ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 травня 2025 року Справа № 918/618/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Олексюк Г.Є.,
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 (суддя Політика Н.А., повна ухвала складена 14.04.2025)
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"
про стягнення 3 415 599,73 грн
за участю:
прокурора - Немкович І.І.;
представника стягувача - не з'явився;
представника боржника - Грабовський В.А.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" від 03.04.2025 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
В обґрунтування постановленої ухвали суд першої інстанції, встановивши, що апеляційна скарга на рішення суду була подана відповідачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції, приймаючи до уваги, що запит Північно-західного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи №918/618/24 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги, надійшов до суду першої інстанції 25.10.2024, зазначає, що станом на 24.10.2024 (дата підпису наказу ЕЦП 24.10.2024 11:03:28) у нього були відсутні відомості про подання апеляційної скарги, оскільки остання надійшла до суду апеляційної інстанції лише 24.10.2024 (24.10.2024 16:50:15).
Відтак, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про правомірність видачі виконавчого документу після спливу двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення у даній справі - 24.10.2024.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024, виданий на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 3406751,38 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Апелянт зазначає, що на момент видачі оспорюваного наказу від 24.10.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 не набрало законної сили, так як останнім 24.10.2024, в межах строку на апеляційне оскарження, подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення, яка була прийнята апеляційним судом до розгляду.
Зазначає, що відкриття виконавчого провадження (15.11.2024) з виконання виконавчого документа після відкриття апеляційного провадження (13.11.2024) щодо розгляду судового рішення, на підставі якого видано оспорюваний наказ, позбавило можливість боржника добровільно виконати судове рішення та уникнути необхідності сплачувати виконавчий збір, який 18.11.2024 був частково стягнутий в примусовому порядку разом із частиною заборгованості.
З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 набрало законної сили лише 04.12.2024, після його перегляду апеляційним судом, а тому наказ на примусове його виконання, виданий 24.10.2024, є таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до ст.263 ГПК України Рівненська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на рішення суду надійшла до апеляційного суду після закінчення строку на її подання, а саме 24.10.2024. А тому, судовий наказ у справі №918/618/24 видано судом першої інстанції у відповідності до вимог ГПК України.
Вказує, що апелянтом не доведено наявність обґрунтованих підстав для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 та визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Рівненська міська рада правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористалась.
У судове засідання, що відбулося 27.05.2025, Рівненська міська рада не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника Рівненської міської ради.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 позов задоволено. Стягнуто із ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 3 406 751,38 грн. Стягнуто із ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на користь Рівненської обласної прокуратури 40 881,02 грн витрат по оплаті судового збору.
24.10.2024 господарським судом на примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 видано відповідні накази.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі № 918/618/24 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2025 вищевказану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 залишено без змін.
04.04.2025 до Господарського суду Рівненської області від ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" надійшла заява, в якій просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню повністю наказ Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 у справі № 918/618/24, виданий на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі №918/618/24 про стягнення з ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (33027, м. Рівне, вул. Гайдамацька, 13-Б, код ЄДРПОУ 13988757) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 34847334) в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 3 406 751,38 грн.
Обґрунтовуючи подану заяву, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" вказував, що постановами державного виконавця від 15.11.2024 було відкрито виконавче провадження, стягнуто з товариства виконавчий збір та визначено мінімальний розмір виконавчих витрат у розмірі 300 грн, а також повідомив, що 18.11.2024 з банківського рахунку ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" було стягнуто на користь відділу ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції кошти в сумі 180 353,57 грн.
Зазначав, що відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу після відкриття апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги на судове рішення, позбавило можливість боржника добровільно його виконати та уникнути необхідності сплачувати виконавчий збір, оскільки рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 набрало законної сили лише 04.12.2024, після його перегляду Північно-західним апеляційним господарським судом.
Відтак, виданий 24.10.2024 наказ на його примусове виконання, є таким що не підлягає виконанню.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказана норма кореспондується зі змістом статті 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Статтею 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не є вичерпним. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання. (Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №910/8794/17).
Колегія суддів зазначає, що зміст процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
При цьому, на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист (наказ) таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 позов задоволено. Стягнуто із ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 3 406 751,38 грн. Стягнуто із ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс" на користь Рівненської обласної прокуратури 40 881,02 грн витрат по оплаті судового збору.
На його виконання Господарським судом Рівненської області 24.10.2024 було видано відповідні накази.
Зокрема, у наказі від 24.10.2024, який апелянт просить визнати таким, що не підлягає виконанню зазначено, що рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 у справі №918/618/24 набрало законної сили 24.10.2024.
Згідно з ч.1,2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частиною 1 статті 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 складено 03.10.2024. Отже, з урахуванням приписів ч.1 ст.256 ГПК України, 23.10.2024 є останнім днем строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення. Тому датою набрання законної сили рішення є 24.10.2024, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Разом з тим, в день набрання законної сили рішення (24.10.2024) апелянтом до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему ЄСІКС "Електронний суд" була подана апеляційна скарга на вищевказане рішення.
Враховуючи, що остання подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, суд першої інстанції, здійснюючи дії по виготовленню та направленню наказу від 24.10.2024 на примусове виконання рішення від 23.09.2024, діяв згідно вимог та норм чинного процесуального законодавства.
Окрім того, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга була подана безпосередньо до апеляційного суду та зареєстрована ним 24.10.2024 о 16:50:15, натомість наказ був виданий та підписаний ЕЦП 24.10.2024 о 11:03:28. А тому, суд першої інстанції, видаючи наказ в день набрання рішення законної сили, не міг передбачити ймовірність подання апеляційної скарги після спливу строку на оскарження рішення від 23.09.2024.
Варто зазначити, що за результатами апеляційного перегляду вищевказаного рішення та касаційного перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 залишене без змін.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність видачі наказу Господарського суду Рівненської області від 24.10.2024 та відсутності правових підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2024 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, тобто 04.12.2024, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.2 ст.241 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, зокрема після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Однак, апелянт подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції з пропуском строку на її подання, а тому, навіть його поновлення, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, не свідчить про наявність підстав у суду першої інстанції його не видавати 24.10.2024 (час підпису ЕЦП 11:03:28).
Доводи апелянта про те, що відкриття виконавчого провадження 15.11.2024 позбавило його можливості добровільно виконати судове рішення та уникнути необхідності сплачувати виконавчий збір, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з ст.38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Відповідно до ч.4 ст.19 вищевказаного закону, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. (Схожа правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №924/90/22)
З огляду на вказане, апелянт мав можливість повідомити державного виконавця про виникнення обставин, що обумовлюють зупинення провадження, зокрема щодо відкритого апеляційного провадження у справі №918/618/24.
Крім того, як вбачається з постанов державного виконавця від 15.11.2024 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, останні можуть бути оскаржені у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Однак, жодних доказів їх оскарження апелянтом до апеляційного суду не надано.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/618/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "29" травня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.