вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1926/23 (904/26/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.
Представники:
Від позивача: Тютюнник В.А., адвокат;
Від відповідача-1: Сільванович Г.Б., адвокат;
Від відповідача-2: Харицька А.М., адвокат;
Від третьої особи: Шевченко В.Є., розпорядник майна ТОВ "Боріваж";
Учасник справи: Федорко В.А.
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", м. Дніпро
відповідача-2 Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 розпорядник майна ТОВ "Боріваж" арбітражний керуючий Шевченко В.Є.
про визнання недійсними пунктів кредитного договору
в межах справи №904/1926/23
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро
про визнання банкрутом
03.01.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшла позовна заява до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ" та відповідача-2 Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсними пунктів кредитного договору.
Ухвалою господарського суду від 06.01.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 29.01.2025.
08.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про допуск у справу №904/1926/23 (904/26/25) уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "Боріваж".
20.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
24.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання відповідно до якого відповідач просив суд вважати припиненими повноваження директора ТОВ "Боріваж" - ОСОБА_2 , з 29.07.2024; вважати припиненими повноваження всіх представників ТОВ "Боріваж", яких Кот А.Ю. уповноважував на представництво інтересів ТОВ "Боріваж"; не приймати до уваги та не розглядати по суті будь-які подані заяви, представниками, яких Кот А.Ю. уповноважував на представництво інтересів ТОВ "Боріваж".
Ухвалою господарського суду від 29.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 11.02.2025.
07.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення, разом з яким подано до матеріалів справи копії угод про добровільне погашення заборгованості, що укладені між ТОВ «БОРІВАЖ» та ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» від 01.11.2016, від 05.07.2016; від 09.06.2016; від 09.06.2016; від 28.01.2016; від 29.07.2016; від 30.09.2016; від 30.11.2016 та від 31.08.2016, разом із заявами про страхові події і платіжними дорученнями, та заявлено клопотання про поновлення строку на подання вказаних доказів.
Дослідивши наявні матеріали по справі разом із поданим клопотанням з метою забезпечення прав у суді першої інстанції для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне поновити строк та долучити вказані докази до матеріалів справи, виходячи з того, що ухвалою господарського суду від 18.03.2025 постановлено повернутися до розгляду справи №904/1926/23 (904/26/25) у підготовчому провадженні та продовжено підготовче засідання.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.03.2025.
11.02.2025 до суду через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ "БОРІВАЖ" надійшли заперечення щодо письмових пояснень ПрАТ СК "Інгосстрах" (вх. №5606/25 від 07.02.2025).
Ухвалою господарського суду від 10.03.2025 розгляд справи по суті відкладено на 18.03.2025.
17.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання по справі.
17.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
17.03.2025 до суду через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Шевченко В.Є. надійшла заява про залучення до справи розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченко В.Є. в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - ТОВ "Боріваж".
Ухвалою господарського суду від 18.03.2025 постановлено повернутися до розгляду справи №904/1926/23 (904/26/25) у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання; заяву арбітражного керуючого Шевченко В.Є. (вх.№11312/25 від 17.03.2025) про залучення до справи розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченко В.Є. в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - ТОВ "Боріваж" задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченко В.Є. (свідоцтво №1231 від 24.07.2013). Підготовче засідання призначено на 08.04.2025.
04.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
07.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від розпорядника майна ТОВ "Боріваж" арбітражного керуючого Шевченко В.Є. надійшли пояснення.
Судове засідання, яке було призначено на 08.04.2025 о 10:40 год. у призначений час не відбулося у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Дніпро.
Ухвалою господарського суду від 08.04.2025 призначено підготовче засідання на 10.04.2025.
10.04.2025 до суду від ТОВ "Боріваж" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання по справі.
Ухвалою господарського суду від 10.04.2025 відкладено підготовче засідання на 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2025.
16.05.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшли доповнення до заяви АТ КБ "ПриватБанк" про застосування строків позовної давності, за змістом яких відповідач-2 просить суд застосувати до вимог ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" у справі №904/1926/23 (904/26/25) строки позовної давності та відмовити ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
У поданому позові (з урахуванням відповіді на відзив та пояснень) позивач зазначає, що 04.02.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ТОВ «БОРІВАЖ» був укладений Кредитний договір № Б045Г/С.
Відповідно до положень пунктів А.1, А.2 Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 40 124 548,18 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Зміни та доповнення до Кредитного договору вносились додатковими угодами до Кредитного договору від 21.12.2010р., 30.12.2011р. та договором про внесення змін від 24.01.2013р., яким Кредитний договір викладений в новій редакції. Також було зменшено ліміт кредитування та встановлено його розмір на рівні 40 000 000,00 грн. (Додаток 2 до Кредитного договору).
У відповідності з пунктом А.3 договору та графіку зменшення поточного ліміту, що міститься в додатку 2 до Кредитного договору, кредит підлягає поверненню - 02.02.2014.
Умовами Кредитного договору, окрім зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитними коштами, встановлено зобов'язання Позичальника сплачувати Банку винагороду за користування кредитом, у розмірі, який розраховується за формулою, наведеною в пункт 4.7 Кредитного договору (пункт А.12 Кредитного договору).
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п. 1.2 цього Договору (Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору) для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
Між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Страхувальник) укладений Договір страхування кредитів № 16/04/05-01 К від 05.04.2016.
Відповідно до п. 1.1. Договору страхування кредитів: «Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із збитками Страхувальника кредитодавця внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником кредиту та нарахованих за ним відсотків.
Відповідно до Договору страхування кредитів №16/04/05-01 К від 05.04.2016 у зв'язку з настанням 12.08.2016 страхового випадку, згідно з умовами Кредитного договору № Б038 Г/С від 28.12.2006 ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» здійснено страхові відшкодування на користь ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» на загальну суму 47 018 323,79 грн.
На підставі Заяви № 08.4.1.1/3-246 від 22.08.2016 про страхову подію, в якій міститься вимога про сплату відшкодування, через порушення ТОВ «БОРІВАЖ» умов Кредитного договору № Б038 Г/С від 28.12.2006, було складено відповідний Страховий акт № 1547 БК від 22.08.2016, на підставі якого було здійснено страхові відшкодування, після чого на адресу ТОВ «БОРІВАЖ» було направлено відповідне повідомлення про наявність у ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» регресних вимог.
В свою чергу, ТОВ «БОРІВАЖ» було запропоновано укласти Угоду між ТОВ «БОРІВАЖ» та ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» про відстрочення платежу за регресними вимогами, після чого, між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ТОВ «БОРІВАЖ» було укладено відповідну Угоду про добровільне погашення від 31.08.2016р.
Згодом, між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ТОВ «БОРІВАЖ» було укладено Додаткову угоду від 29.08.2019 до Угоди про добровільне погашення заборгованості від 31.08.2016.
З метою внесення змін, між ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» та ТОВ «БОРІВАЖ» було укладено Додаткову угоду від 05.01.2021 до Угоди про добровільне погашення заборгованості від 31.08.2016.
Позивач вважає, що порушення його суб'єктивного права або інтересу в даній справі обґрунтовується тим, що внаслідок укладення оспорюваного правочину кредитор ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» отримав шкоду в результаті безпідставного штучного збільшення кредиторських вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунок винагороди за користування кредитом, що не відповідає принципу прозорості свободи договору.
Окремо позивач посилається на пов'язаність АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «БОРІВАЖ» як на одну з підстав для визнання пунктів кредитного договору та відповідних додаткових угод до нього.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсними пункти Кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010 та відповідних пунктів, визначених у Договорах про внесення змін до кредитного договору, в частині сплати винагороди за користування кредитом з огляду на порушення прав ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» як кредитора по справі №904/1926/23 про банкрутство ТОВ «БОРІВАЖ».
Позиція відповідача-1
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Позиція відповідача-2
Відповідачем-2 20.01.2025 подано відзив, відповідно до якого просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування поданого відзиву відповідач-2 зазначає, що економічна природа винагороди за користування кредитом полягає в хеджуванні ризику знецінення національної валюти по відношенню до курсу Долара США.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що надаючи кредитні кошти в національній валюті за заниженою ставкою, банк (за згодою Позичальника) страхує ризики на випадок підвищення курсу Долара США. Якщо курс долара не змінюється впродовж дії кредитного договору, винагорода за користування кредитом не сплачується.
