельну 11ілянку комунальної власності за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га для обслуговування власних приміщень товариством отримано лише 20.01.2022.
Зауважує, що із дня набуття права власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5» як власник такого майна стало фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га, тому саме із цієї дати, а саме 21.01.2017, у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.
У зв'язку з наведеним прокурор зазначає, що оскільки договір оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га відповідачем зареєстровано лише 20.01.2022, безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою у період з 21.01.2017 по 20.01.2022 підлягають стягненню на користь об'єднаної територіальної громади.
Позивач - Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району письмово викладеної позиції по суті спору не подало, разом з тим, присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС №5", с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області, щодо задоволення позову заперечує.
В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що земельна ділянка, яка має наступний кадастровий номер - 2124887400:14:010:0054 площею 2.0252 га була зареєстрована за Холмкіською сільською радою 14.09.2017 р., у той час як Позивач просить стягнути кошти на користь сільської ради з 21.01.2017 р. Зазначена вище земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ «Ужгородський Птахокомлекс №1» код згідно з ЄДРПОУ 22096259 на підставі договору оренди від 03.02.2015 року, відповідно до якого, зазначено товариство здійснювало оплату за користування землею до 21.09.2017 року.
Крім того, вказує, що як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у цьому випадку, прокурор наголошував, що підставою для представництва у суді інтересів держави стали встановлені прокуратурою обставини того, що Холмківська сільська рад рада, будучи обізнаною про необхідність захисту інтересів держави, маючи відповідні повноваження для захисту, проте відповідних заходів не вжила. Однак така інформація не відповідає дійсності оскільки, Холмківська сільська рада становила термін для Відповідача щодо сплати завданих збитків.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Розівський птахокомплекс №5», згідно поданих письмових пояснень щодо задоволення позову заперечує.
У судовому засіданні 14.05.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На підставі договору оренди землі від 03.02.2015, укладеного між Холмківською сільською радою та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», в користування останньому надано земельну ділянку за кадастровим номером 2124887404:01:004:0063 площею 11,0078 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в с. Розівка по вул. Концівській.
Додатковою угодою від 16.10.2015 до вказаного договору оренди землі частково внесено зміни, а саме зменшено площу орендованої земельної ділянки до 10,4997 га, у зв'язку з чим також змінено кадастровий номер такої з 2124887404:01:004:0063 на 2124887400:14:010:0036.
Рішенням Холмківської сільської ради від 22.11.2016 «Про надання дозволу на розподіл орендованої земельної ділянки ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», у зв'язку з наміром продажу нерухомого майна, ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №1» надано дозвіл на розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0036.
Додатковою угодою від 21.09.2017 до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2015 з додатковими угодами щодо внесення змін до нього припинено договір оренди в частині сформованих земельних ділянок утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 10,4997 га на земельні ділянки за кадастровими номерами 2124887400:14:010:0051 площею 3,9469 га, 2124887400:14:010:0052 площею 2,6633 га, 2124887400:14:010:0053 площею 0,2404 га, 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га та 2124887400:14:010:0055 площею 1,6239 га.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного 03.01.2017 між ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1» та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», до останнього перейшло право власності на комплекс будівель по вул. Концівській, 58 в с. Розівка Ужгородського району загальною площею 6557,1 кв.м.
Реєстрацію права власності на комплекс будівель загальною площею 6557,1 кв.м. за ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5» здійснено державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради 21.01.2017.
Нерухоме майно по вул. Концівській, 58 в с. Розівка загальною площею 6557,1 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», розміщено на земельній ділянці за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га.
В оренду земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га для обслуговування власних приміщень товариством отримано 20.01.2022.
У зв'язку з наведеним прокурор зазначає, що оскільки договір оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га відповідачем зареєстровано лише 20.01.2022, безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою у період з 21.01.2017 по 20.01.2022 підлягають стягненню на користь об'єднаної територіальної громади.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При зверненні з даним позовом до суду прокурором позивачем визначено Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області, за позовною вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за кондикційним зобов'язанням.
Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. (ст. 79 ЗК України).
За встановленими у справі обставинами, на підставі договору оренди землі від 03.02.2015, укладеного між Холмківською сільською радою та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», в користування останньому надано земельну ділянку за кадастровим номером 2124887404:01:004:0063 площею 11,0078 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в с. Розівка по вул. Концівській.
Додатковою угодою від 16.10.2015 до вказаного договору оренди землі частково внесено зміни, а саме зменшено площу орендованої земельної ділянки до 10,4997 га, у зв'язку з чим також змінено кадастровий номер такої з 2124887404:01:004:0063 на 2124887400:14:010:0036.
Рішенням Холмківської сільської ради від 22.11.2016 «Про надання дозволу на розподіл орендованої земельної ділянки ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», у зв'язку з наміром продажу нерухомого майна, ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №1» надано дозвіл на розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0036.
Додатковою угодою від 21.09.2017 до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2015 з додатковими угодами щодо внесення змін до нього припинено договір оренди в частині сформованих земельних ділянок утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 10,4997 га на земельні ділянки за кадастровими номерами 2124887400:14:010:0051 площею 3,9469 га, 2124887400:14:010:0052 площею 2,6633 га, 2124887400:14:010:0053 площею 0,2404 га, 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га та 2124887400:14:010:0055 площею 1,6239 га.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Законом України від 05.02.2004 №1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).
Із 01.01.2013 набув чинності Закон №5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку
Як передбачено у пункті 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI, «у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».
За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги наведені положення ЗК України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI, Позивач на час спірних правовідносин був власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту та була сформована у Державному земельному кадастрі.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах та отримувати орендну плату за користування земельної ділянки, розташованої в с. Розівка, Ужгородського району, Закарпатської області, є Позивач.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» голові Холмківської громади скеровано лист від 23.04.2021 про надання інформації щодо надходження до місцевого бюджету орендної плати за користування земельними ділянками з одночасним інформування про вжиті заходи реагування щодо можливого порушення вимог земельного законодавства.
У відповідь на вказаний лист Холмківською сільською радою надано інформацію № 568/02-23 від 13.08.2021 про те, що радою вжито ряд заходів відносно перевірки раціонального використання та впорядкування надходжень до місцевого бюджету у вигляді плати за користування земельними ділянками, за результатами яких встановлено фактичних землекористувачів та направлено відповідні звернення з вимогами оформити право користування на земельні ділянки, що перебувають у фактичному користуванні, та провести звірку оплати за користування земельними ділянками без наявних правовстановлюючих документів.
У зв'язку з чим окружного прокуратурою повторно скеровано лист від 24.12.2021 щодо необхідності здійснити належний захист порушених інтересів територіальної громади та держави в судовому порядку.
У відповідь на повторний лист окружної прокуратури отримано відповідь від 19.01.2022, згідно з якою вбачається, що за результатами здійснених заходів по забезпеченню раціонального використання та охорони земель і контролю за надходженням до місцевого бюджету та претензійної роботи Холмківської сільської ради користувачі земельних ділянок ТОВ « ТЕХ УПК», кадастровий номер 2124887400:14:010:0052, ТОВ «Адмін УПК», кадастровий номер 2124887400:14:010:0053, ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», кадастровий номер 2124887400:14:010:0054, ТОВ «МЕХ УГІК», кадастровий номер 2124887400:14:010:0051 та ТОВ «СЕКТОР ПРО», кадастровий номер 2124887400:02:001:0017, звернулись з клопотаннями про передачу їм земельних ділянок на умовах оренди, які позитивно розглянуті сесією Холмківської сільської ради з прийняттям рішення щодо передачі даних земельних ділянок в оренду. Користувачами земельних ділянок підписані правочини з територіальною громадою з визначенням обов'язку оплати коштів за фактичне користування земельними ділянками до моменту реєстрації договорів оренди.
Однак підтверджуючі документи про надходження коштів за фактичне використання вищевказаними земельними ділянками до окружної прокуратури не скеровано, у зв'язку з чим, з метою отримання підтверджуючих документів щодо надходження оплати коштів за фактичне користування земельними ділянками до моменту реєстрації договорів оренди окружною прокуратурою знову скеровано на адресу Холмківської ОТГ повідомлення від 20.07.2022 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідь на вказаний лист надано інформацію від 03.08.2022 щодо надходження платежів за користування земельними ділянками, згідно якого вбачається, що жодних платежів за фактичне використання земельними ділянками не сплачено.
В подальшому окружною прокуратурою скеровано на адресу Холмківської ОТГ повідомлення від 16.03.2023 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», однак уповноваженим органом за результатами його розгляду також не вжито належних заходів позовного характеру щодо стягнення відповідних сум коштів.
Згідно з ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Як вбачається із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюю відповідні ради.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Крім того, відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Згідно зі ст. 143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахування викладеного, оскільки власником земельної ділянки кадастровий номер 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га. в спірний період за встановленими вище обставинами була Холмівська селищна територіальна громада в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, яка від імені територіальної громади здійснює відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками територіальної громади комунальної власності, суд висновує, що Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із справлянням орендної плати за землю, наповнення місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га., а тому не вважався суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.
Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Матеріалами справи, підтверджується, що на підставі договору оренди землі від 03.02.2015, укладеного між Холмківською сільською радою та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», в користування останньому надано земельну ділянку за кадастровим номером 2124887404:01:004:0063 площею 11,0078 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в с. Розівка по вул. Концівській.
Додатковою угодою від 16.10.2015 до вказаного договору оренди землі частково внесено зміни, а саме зменшено площу орендованої земельної ділянки до 10,4997 га, у зв'язку з чим також змінено кадастровий номер такої з 2124887404:01:004:0063 на 2124887400:14:010:0036.
Рішенням Холмківської сільської ради від 22.11.2016 «Про надання дозволу на розподіл орендованої земельної ділянки ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1», у зв'язку з наміром продажу нерухомого майна, ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №1» надано дозвіл на розподіл земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0036.
Додатковою угодою від 21.09.2017 до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2015 з додатковими угодами щодо внесення змін до нього припинено договір оренди в частині сформованих земельних ділянок утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 10,4997 га на земельні ділянки за кадастровими номерами 2124887400:14:010:0051 площею 3,9469 га, 2124887400:14:010:0052 площею 2,6633 га, 2124887400:14:010:0053 площею 0,2404 га, 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га та 2124887400:14:010:0055 площею 1,6239 га.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного 03.01.2017 між ТОВ «Ужгородський птахокомплекс № 1» та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», до останнього перейшло право власності на комплекс будівель по вул. Концівській, 58 в с. Розівка Ужгородського району загальною площею 6557,1 кв.м.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що Реєстрацію права власності на комплекс будівель загальною площею 6557,1 кв.м. за ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5» здійснено державним реєстратором виконавчого комітету Мукачівської міської ради 21.01.2017.
Нерухоме майно по вул. Концівській, 58 в с. Розівка загальною площею 6557,1 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5», розміщено на земельній ділянці за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га.
В оренду земельну ділянку комунальної власності за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га для обслуговування власних приміщень товариством отримано 20.01.2022.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
В матеріалах справи відсутні докази належного оформлення власником об'єктів нерухомості (відповідачем у справі) права користування спірною земельною ділянкою до 20.01.2022.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач з дати реєстрацію права власності на комплекс виробничих будівель загальною площею 6557,1 кв.м., до 20.01.2022 користувався земельною ділянкою, на якій вони (об'єкти нерухомості) розташовані без достатньої правової підстави.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 716 від 04.04.2023) індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Також пунктом 289.3 статті 289 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.
Отже, саме Держгеокадастр законодавчо наділений повноваженнями для встановлення величини коефіцієнту індексації та подальшого інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Вказане інформування здійснюється також шляхом оприлюдненням інформації про індексацію нормативної грошової оцінки земель в засобах масової інформації, в тому числі на сайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua/, на Урядовому порталі https://www.kmu.gov.uа). При цьому в оголошеннях зазначена інформація про коефіцієнти індексації з 1996 року. Аналогічна інформація наявна на сайті Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16 викладено правовий висновок, виходячи з якого коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком (орендної плати) шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком (орендної плати).
Враховуючи викладене, при розрахунку суми за користування земельними ділянками, яка підлягає сплаті за 2020 рік необхідно застосувати коефіцієнт індексації за 2019 рік, а для розрахунку суми, яка підлягає сплаті за 2021 році необхідно застосувати коефіцієнт індексації за 2020 рік і т.д.
Враховуючи те, що відповідно до інформації Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Розівка Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, затверджена рішенням 6 сесії шостого скликання Холмківської сільської ради від 01.06.2011 № б/н, у період 2011-2024 років нормативно-грошова оцінка 1 кв.м. змінювалась лише у зв'язку із застосуванням коефіцієнтів індексації.
За даними Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у період з 2017 року по 2020 рік становив 1.0, а за 2021 рік - 1.1 (інформацію розміщено за посиланням https://land.gov.ua/pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/).
При розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою Холмківською сільською радою застосовувались витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га станом на 30.09.2019, відповідно до якого її вартість при вартості нормативної грошової оцінки 1 кв.м 160, 69 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2011-2018 роки становить 3 254 293,88 грн.
При цьому, відповідно до інформації з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2017, 2018, 2020 та 2021 роках не формувались. Разом з тим, нормативна грошова оцінка одного квадратного метра у відповідних роках становила 160, 69 грн.
Водночас витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент Його видачі, так за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, та Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19).
Таким чином, з урахуванням розміру коефіцієнтів індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 у період з 2017 по 2021 роки включно становить 3 254 293,88 грн, а для застосування у період за 2022 рік становить 3 579 723,27 грн (тобто 3 254 293,88 грн *1.1).
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 288.5.1. Податкового кодексу України відповідно до якої розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Договором оренди земельної ділянки укладений між Холмківської сільською радою та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №5» визначено розмір щорічної орендної плати у розмірі 3 відсотків від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вказаний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою у відсотковому відношенні до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначено також у договорі оренди від 03.02.2015, укладений між Холмківською сільською радою та ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №1» в редакції станом на день відчуження майна від ТОВ «Ужгородський птахокомплекс №1» на користь відповідача.
Таким чином, плата за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га повинна становити 97 628,82 грн (тобто 3 відсотки від 3 254 293,88 грн) у рік з 2017 по 2021 роки включно та 107 391,70 грн (3 відсотки від 3 579 723,27 грн) за 2022 рік.
При розрахунку фактичного користування землі у 2017 році оплата повинна становити за 344 днів (365-21), що становить 92011,82 грн (тобто 264,74 грн за день * 344), за 2018 - 2021 роки - по 97 628,82 грн за кожен рік включно, у 2022 році - 5 590,28 грн (тобто 294,22 грн за день *19). Загальна сума, що підлягає стягненню за фактичне використання земельної ділянки до моменту державної реєстрації договору становить 488 117,37 грн.
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада смт. Кольчино в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 488 117,37 грн за використання земельної ділянки кадастровий номер 2124887400:14:010:0054 площею 2,0252 га в період з 21.01.2017 по 20.01.2022 включно, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Доводи відповідача, яка фактично зводяться до тверджень про невірно визначений прокурором період користування спірною земельною ділянкою та про відсутність підстав для звернення прокурора до суду, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району до товариства з обмеженою відповідальністю "УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС №5", с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 488 117,37 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС №5» (89424, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Розівка, вулиця Концівська, будинок 58, код ЄДРПОУ 41077043) на користь Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, (89422, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, код ЄДРПОУ 22096259) суму 488 117,37 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч сто сімнадцять гривень 37 коп.) безпідставно збережених коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖГОРОДСЬКИЙ ПТАХОКОМПЛЕКС №5» (89424, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Розівка, вулиця Концівська, будинок 58, код ЄДРПОУ 41077043) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 7 321,76 грн (сім тисяч триста двадцять одну гривню 76 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.05.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі