26.05.2025 року м.Дніпро Справа № 912/605/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Вічна І.М. (власні засоби);
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 (суддя Тимошевська В.В., повний текст якої підписаний 19.03.2025) у справі № 912/605/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангелтранс", с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс", м.Кропивницький
про стягнення 448 234,39 грн
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 у справі № 912/605/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангелтранс" від 17.03.2025 про забезпечення позову у справі №912/605/25 задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" м. Кропивницький в межах суми позову 448 234,39 грн.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що з доданих до заяви про забезпечення позову документів не вбачається, що кошти, які є у відповідача, на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Подана позивачем заява, так і висновок суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак, і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
При цьому, судом першої інстанції в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або вчинення відповідачем спрямованих на відчуження майна.
Судом першої інстанції також не враховано, що саме лише посилання позивача у заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача недостатнім є лише врахування судом першої інстанції, що відсутність розрахунку, за умови їх підтвердження, можуть свідчити про недобросовісну поведінку відповідача в питання виконання своїх зобов'язань, з якої виходив суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали.
Одночасно у скарзі заявлено клопотання про проведення судового засідання з представником відповідача - адвокатом Єрьоменко В.П., в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти її задоволення заперечує, ухвалу вважає законною і обґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 у справі № 912/605/25 та залишити відповідну ухвалу без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.03.2025 здійснено запит матеріалів справи №912/605/25 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
01.04.2025 матеріали справи №912/605/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.05.2025; задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання з його представником в режимі відеоконференції; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
19.05.2025 до суду від представника позивача - адвоката Вічної І.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
В судовому засіданні 26.05.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником відповідача адвокатом Єрьоменко В.П. для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але представник відповідача на зв'язок не вийшов, що засвідчено актом.
У судовому засіданні 26.05.2025 оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
До Господарського суду Кіровоградської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангелтранс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" про стягнення 410 000,00 грн основного боргу, 5 248,06 грн 3% річних та 32 986,33 грн інфляційних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що між позивачем та відповідачем укладено Попередній договір купівлі-продажу № 06/03/1 від 06.03.2024, за яким позивачем перераховано відповідачеві часткову оплату від орієнтованої ціни потенційного Договору. Однак, Основний договір на виконання Попереднього договору №06/03/1 від 06.03.2024 сторонами не укладено, частину перерахованих коштів позивачу не повернуто. На підставі вказаного, позивач вважає, що зазначені кошти мають бути повернуті відповідачем відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.
17.03.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангелтранс" надійшла заява про забезпечення позову, яка містить вимоги наступного змісту: накласти арешт на грошові кошти у межах суми 448 234,39 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс".
Заява обґрунтована тим, що у випадку не застосування заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 у справі № 912/605/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ангелтранс" від 17.03.2025 про забезпечення позову у справі №912/605/25 задоволено.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої врахував: предмет позову - у даному випадку вимога майнового характеру про стягнення 448 234,39 грн, виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів; у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення, а у майбутньому такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову; арешт на кошти відповідача позивач просить накласти лише в межах суми, що є предметом стягнення, а не всіх коштів і майна, які є у відповідача, а тому таке обмеження не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства відповідача.
Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції з наступних мотивів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21).
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Господарський суд, розглянувши заяву позивача, дійшов висновку про доцільність арешту коштів у межах позовних вимог, визнавши такі заходи обґрунтованими, співмірними та тимчасовими.
За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 448 234,39 грн, господарський суд дійшов до висновку про доцільність накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Отже, судом першої інстанції встановлено наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з визнанням доцільним накладення арешту на кошти відповідача у межах суми позову, щоб забезпечити реальне виконання рішення, що на думку колегії суддів цілком узгоджується з необхідністю вжиття забезпечувальних заходів з метою гарантування виконання майбутнього рішення.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" підлягають відхиленню як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала про задоволення заяви про забезпечення позову винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а встановлені судом обставини відповідають фактичним даним справи. Зокрема, суд першої інстанції належним чином врахував положення статей 136 - 139 ГПК України, встановивши наявність ризику утруднення виконання майбутнього рішення у разі його ухвалення на користь позивача, що є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів.
Посилання апелянта на відсутність доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення або вчинення відповідачем спрямованих на відчуження майна, не спростовує необхідності забезпечення позову, оскільки саме факт безперешкодної можливості розпорядження такими активами створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 у справі №912/605/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2025 у справі №912/605/25 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промтехальянс" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 28.05.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков