Ухвала від 26.05.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

УХВАЛА

26.05.2025р. Справа № 905/169/25 (235/6189/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення компенсації втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

учасники справи не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

22.04.2025 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 235/6189/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення компенсації втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 235/6189/24 від 03.04.2025.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 905/169/25 (235/6189/24) визначено суддю Величко Н.В. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025).

Ухвалою господарського суду від 30.04.2025 прийнято цивільну справу 235/6189/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановлено справу № 905/169/25 (235/6189/24) розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26.05.2025; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; вирішені інші процедурні питання.

Вказана ухвала суду вручена представнику позивача - адвокату Трун О.В. рекомендованою поштою 06.05.2025, відповідачу - 01.05.2025 в його зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд". Отже, про дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк Товариством з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відзив на позовну заяву не подано. Проте 22.05.2025 в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, з додатками за переліком (вх.№ 01-41/5186/25), в яких відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують його права та інтереси. Вказує, що рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 р. у справі № 235/838/24, яким стягнуто з ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 237469,52 грн., виконано в примусовому порядку у липні 2024 року. Між іншим відповідач зазначає, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 згідно із Законом № 2710 від 03.11.2022 (про Державний бюджет України), тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), при цьому відповідач також наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення рішення, а для проведення розрахунку слід брати доходи громадян України, які не мають разового характеру. Однак, виходячи з даних зазначених у позовній заяві позивача, де розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітку проведено самим позивачем за період з травня 2021 року по червень 2024 року, на переконання відповідача, вимоги позивача є безпідставними та наданий розрахунок суперечать закону, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 26.05.2025 сторони участі не приймали, про розгляд справи повідомлені у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Суд бере до уваги, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45, 47 КУзПБ пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог конкурсного кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості. Законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

На вимогу суду в ухвалі від 30.04.2025 про відкриття провадження у цій справі позивачем не надано письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин також не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 251 ГПК України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Так, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з частинами 2, 3, 8 статті 252 цього Кодексу розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, заяви сторін по суті спору є сформованими, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається, в обґрунтування вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що ОСОБА_1 в період з 04.06.2018 по 13.05.2022 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», а 13.05.2022 його було звільнено за ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 (справа No 235/838/24) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 237469,52 грн (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів). Вказане судове рішення було виконано 17.07.2024 в примусовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 108372,51 грн. компенсації втрати частини заробітку за період з листопада 2019 до моменту фактичного розрахунку (17.07.2024).

У наведеному в позовній заяві розрахунку розміру заборгованості (компенсації) початком розрахунку інфляційного збільшення боргу позивач визначив травень 2021 року, кінцевим строком розрахунку - червень 2024 року.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин: рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено господарським судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) з 04.06.2018 по 13.05.2021.

13.05.2021 року - звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком на підставі наказу № 135К від 23.05.2021, про що внесені відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України встановлено, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 у справі № 235/838/24 (провадження № 2/235/548/24) позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника позивача Трун Ольги Валентинівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 237469,52 грн. (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).

Цивільним судом було встановлено, що у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника не було здійснено виплату сум, що належать йому від підприємства. Згідно бухгалтерської довідки відповідача № 88 від 07.02.2024 ТОВ «Краснолиманське» має заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з листопада 2019 року по травень 2021 року - на дату складання довідки 237469,52 гривень. За висновком суду, примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 підлягає сума 237469,52 гривень, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів з цієї суми.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2024 у справі № 235/838/24 (провадження № 2/235/548/24) набрало законної сили 27.06.2024, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень. Сторонами протилежного не доведено.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 27.05.2024 у справі № 235/838/24 (провадження № 2/235/548/24) мають преюдиційний характер і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що згідно платіжної інструкції № 1034 від 17.07.2024 заборгованість у сумі 237469,52 грн. сплачена позивачу під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75539513.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).

Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Враховуючи наявність встановленого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 27.05.2024 у справі № 235/838/24 (провадження № 2/235/548/24) факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення, господарський суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Як відомо, заборгованість із заробітної плати у загальному розмірі 237469,52 грн. сплачена ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції № 1034 від 17.07.2024 під час примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75539513.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Згідно з розрахунком позивача у позовній заяві інфляційне збільшення від боргу у сумі 237469,52 грн. за період з травня 2021 року по червень 2024 року становить 108372,51 грн.

Такий розрахунок суд вважає помилковим, а вимоги завищеними, з наступних підстав.

Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (з подальшими змінами) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (стаття 3 Закону № 1282-XII).

Частиною 4 цього Закону унормовано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду (стаття 8 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 No1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Як слушно зауважив відповідач, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 3 Прикінцевих положень цього Закону).

Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 No1078 (зі змінами), тому позивач безпідставно включив до розрахунку індексацію за 2023 рік.

За повідомленням Державної служби статистики України на його офіційному сайті, у період з травня 2021 по грудень 2021 року загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні склав 110%; у 2022 році загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні за рік склав 126,6%; у період з січня 2024 по червень 2024 року загальний індекс споживчих цін (індекс інфляції) в Україні склав 104,3%.

За підрахунком суду (за допомогою програмного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН) у період з 14.05.2021 по 31.12.2022 (597 днів): сукупний індекс інфляції = (101.30 : 100) x (100.20 : 100) x (100.10 : 100) x (99.80 : 100) x (101.20 : 100) x (100.90 : 100) x (100.80 : 100) x (100.60 : 100) x (101.30 : 100) x (101.60 : 100) x (104.50 : 100) x (103.10 : 100) x (102.70 : 100) x (103.10 : 100) x (100.70 : 100) x (101.10 : 100) x (101.90 : 100) x (102.50 : 100) x (100.70 : 100) x (100.70 : 100) = 1.32928104, інфляційне збільшення: 237469.52 x 1.32928104 - 237469.52 = 78194,21 грн.; у період з 01.01.2024 по 30.06.2024 (182 дні): сукупний індекс інфляції = (100.40 : 100) x (100.30 : 100) x (100.50 : 100) x (100.20 : 100) x (100.60 : 100) x (102.20 : 100) = 1.04259900, інфляційне збільшення: 238469.52 x 1.04259900 - 238469.52 = 10158,56 грн. Всього інфляційне збільшення: 78194.21 + 10158.56 = 88352,77 грн.

З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, за висновком суду, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 88352,77 грн. В іншій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка входить до фонду додаткової заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений. Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, розрахований пропорційно задоволеним вимогам, в розмірі 706,82 грн (88352,77 : 108372,51 х 866,98 = 706,82).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсацію втрати частини заробітку до моменту фактичного розрахунку у сумі 88352,77 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 706,82 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 29.05.2025.

Суддя Н.В. Величко