вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову до подання позовної заяви
29.05.2025м. ДніпроСправа № 904/4937/22 (904/2759/25)
за заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича
до особи-1, яка може отримати статус учасника справи: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда", с. Кудашівка Криничанського району Дніпропетровської області
до особи-2, яка може отримати статус учасника справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області
про забезпечення позову до його подання
в межах справи №904/4937/22
за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА", Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка
про визнання банкрутом
Суддя Мартинюк С.В.
Без участі представників сторін
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступні об'єкти нерухомості, що належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Правда» (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23, ідентифікаційний код 43931080):
- Приміщення двох-рядного корівника за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Пушкіна, 41а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1335736312245, загальна площа 936,7 кв.м.
- Приміщення за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Дніпровська, 30г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329008812245, опис: Б - зерносклад площею 1010,3 кв.м., В - вагова площею 114,2 кв.м., Г - навіс.
- Будівлю, котельні за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1303964612220, загальна площа 96,5 кв.м., опис: літ. "А-1" будівля котельні, літ "Т-1" вбиральня площею 2,0 кв.м.
- Приміщення та споруда механічної майстерні за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Степова, 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1133789912245, загальна площа 1121 кв.м. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: приміщення механічної майстерні, Б-2, загальною площею 1121 кв.м., вбиральня, В, паркан, 1.
- Комплекс будівель механізованого току за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Андріївка, Божедарівська ТГ, вул. Саксаганського, 1-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615692812040, загальна площа 4055,6 кв.м.
- Будівлю корівника за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с.Новожитлівка, вул. Центральна, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615697712040, загальна площа 1800,5 кв.м.
- Будівлю автогаража за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с.Кудашівка, вул. Миру, 49-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615711212040, загальна площа 1037,6 кв.м.
- Комплекс будівель тракторної бригади за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615713812040, загальна площа 611,4 кв.м.
- Комплекс будівель майстерні за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49-б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615717212040, загальна площа 1121 кв.м.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову будуть вимоги про:
1. Визнання недійсним Договору іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ПРАВДА» та посвідчений 19.07.2022 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим №1214.
2. Визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.07.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАВДА» і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ПРАВДА» та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим № 1306.
3. Скасувати державну реєстрацію прав власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ПРАВДА» на вищевказані Об'єкти Нерухомості.
Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник становить 600 000,00 грн.
Обґрунтовуючи викладене, заявник зазначає, що починаючи з травня 2021 року, бенефіціарним власником обох компаній, ОСОБА_1 , було прийнято та реалізовано рішення перевести вказаного нерухомого майн на СТОВ «Агрофірма «Правда», шляхом укладання низки фраудаторних договорів. За менш ніж три роки до відкриття провадження у даній справі про банкрутство Боржником було здійснено відчуження майнових активів на користь заінтересованої особи - СТОВ «АГРОФІРМА «ПРАВДА».
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде визнання спірних правочинів недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування державної реєстрації прав власності на вищевказані об'єкти нерухомості.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2); встановленням обов'язку вчинити певні дії (п. 3); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Господарський суд, враховуючи предмет майбутнього позову, а також заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник до його пред'явлення, зокрема, арешт на нерухоме майно, приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Вжиття заявленого ліквідатором банкрута заходу забезпечення до пред'явлення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
На думку суду, наведені вище обставини та долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки об'єкти нерухомого майна, на які просить накласти арешт ліквідатор, вибули з власності банкрута у підозрілий період, та наявні ризики щодо подальшої зміни їх власника, що може призвести до неможливості чи суттєвого ускладнення поновлення прав позивача в одному судовому провадженні.
Верховний Суд у постанові №918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідачів у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на викладені вище обставини, заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 42, 136-141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича - задовольнити.
Накласти арешт на наступні об'єкти нерухомості, що належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Правда» (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23, ідентифікаційний код 43931080):
- Приміщення двох-рядного корівника за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Пушкіна, 41а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1335736312245, загальна площа 936,7 кв.м.
- Приміщення за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Дніпровська, 30г, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1329008812245, опис: Б - зерносклад площею 1010,3 кв.м., В - вагова площею 114,2 кв.м., Г - навіс.
- Будівля, котельні за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1303964612220, загальна площа 96,5 кв.м., опис: літ. "А-1" будівля котельні, літ "Т-1" вбиральня площею 2,0 кв.м.
- Приміщення та споруда механічної майстерні за адресою Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Саївка, вул. Степова, 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1133789912245, загальна площа 1121 кв.м. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: приміщення механічної майстерні, Б-2, загальною площею 1121 кв.м., вбиральня, В, паркан, 1.
- Комплекс будівель механізованого току за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Андріївка, Божедарівська ТГ, вул. Саксаганського, 1-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615692812040, загальна площа 4055,6 кв.м.
- Будівля корівника за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с.Новожитлівка, вул. Центральна, 22, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615697712040, загальна площа 1800,5 кв.м.
- Будівля автогаража за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с.Кудашівка, вул. Миру, 49-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615711212040, загальна площа 1037,6 кв.м.
- Комплекс будівель тракторної бригади за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615713812040, загальна площа 611,4 кв.м.
- Комплекс будівель майстерні за адресою Дніпропетровська область, Кам'янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49-б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2615717212040, загальна площа 1121 кв.м.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 32075323).
Боржник: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Правда» (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 43931080).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили 29.05.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки до 30.05.2028.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Мартинюк