Відповідач-2 у поданому відзиві обґрунтовує заявлену позицію тим, що оскаржуваний пункт договору був укладений явно з економічною метою, на вигідних для ТОВ «Боріваж» умовах та з повною відсутністю завищення чи заниження ціни договору, що в свою чергу є спростуванням фраудаторності оскаржуваних правочинів.
Також АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що, на його думку, укладення оскаржуваних пунктів договору не призвело до зменшення активів Боржника.
Відповідач вважає, що минула (до націоналізації Банку) пов'язаність ТОВ «Боріваж» та АТ КБ «ПриватБанк» як єдина підстава фраудаторності оскаржуваних договорів є недостатньою.
У поданому відзиві на позов та у поданій окремо заяві АТ КБ «ПриватБанк» просить суд застосувати до вимог ПрАТ «СК «Інгосстрах» у справи №904/1926/23 (904/26/25) строки позовної давності та відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1
У поданих поясненнях розпорядник майна ТОВ "Боріваж" арбітражний керуючий Шевченко В.Є. покладається на розсуд суду при прийнятті рішення по справі.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Під час розгляду даного спору підлягають доказуванню обставини укладання кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010 та відповідних пунктів, визначених у Договорах про внесення змін до кредитного договору.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
04.02.2010 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та TOB «БОРІВАЖ» було укладено кредитний договір №Б045Г/С (зі змінами й доповненнями), далі за текстом - кредитний договір №Б045Г/С від 04.02.2010р. (засвідчена копія додається), відповідно до п.п. А1., А2, 1.1., 2.1.2 якого АТ КБ "ПРИВАТБАНК» за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати TOB "БОРІВАЖ" кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 40124548,18 гривень.
Пунктом А.6. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що за користування кредитом ТОВ «БОРІВАЖ» сплачує відсотки у розмірі 14 (чотирнадцять) % річних.
Пунктом А.12. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховуються за формулою, наведеною у п.4.7. цього Договору.
Пунктом 1.1. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати в обмін на зобов'язання по поверненню винагороди.
Пунктом 2.3.5. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку недостатності або відсутності у Позичальника коштів в національній валюті для погашення та/або винагород.
Пунктом 2.3.8. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення винагород.
Відповідно до п. 4.7. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно нижченаведеної формули: Де:
R - сума винагороди за користування кредитом;
П - процентна ставка по договору (відсотків річних);
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
Д - кількість днів у році;
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i» в історії кредитного договору;
Pi - сума погашених відсотків за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i» в історії кредитного договору;
Кi - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i» в історії кредитного договору;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії кредитного договору;
i - порядковий номер дня в історії кредитного договору;
S - сальдо на день розрахунку.
При негативному значенні отриманої суми, винагорода сплаті не підлягає.
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п 1.2. цього Договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку дострокового повного погашення зобов'язань за Договором (кредиту, процентів, винагороди за користування кредитом в українській гривні) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеною формулою, де подальші обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, “n» та “i» отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.
Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що належить до сплати згідно з цим Договором, у строк, встановлений п .1.2. цього Договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку не сплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.8. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
Відповідно до п. 4.9. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що погашення винагороди здійснюється за цим Договором у гривні відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.10. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що зобов'язання за цим Договором виконуються у такій послідовності: … далі - простроченої винагороди, далі - винагороди.
У випадку не сплати винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, визначені у цьому Договорі вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 4.14. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку здійснення договірного списання, Позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент оплати.
Відповідно до п. 5.7. кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення винагороди.
24.01.2013р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та TOB «БОРІВАЖ» було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р.
Пунктом А.12. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховуються за формулою, наведеною у п.4.7. цього Договору.
Пунктом 1.1. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати в обмін на зобов'язання по поверненню винагороди.
Пунктом 2.2.5. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» зобов'язується сплатити Банку винагороду згідно до підпунктів 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Пунктом 2.2.6. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» поручає банку що списання грошових коштів, в тому числі щодо винагороди.
