пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 травня 2025 року Справа № 903/289/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості», м. Луцьк
про стягнення 10 202,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Ухвалою суду від 20.03.2024 позовну заяву ПАТ “Страхова компанія “УСГ» до ТОВ “Гільдія Нерухомості» про стягнення 10 202,00 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 16.05.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ» від 15.05.2025 про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 903/289/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про стягнення 10202,00 грн закрито.
20.05.2025 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Згідно із ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення
Ухвалою суду від 20.03.2025 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, розгляд заяви відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою суду від 21.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про відшкодування витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду. Встановлено Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “УСГ» строк для подання пояснень по суті заяви до 28.05.2025.
22.05.2025 надійшла заява ПАТ «СК «УСГ», згідно якої у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити. Зазначає, що відповідач в порушення ст 126 ГПК України не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. Оскільки відповідачем та його представником не деталізовано опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, визначення витраченого адвокатом часу на відповідні види робіт є завищеними, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору. Відтак, слід критично оцінювати надані адвокатом послуги.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, та оцінивши надані докази у сукупності, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду 16.05.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ» від 15.05.2025 про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі № 903/289/25 за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гільдія Нерухомості» про стягнення 10202,00 грн закрито.
Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
До судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).
Отже, відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, закриття провадження у справі здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Водночас суд також враховує і сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21 та від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17).
Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Подібної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 23.01.2024 року у справі №903/648/23.
Судом враховано, що провадження у справі закрито на підставі клопотання позивача, згідно якого зазначає, що перевіркою, проведеною бухгалтерією ПРАТ “СК “УСГ», підтверджено факт зарахування грошових коштів від відповідача 24.10.2024, які були предметом спору у цій справі. У той же час судовий спір позивач ініціював 17.03.2025, звернувшись з відповідним позовом до Господарського суду Волинської області.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для розподілу витрат на правничу допомогу відповідача відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У відзиві від 03.04.2025 на позовну заяву та заяві від 20.05.2025 відповідач просить стягнути з позивача 10 000 грн витрат на правову допомогу.
31.03.2025 між АО «Золоті Ворота» (виконавець) та ТОВ «Гільдія Нерухомості» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №31/03, згідно умов якого виконавець зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.1). Зміст, умови, вартість послуг та строки виконання покладених клієнтом на виконавця завдань визначаються сторонами у додаткових угодах до договору (п. 1.2). Факт надання виконавцем правової допомоги (послуг) клієнту оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (п. 1.3). Договір набирає чинності з моменту ого підписання і діє до 31.12.2027 (п. 7.1).
Додатковою угодою від 31.03.2025 сторони визначили, що клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати клієнту юридичні послуги в процесі розгляду Господарським судом Волинської області справи №903/289/25 за позовом ПАТ «СК «УСГ» до ТОВ «Гільдія Нерухомості» про стягнення 10 202 грн виплаченого страхового відшкодування (п.1). Гонорар визначений у фіксованому розмірі та складає 10 000 грн (п. 2).
Відповідачем долучено ордер серії АС №1134787 на надання правничої допомоги ТОВ «Гільдія Нерухомості» на підставі зазначеного договору №31/03 від 31.03.2025 адвокатом Кваснікевичем В.В., виданого 03.04.2025 керівником АО «Золоті Ворота».
03.04.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого на виконання умов договору про надання правничої допомоги №31/03 від 31.03.2025, додаткової угоди до нього від 31.03.2025, виконавцем виконані, а клієнтом прийнятті послуги з надання правничої допомоги в процесі розгляду Господарським судом Волинської області справи №903/289/25 за позовом ПАТ «СК «УСГ» до ТОВ «Гільдія Нерухомості» про стягнення 10 202 грн виплаченого страхового відшкодування. Вартість виконаних робіт становить 10 000 грн. Вартість виконаних виконавцем робіт визначена умовами додаткової угоди від 31.03.2025 та включає в себе вивчення та аналіз документів наданих клієнтом по справі №903/289/25, підготовка відзиву по справі.
Зазначені документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних відносин між адвокатом та відповідачем, факт надання юридичних послуг.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Дослідивши заяву ТОВ «Гільдія Нерухомості» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, враховуючи предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, заперечення позивача, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому судом враховується, що вказані заявником в акті наданих послуг такі окремі види послуг як вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом по справі охоплюються послугою з підготовки відзиву по справі, у зв'язку з чим відповідачем помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки відзиву.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду №922/1964/21 від 16.11.2022.
Разом з тим, клопотання позивача про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами.
Посилання відповідача щодо відсутності детального опису робіт з врахуванням витраченого часу не береться судом до уваги, оскільки згідно правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об'ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги об'єм наданих правових послуг (складення відзиву на позовну заяву), а також враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, натомість в іншій частині заява задоволенню не підлягає.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Нерухомості» від 20.05.2025 про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. Федорова Івана, 32, літ. А, м. Київ, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Нерухомості» (вул. Яремчука Назарія, буд. 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 22808435) 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили 29.05.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та у строк визначений ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 29.05.2025.
Суддя С. В. Бідюк