20.05.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1809/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А)
про стягнення 738 540,00 грн, -
У червні 2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення 290 540,00 грн пені та 448 000,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю окулярів-масок захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 в частині дотримання визначеного договором строку поставки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24:
- позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Запоріжжя задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 73 854 (сімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн 00 коп. штрафних санкцій та 8 862 (вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 48 коп. судового збору;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24 в частині відмови в позовних вимогах та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 738 540,00 грн задовольнити в повному обсягу;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), суму штрафних санкцій за порушення умов Договору: № 664-23 (ЦЗ) від 23 серпня 2023 року у розмірі: 738 540,00 грн (сімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 00 коп.), що складається з пені 0,1 % - 290 540,00 грн та штрафу у розмірі 7 % - 448 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що судом першої інстанції не враховано тих обставин, що правовідносини з долученою відповідачем судовою практикою не є подібними, оскільки в укладеному між сторонами договорі останні дійшли згоди про те, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього договору;
- відзначає, що згідно з умовами договору єдиним документом, що може звільнити відповідача від нарахованих штрафних санкцій - це надання оригіналу Сертифікату Торгово-промислової палати України, з попередньо надісланим повідомленням про настання форс-мажорних обставин;
- звертає увагу, що позивач є одним з органів забезпечення Державної прикордонної служби України, яка задіяна у відсічі збройної агресії російської федерації, отже, невиконання відповідачем умов договору у визначені строки призвело до неотримання товарів, необхідних для належного виконання поставлених завдань.
Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач заперечує проти її задоволення і просить рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24 залишити без змін.
В своєму відзиві відповідач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вказує на те, що клопотання про зменшення неустойки фактично було обґрунтоване наступними обставинами:
- покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із несвоєчасною поставкою по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких покупцем не доведена;
- така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник;
- постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави, доказом чого є те, що Міністерство оборони України погодило бронювання працівників ТОВ "МІК" на 2024 рік;
- поставка виконана на 100 %, однак з порушенням передбачених договором строків через місцезнаходження у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність, що і призвело до певного прострочення;
- постачальник знаходиться в м. Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань;
- постачальник за власні кошти без передоплати від покупця поставив покупцю весь товар по договору, тому стягнення неустойки матиме негативні наслідки для діяльності постачальника;
- покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по договору, натомість фінансовий стан постачальника є незадовільним, стягнення з постачальника такої надмірної неустойки краще би пішло на розвиток діяльності постачальника, а не на збагачення покупця.
На підтвердження своєї позиції з цього питання відповідач наводить кілька судових справ, в яких на користь ТОВ "МІК" вирішено питання стосовно зменшення неустойки на 90 %, 99 % і 83,6 %.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.03.2025 р.
У судовому засіданні 11.03.2025 р. оголошено перерву у справі до 20.05.2025 р.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 23.08.2023 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (Замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» (Постачальником, відповідачем у справі) укладений договір про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався у 2023 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: окуляри-маски захисні балістичні, код ДК 021:2015-35810000-5 “Індивідуальне обмундирування». Кількість товарів в асортименті та цінами зазначені в Специфікації (Додаток 1 до Договору).
Пунктом 2.1 Договору сторони обумовили, що Товари повинні бути поточного року випуску, а їх якість відповідати технічному опису (Додаток № 2) та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на готовий виріб, сертифікат/паспорт якості).
Загальна сума Договору складає - 7 740 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 1 290 000,00 грн. (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана Сторонами.
Згідно умов п.п. 4.2 - 4.4 договору, якими встановлений порядок здійснення оплати розрахунок за товар здійснюється лише після його фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених видаткових накладних постачальника впродовж 20 банківських днів з моменту отримання товару після підписання сторонами накладної, що є підставою для оплати. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється в продовж 20 банківських днів з моменту отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій рахунок. Датою розрахунків за цим Договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 5.1. договору визначено строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження Замовника (Товародержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін до 10.09.2023.
Відповідно до п. 5.2. Договору зазначено місце поставки (передачі) товарів: Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника Поставка та передача товарів Замовнику (Товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 р.) за адресою Товароодержувача (Додаток 1 до Договору).
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановленні цим Договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 11.1 Договору сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.
Згідно з п. 12.7 Договору дія даного договору припиняється у разі, зокрема - односторонньої відмови замовника від договору (повністю або частково) внаслідок порушення постачальником зобов'язань встановлених договором.
Відповідно до п. 12.10 Договору, сторони дійшли згоди про те, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього Договору.
02.10.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № l-23 до Договору про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) (далі - Додаткова угода), яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до додаткової угоди № 1-23 сторони домовились п. 3.1 розділу III Договору викласти в новій редакції: “Загальна сума Договору складає - 6 400 000,00 грн., без ПДВ.».
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1-23 сторони домовились Додаток 1 “Специфікація» до договору викласти в новій редакції, що додається.
Відповідно до Додаткової угоди № 2-23 від 20.10.2023 до договору № 664-23(Ц3) від 23.08.2023, внаслідок порушення Постачальником зобов'язань, встановлених договором, Замовником розірвано договір в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2-23 від 20.10.2023 договір вважається розірваним з 22.10.2023.
25.03.2024 позивачем направлено відповідачу претензію № 06.1.4/2882-24-Вих про порушення умов договору з вимогою щодо сплати пені та штрафу за неналежне виконання умов договору № 664-23(Ц3) від 23.08.2023 та стягнення штрафних санкцій.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції визнав встановленим факт прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару та, як наслідок, визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 290 540,00 грн та штрафу в сумі 448 000,00 грн.
Водночас, розглянувши відповідне клопотання відповідача, місцевий господарський суд, скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 % та стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції у розмірі 73 854,00 грн.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 %, з огляду на наступне.
Так, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 738 540,00 грн за порушення відповідачем строків поставки товару за договором про закупівлю.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України унормовано, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір про закупівлю окулярів-масок захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору сторонами визначено строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження Замовника (Товародержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін до 10.09.2023.
Отже, граничний термін поставки товару - 10.09.2023, включно.
Матеріали справи свідчать, що товар не поставлений відповідачем у визначений договором термін - до 10.09.2023, договір сторонами розірвано з 22.10.2023.
Отже, зважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки, є обґрунтованими доводи позивача про прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 290 540,00 грн за загальний період з 11.09.2023 по 21.10.2023 та штрафу у розмірі 448 000,00 грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені та штрафу, виходячи з суми вартості товару, по якому допущено прострочення, та строку прострочення поставки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунки виконані правильно, з чим погоджується і судова колегія.
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 290 540,00 грн та штрафу в сумі 448 000,00 грн.
Щодо ж рішення суду першої інстанції в частині зменшення вказаного розміру неустойки на 90 % на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України судова колегія зазначає таке.
Так, мотивуючи клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 % відповідач посилався на те, що: - TOB “MIK» зареєстроване у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність; - виконує завдання із задоволення потреб Збройних сил, зокрема з виготовлення форменого одягу; - в період воєнного стану ТОВ “МІК» щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; - відповідачем прийнято значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу сплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України; - прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання Позивачу будь-яких збитків; - фінансовий стан відповідача не є прибутковим, відповідач постраждав внаслідок збройної агресії рф і втратив 4 виробничі об'єкти; - відсутні докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного Договору; - відсутній в діях відповідача прямий умисел, спрямований на порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З оскаржуваного рішення вбачається, що зменшення розміру штрафу на 90 % суд першої інстанції обґрунтовує, зокрема тим, що підприємство відповідача знаходиться у м. Запоріжжя, яке входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, а тому підприємницька діяльність відповідача ускладнюється постійними ракетними обстрілами, повітряними тривогами та відключеннями світла на виробничих потужностях.
Проте, судова колегія зауважує, що договір та специфікацію, яка є додатком № 1 до договору, укладено сторонами 23.08.2023 року, тобто в час, коли місто Запоріжжя вже входило до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022. При цьому повітряні тривоги та відключення світла вже були регулярним явищем на час укладення договору.
Отже під час укладення договору відповідач мав бути повністю обізнаним про обставини, в яких йому доведеться виконувати умови договору, та усвідомлювати відповідні ризики, зокрема виходячи зі строку поставки, встановленого договором.
Також судом першої інстанції булу враховані доводи відповідача про те, що частина його виробничих об'єктів, право власності на які підтверджується витягами з Держреєстру речових прав, які знаходились у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак та м. Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ, що негативним чином вплинуло на фінансовий стан відповідача.
Однак судова колегія звертає увагу, що згідно зі Специфікацією країною походження товару, що є предметом поставки за договором, є Тайвань. Тобто відповідач не є виробником цього товару, а відповідно пошкодження або руйнування виробничих об'єктів відповідача жодним чином не мало вплинути на виконання відповідачем обов'язків за договором.
Водночас судова колегія вважає, що відповідачем у клопотанні про зменшення розміру неустойки не наведено достатніх обґрунтувань щодо необхідності такого зменшення та винятковості цього випадку.
Зокрема, варто звернути увагу на надані відповідачем на підтвердження своєї позиції з цього питання кілька судових справ, в яких на користь ТОВ "МІК" вирішено питання стосовно зменшення неустойки на 90 %, 99 % і 83,6 %, що на переконання судової колегії свідчить не про винятковість цього випадку, а саме про систематичну поведінку відповідача з невиконання своїх зобов'язань та подальше уникнення відповідальності шляхом подання до суду клопотання про зменшення розміру неустойки.
Крім цього, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження власного свідчення про виконання ним поставки у повному обсягу з порушенням встановлених договором строків, натомість з матеріалів справи вбачається, що договір був розірваний позивачем саме через повне невиконання відповідачем поставки. Такі дії свідчать про намагання відповідача ввести суд в оману та додатково підтверджують недобросовісну поведінку відповідача.
Також, судова колегія вважає, що зменшення розміру штрафу на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Водночас нараховані позивачем штраф і пеня базуються на умовах договору, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування штрафу у визначеному договором розмірі. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Судова колегія враховує, що розміри штрафних санкцій встановлені в договорі за взаємною згодою сторін, отже ці умови мають виконуватися обома сторонами, зокрема щодо сплати цих санкцій за невиконання стороною своїх обов'язків за договором. Натомість відповідачем не наведено обґрунтувань та матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження необхідності зменшення розміру цих штрафних санкцій.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки на 90 % суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для такого зменшення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про зменшення розміру неустойки і відмови в задоволенні частини позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 664 686,00 грн і витрат на судовий збір.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що скаржником спростовано висновки оскаржуваного рішення щодо зменшення на 90 % розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір неустойки чим неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, а тому наявні підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у цій справі та ухвалення нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 964,35 грн слід покласти на відповідача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) 664 686,00 грн штрафних санкцій.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 р. у справі № 908/1809/24 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 11 964,35 грн.
Видачу наказу, на виконання цієї постанови, згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 28.05.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков