28.05.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1088/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Риженко М.С.
від відповідача: Монастиренко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм»
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р.
( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро ),
прийняту за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради,
про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом
Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм»,
м. Київ
про стягнення безпідставно набутих коштів,
в розмірі 2 186 128 грн. 32 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», про стягнення безпідставно набутих коштів, в розмірі 2 186 128 грн. 32 коп.
Разом з позовом Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на нерухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», а саме: автозаправочний комплекс ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2416388512101, номер відомостей про речове право 43140013 ), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ольгерда Бочковського ( колишнє найменування вул. Генерала Пушкіна ), буд. 42Л, в межах суми позовних вимог 2 186 128 грн 32 коп. до набрання рішенням у справі законної сили; на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», у розмірі 2 186 128 грн 32 коп до набрання рішенням у справі законної сили.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р. у справі № 904/1088/25 частково задоволено заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», а саме: автозаправочний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ольгерда Бочковського ( колишнє найменування вул. Генерала Пушкіна ), буд. 42Л та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», у межах суми позовних вимог 2 186 128 грн. 32 коп. до набрання рішенням у справі законної сили.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р. у справі № 904/1088/25.
3. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає застосовані судом заходи є надмірним, передчасними, неправомірними, не підтверджується жодними належними доказами, які б обґрунтовували ризики не виконання рішення суду та такими, що не відповідають умовам для застосування такого відповідних заходів забезпечення позову.
Водночас, на думку Скаржника, ухвала суду в частині накладення арешту на майно та грошові кошти є неправомірною, оскільки вартість арештованого нерухомого майна ( автозаправного комплексу ), згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, сформованої 25.03.2025 р. відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, оцінюється в 16 351 336,50 грн, що значно перевищує ціну позову ( 2 186 128,32 грн ). Відповідно, накладення арешту на таке майно та одночасно на грошові кошти на рахунку Відповідача є непропорційним, адже суд не врахував можливість забезпечення позову тільки в межах суми позову за рахунок нерухомого майно, що суперечить основам правосуддя і принципу пропорційності, визначеному Європейським судом з прав людини.
При цьому, Скаржник зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, на рахунках ТОВ «Класік-Форм», є зайвим, оскільки вартість арештованого майна щонайменше в 8 разів перевищує ціну позову. Такий арешт є надмірним і необґрунтованим, що порушує принцип справедливості і пропорційності в судовому процесі. Позивачем, як при оформленні позовної заяви, так і при пред'явленні позову допущено критично суттєву помилку та невідповідність, яка дає обґрунтовані підстави для відмови не тільки у задоволенні заяви про забезпечення позову, а і для відмови у задоволенні всього позову.
На переконання Скаржника арешт грошових коштів на рахунку підприємства призведе до блокування господарської діяльності, неможливості обслуговувати та нормально використовувати належні товариству об'єкти нерухомого майна по всій території України, сплачувати обов'язкові податки та збори, а також здійснювати оплати комунальних послуг для цих об'єктів, що може вплинути на нарахування великих штрафних санкцій, відключення електроенергії, та ін., а тому є суттєвими втратами у розрізі діяльності товариства.
Відтак, на думку Скаржника, ухвала суду є неправомірною, оскільки порушує принципи пропорційності, справедливості та правової визначеності
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Позивач посилається на те, що ТОВ «КЛАСІК-ФОРМ» не сплачує за користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню належних на праві приватної власності об'єктів нерухомого майна у зв'язку з чим міська рада була вимушена звернутись в відповідною позовною заявою поданою разом з заявою про забезпечення.
Крім того, у відзиві міської ради вказує на те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Також, Позивач зазначає про те, що слід враховувати, що вжиття заходів забезпечення позову, яких просив Позивач у цій справі та, що було задоволено судом першої інстанції, обмежується як розміром позовних вимог ( сумою стягнення ), так і строком їх дії - до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, обраний Позивачем спосіб забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно фактично залишатиметься у його володінні, а обмежуватиметься лише право розпоряджатися ним ( зокрема, відчужувати ).
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1088/25.
Матеріали оскарження ухвали № 904/1088/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р. у справі № 904/1088/25 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 28.05.2025 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні 28.05.2025 р. та у всіх подальших судових заасіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 р. вирішено провести судове засідання у справі № 904/1088/25 з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», призначене на 28.05.2025 р. та всі подальші судові заасідання в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
У судовому засіданні 28.05.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Дніпровська міська рада звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм» з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 2 186 128 грн 32 коп.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на безоплатне користування відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:295:0117, на якій розташоване нерухоме майно, що належить Відповідачу.
Позивач вказав, що Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради було здійснене обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. Ольгерда Бочковського (колишня найменування вул. Генерала Пушкіна), буд. 42Л (кадастровий номер 1210100000:02:295:0117) та складений акт обстеження земельної ділянки від 15.07.2024. В акті обстеження від 15.07.2024 зазначено, що доступ до земельної ділянки частково вільний, з одного боку територія земельної ділянки огороджена парканом з металевого профнастілу. На території, що обстежувалась розташований автозаправний комплекс, що також включає в себе автомийку, а саме: будівля операторної літ. А (загальною площею 201,4кв.м), автомийка літ. Е (загальною площею 103,7кв.м), будівля операторної мийки самообслуговування літ. Ж (загальною площею 31,2кв.м), навіси літ. В, Г, З, щитова літ. Д, №1 - сателіт, №2-4,9 - ПРК з резервуарами, №5-газовий модуль з ГРМ, №6,8 - огорожа, №10 - пилосос, І - мостіння. Доступ до земельної ділянки здійснюється зі сторони проспекту Богдана Хмельницького. Покриття земельної ділянки - бруківка. Позивач послався на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06.03.2025 та вказав, що з 21.07.2021 власником розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм». Позивач стверджував, що з 21.07.2021 р. та на момент подання позову ТОВ “Класік-Форм» користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:295:0117.
Разом з позовом Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту: на нерухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», а саме: автозаправочний комплекс (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2416388512101, номер відомостей про речове право 43140013), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ольгерда Бочковського (колишнє найменування вул. Генерала Пушкіна), буд. 42Л, в межах суми позовних вимог 2186128грн32коп до набрання рішенням у справі законної сили; на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», у розмірі 2 186 128 грн 32 коп до набрання рішенням у справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р. у справі № 904/1088/25 частково задоволено заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», а саме: автозаправочний комплекс ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2416388512101, номер відомостей про речове право 43140013 ), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Ольгерда Бочковського ( колишнє найменування вул. Генерала Пушкіна ), буд. 42Л та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», у межах суми позовних вимог 2 186 128 грн. 32 коп. до набрання рішенням у справі законної сили.
Судове рішення мотивоване тим, що застосування заходу забезпечення позову, обраного Заявником, безпосередньо пов'язане із предметом позову. При цьому адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм» у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення безпідставно набутих коштів, в розмірі 2 186 128 грн. 32 коп.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду попередньої інстанції в частині задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову - шляхом накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм», у межах суми позовних вимог 2 186 128 грн. 32 коп. до набрання рішенням у справі законної сили.
Згідно зі ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі №753/22860/17 ).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 р. у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 р. у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 р. у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 р. у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 р. у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 р. у справі № 911/3208/21 ).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми, цінні папери тощо ), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частини третя ст. 13 ГПК України).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 23 постанови від 03.03.2023 р. у cправі № 905/448/22 звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права Відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав ( п. 24 постанови ).
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами Відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18.
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд першої інстанції встановив наявність прямого зв'язку між запропонованими Позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності Відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими Позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову ( аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 р. у справі № 910/12404/21).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії ( постанова Верховного Суду від 22.07.2021 р. у справі № 910/4669/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував ( у т.ч. в постановах від 09.12.2020 р. у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 р. у справі № 910/9627/20 ) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з резолютивною частиною ухвали місцевого господарського суду в цій справі суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать Відповідачу, так і на майно, яке належить Відповідачу, в межах суми позову, дотримавшися принципу їх співмірності із заявленими Позивачем вимогами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах суми позову.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Класік-Форм» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2025 р. у справі № 904/1088/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.05.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя А.Є. Чередко