Пунктом 2.3.5. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку недостатності або відсутності у Позичальника коштів в національній валюті для погашення та/або винагород.
Пунктом 2.3.8. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення винагород.
Пунктом 2.4.1. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Позичальник має право за узгодженням з Банком здійснити дострокове (як повне так і часткове) погашення кредиту. При цьому Позичальник зобов'язаний одночасно сплатити винагороду відповідно до 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Пунктом 4.7. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно нижченаведеної формули:
Де: V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п.А.6., п.А.7.);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору;
i - порядковий номер дня в історії цього договору;
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Pi - сума погашених процентов «P» за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Кi - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n.
При негативному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п 1.2. цього Договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку дострокового повного погашення зобов'язань за Договором (кредиту, процентів, винагороди за користування кредитом в українській гривні) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеною формулою, де подальші обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, “n» та “i» отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.
Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що належить до сплати згідно з цим Договором, у строк, встановлений п .1.2. цього Договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку не сплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.8. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
Відповідно до п. 4.9. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що погашення винагороди здійснюється за цим Договором у гривні відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.10. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що зобов'язання за цим Договором виконуються у такій послідовності: … далі - простроченої винагороди, далі - винагороди.
У випадку не сплати винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, визначені у цьому Договорі вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 4.14. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку здійснення договірного списання, Позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент оплати.
Відповідно до п. 5.1. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань винагороди, передбаченої п.4.7.
Відповідно до п. 5.7. Договору від 24.01.2013р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення винагороди.
02.01.2014р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та TOB «БОРІВАЖ» було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. шляхом викладення його в новій редакції.
У відповідності до п. А.6. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. зазначено, що за користуванням кредитом Позичальник сплачує 10 % річних.
У відповідності до п. А.12. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. зазначено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п 4.7. цього Договору.
Пунктом 1.1. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати в обмін на зобов'язання по поверненню винагороди.
Пунктом 2.2.5. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» зобов'язується сплатити Банку винагороду згідно до підпунктів 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Пунктом 2.2.6. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» поручає банку що списання грошових коштів, в тому числі щодо винагороди.
Пунктом 2.3.5. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку недостатності або відсутності у Позичальника коштів в національній валюті для погашення та/або винагород.
Пунктом 2.3.8. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення винагород.
Пунктом 2.4.1. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Позичальник має право за узгодженням з Банком здійснити дострокове (як повне так і часткове) погашення кредиту. При цьому Позичальник зобов'язаний одночасно сплатити винагороду відповідно до 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Відповідно до п. 4.7. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно нижченаведеної формули:
Де:
V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п.А.6., п.А.7.);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору;
i - порядковий номер дня в історії цього договору;
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Pi - сума погашених процентов «P» за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Кi - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n.
При негативному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає.
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п 1.2. цього Договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку дострокового повного погашення зобов'язань за Договором (кредиту, процентів, винагороди за користування кредитом в українській гривні) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеною формулою, де подальші обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, “n» та “i» отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.
Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що належить до сплати згідно з цим Договором, у строк, встановлений п .1.2. цього Договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку не сплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.8. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
Відповідно до п. 4.9. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що погашення винагороди здійснюється за цим Договором у гривні відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.10. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що зобов'язання за цим Договором виконуються у такій послідовності:…далі - простроченої винагороди, далі - винагороди.
У випадку не сплати винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, визначені у цьому Договорі вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 4.14. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку здійснення договірного списання, Позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент оплати.
Відповідно до п. 5.7. Договору від 02.01.2014р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення винагороди.
21.08.2015р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та TOB «БОРІВАЖ» було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. шляхом викладення його в новій редакції.
У відповідності до п. А.6. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. зазначено, що за користуванням кредитом Позичальник сплачує 10 % річних.
У відповідності до п. А.12. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. зазначено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п 4.7. цього Договору.
Пунктом 1.1. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати в обмін на зобов'язання по поверненню винагороди.
Пунктом 2.2.5. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» зобов'язується сплатити Банку винагороду згідно до підпунктів 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Пунктом 2.2.6. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що ТОВ «БОРІВАЖ» поручає банку що списання грошових коштів, в тому числі щодо винагороди.
Пунктом 2.3.5. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку недостатності або відсутності у Позичальника коштів в національній валюті для погашення та/або винагород.
Пунктом 2.3.8. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення винагород.
Пунктом 2.4.1. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що Позичальник має право за узгодженням з Банком здійснити дострокове (як повне так і часткове) погашення кредиту. При цьому Позичальник зобов'язаний одночасно сплатити… винагороду відповідно до 2.3.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.14 цього Договору.
Відповідно до п. 4.7. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно нижченаведеної формули
Де:
V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п.А.6., п.А.7.);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору;
i - порядковий номер дня в історії цього договору;
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Pi - сума погашених процентов «P» за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Кi - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n.
При негативному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає.
Винагорода за користування кредитом розраховується на дату, передбачену п 1.2. цього Договору для остаточного повернення кредитних коштів у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором або у день повного фактичного виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку дострокового повного погашення зобов'язань за Договором (кредиту, процентів, винагороди за користування кредитом в українській гривні) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеною формулою, де подальші обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, “n» та “i» отримують нові первинні значення. Сплата винагороди за користування кредитом здійснюється в українській гривні.
Сума винагороди за користування кредитом сплачується понад суму процентів, що належить до сплати згідно з цим Договором, у строк, встановлений п .1.2. цього Договору, або у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку не сплати винагороди за користування кредитом у зазначений термін винагорода вважається простроченою.
Відповідно до п. 4.8. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
Відповідно до п. 4.9. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що погашення винагороди здійснюється за цим Договором у гривні відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 4.10. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що зобов'язання за цим Договором виконуються у такій послідовності:…далі - простроченої винагороди, далі - винагороди.
У випадку не сплати винагороди, процентів у відповідні їм дати сплати, визначені у цьому Договорі вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 4.14. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що у випадку здійснення договірного списання, Позичальник сплачує Банку винагороду у сумі та у терміни, встановлені тарифами Банку на момент оплати.
Відповідно до п. 5.7. Договору від 21.08.2015р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення винагороди.
25.07.2016р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та TOB «БОРІВАЖ» було укладено Договір про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р.
П.2 якого встановлено, що за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 Позичальник в термін, встановлений пунктом 1.2. Договору або у день дострокового повернення кредиту п 2.4.1. Договору, сплачує Банку винагороду за користування кредитом. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту.
За згодою сторін з 31.07.2016 внести зміни до пункту 4.7. Договору та викласти його у наступній редакції:
4.7. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, згідно нижченаведеної формули:
Де:
V - сума винагороди за користування кредитом;
П - числове значення фіксованої процентної ставки згідно цього договору (п.А.6., п.А.7.);
Д - базіс днів у році для розрахунку процентів - 360 днів;
Кпог - офіційний курс української гривні до долару США на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n;
n - порядковий номер дня розрахунку в історії цього договору, що відповідає даті 31.07.2016р.;
i - порядковий номер дня в історії цього договора (за період з дати списання коштів з позичкового рахунку по 31.07.2016 року);
Ai - різниця між сумою видачі та сумою погашення кредиту за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Pi - сума погашених процентов «P» за визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Кi - офіційний курс гривні до долара США на визначену дату, що відповідає порядковому номеру дня “i»;
Sn - вхідне сальдо на день розрахунку, що відповідає порядковому номеру для n.
При негативному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає.
При достроковому повному погашені зобов'язань за Договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом) подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов'язань розглядаються, як початкові, “n» та “i» отримують нові первинні значення.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак, останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Таким чином, сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт б частини першої статті 3 ЦК України).
Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Також частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Беручи до уваги зазначені принципи, вбачається, що на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.
Згідно ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ст. 1056-1 ЦК України).
Як визначено ч.ч. 5-6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Господарський суд зазначає, що в даному випадку винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в оспорюваному Кредитному договорі, залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Крім того, зазначена формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту.
Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Кредитним договором (із внесеним змінами) не зазначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором визначено, що саме за користування кредитом позичальник сплачує річні відсотки по фіксованій ставці.
Суд погоджується з Позивачем, що зазначена в договорі формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту. Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає частині 6 статті 1056-1 ЦК України.
Винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в кредитному договорі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки.
Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Подібні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2018 у справі №910/11436/16, відповідно до яких нарахування винагороди (комісії) за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок боржника, є незаконною.
Вказана правова позиція відображена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2019 у справі №904/8902/17 про банкрутство ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", відповідно до якої стаття 1056-1 ЦК України не передбачає можливості визначати у кредитному договорі одночасно фіксовану та змінювану кредитну ставку.
Цю позицію також не було спростовано Постановою об'єднаної палати Верховного суду у справі №910/12878/17 від 16.10.2020.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.
У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.
Вищевказану позицію висловив Конституційний Суд України у рішенні від 10.11.2011 у справі № 15-рп/2011 та у пункті 3.2 цього рішення вказав, що одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу (ЦК України - колегія суддів). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Ця позиція викладена була безвідносно до суті розглянутого Конституційним Судом України питання, тому застосовується колегією суддів у цій справі.
Так, принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Більше того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що поведінка учасників правовідносин має відповідати іншим засадам цивільного законодавства таким, як справедливість, добросовісність, розумність.
Таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19, від 07.04.2021 у справі №910/10514/20 та в низці інших справ.
Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексу України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Отже, при встановленні грошової винагороди має місце порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності, оскільки умовами договору в редакції додаткових угод фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом.
При цьому, свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, чого не вбачається з редакції формули винагороди, яка залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки. До аналогічних висновків прийшов ВС у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 910/14918/20.
Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв'язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди бачку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.
Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як за надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов'язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки подібний підхід до визначення винагороди суперечить самій правовій природі “винагороди» та вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Згідно зі ст.47 Закону України “Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов'язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.
Свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів.
У ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, в якій також зазначено, що оскільки встановлена в договорі винагорода значно перевищує розмір отриманого кредиту, а тому не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права, що є самостійною підставою для визнання пунктів кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом недійсними, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що умови Кредитного договору від 09.10.2013 № 4313657И в редакції додаткової угоди від 14.08.2014, за якими підприємство повинно сплатити, крім відсотків за користування кредитом, ще й винагороду за користування кредитом, є несправедливими умовами договору та відповідно до статті 203 ЦК України ці умови договору є недійсними.
В постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 09.02.2021 у справі №908/1152/18 викладено наступні висновки щодо недійсності оскаржуваного правочину в силу порушення вимог добросовісності та справедливості:
“11.8. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим), волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, “на зло» іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживання правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення)».
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 наведено правовий висновок, згідно з яким з конструкції частини 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який укладає правочин для уникнення виконання своїх грошових зобов'язань перед контрагентом, діє очевидно недобросовісно та порушує майнові інтереси кредитора.
З наведеного вбачається, що боржник має добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинен утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення виконання своїх обов'язків перед кредитором на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), про що йдеться в постанові КГС у складі ВС від 20.05.2020 року у справі №922/1903/19».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17) будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в Постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
За загальним правилом майнова сутність господарювання полягає у відносно еквівалентному обміні матеріальними цінностями задля забезпечення росту у суб'єкта господарювання виробництва товарів, надання послуг. Таким чином навмисне зменшення майнової основи суб'єкта господарювання без наявності підстав вважати, що таке зменшення буде компенсовано відносно рівним еквівалентом з боку контрагента, знижує можливість такого суб'єкта відповідати перед своїми кредиторами належним йому майном, що і виступає безпосередньою ознакою фраудаторності та її економічною сутністю. При цьому поява у майбутньому кредиторів у справі про банкрутство не впливає на економічну сутність фраудаторного правочину і не міняє фраудаторної природи такого правочину.
Боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості: суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
З огляду на вищенаведене, вбачається, що в порушення принципів цивільного законодавства, а саме справедливості та добросовісності, на позичальника в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", покладено тягар у вигляді платежів в частині винагороди за користування кредитом, які є більшими за весь розмір заборгованості за кредитом, а також не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки, що кваліфікує такі умови як фраудаторні.
Слід зазначити, що на момент укладання Кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010, Договорів від 24.01.2013, від 02.01.2014 та від 21.08.2015 про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «БОРІВАЖ», грошове зобов'язання у ТОВ «БОРІВАЖ» перед ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» було відсутнє, таким чином укладення вищевказаних правочинів не порушувало прав позивача на момент їх укладання.
Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).
Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Вказаний вище висновок викладений у постанові ВС від 26.07.2023 у справі №760/23205/17.
На момент укладення оспорюваного правочину ТОВ "БОРІВАЖ" мало заборгованість перед позивачем на суму 203 863 913,84 грн (за угодами про добровільне погашення заборгованості від 28.01.2016, 09.06.2016 та 05.07.2016). Укладення Договору про внесення змін від 25.07.2016 до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010 укладеного між ТОВ"БОРІВАЖ" та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", в частині сплати винагороди за користування кредитом, при наявності непогашеної кредиторської заборгованості перед позивачем, порушувало права позивача на момент вчинення оспорюваного правочину.
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання частково недійсним кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010, в редакції Договору від 25.07.2016 про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010 укладеного між ТОВ «БОРІВАЖ» та ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») в частині сплати винагороди за користування кредитом.
Щодо позовної давності
У поданій заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що оскаржувані пункти договору було укладено (погоджено) 04.02.2010 року, і викладено у новій редакції: 24.01.2013, 02.01.2014, 21.08.2015, 25.07.2016, а загальний строк позовної давності сплив: 04.02.2013, 24.01.2016, 02.01.2017, 21.08.2018, 25.07.2019 року відповідно.
Слід зазначити, що оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, про захист яких він просить у позові в частині оскаржувальних пунктів спірного договору, викладених у новій редакції: 24.01.2013, 02.01.2014, 21.08.2015, не порушено, і суд відмовляє позивачу у даній частині позову по суті, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення в даній частині і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні спору в даній частині застосуванню не підлягає.
Що стосується заяви відповідача-2 щодо застосування строку позовної давності в частині оскаржувального пункту спірного договору, викладеного у новій редакції 25.07.2016, господарський суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Але для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Господарський суд зазначає, що саме з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" відповідно до статті 16 ЦК України, як кредитор стало заінтересованою особою щодо оскаржуваних пунктів кредитного договору і саме з цього моменту позивачу стало відомо, що угоди боржника з іншими кредиторами можуть порушувати його права, оскільки задоволення вимог кредиторів можуть відбуватися в порядку передбаченим Кодексом України з процедур банкрутства, із застосуванням конкурсних процедур.
Таким чином враховуючи, що ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось 03.01.2025 з даною позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Боріваж" (24.04.2023), визначений нормою статті 257 ЦК України, загальний строк позовної давності є таким, що не сплив.
Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про застосування строків позовної давності, заявленої разом їз поданням відзиву на позовну заяву.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд,
Позовні вимоги ПрАТ "СК "Інгосстрах" до відповідача-1 ТОВ "БОРІВАЖ", відповідача-2 АТ КБ "ПриватБанк", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 розпорядник майна ТОВ "Боріваж" арбітражний керуючий Шевченко В.Є. про визнання недійсними пунктів кредитного договору в межах справи №904/1926/23 за заявою ПрАТ «СК «Інгосстрах» до боржника ТОВ "Боріваж" про визнання банкрутом - задовольнити частково.
Визнати недійсними пункти 2, 4.7 кредитного договіру №Б045Г/С від 04.02.2010р., в редакції Договору від 25.07.2016р. про внесення змін до кредитного договору №Б045Г/С від 04.02.2010р. укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БОРІВАЖ», ідентифікаційний код 32307678, місцезнаходження (адреса): 49006, місто Дніпро, проспект Лесі Українки, будинок 4, та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження (адреса): вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, в частині сплати винагороди за користування кредитом.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРІВАЖ» (49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 32307678) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м.Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 33248430) 1 514,00 грн - судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м.Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 33248430) 1 514,00 грн - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 29.05.2025.
Суддя С.В. Мартинюк