вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" травня 2025 р. Справа№ 910/390/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025
у справі №910/390/25 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс»
2) ОСОБА_1
про стягнення 2 437 373,15 грн, -
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс», ОСОБА_1 про стягнення 2 437 373,15 грн повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (порушено правила об'єднання позовних вимог).
Постановляючи дану ухвалу, суд зазначив, що позовні вимоги зводяться до стягнення заборгованості, яка виникла за різними правовими підставами - угодами фінансового лізингу №11382/09-21-Г від 16.09.2021, №11383/09/21-Г від 16.09.2021, №11384/09/21-Г від 16.09.2021, №11385/09/21-Г від 16.09.2021, №11386/09-21-Г від 16.09.2021 та договором поруки № б/н від 16.09.2021.
Отже, за поданою позивачем заявою підлягають вирішенню вимоги, що ґрунтуються на п'яти окремих договорах фінансового лізингу та договорі поруки, при цьому судом має бути надана правова оцінка кожному з них, відповідність їх вимогам закону, мають бути встановлені обставини щодо виконання/невиконання відповідачами зобов'язань за кожним з цих договорів фінансового лізингу; наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за кожним договором; встановлення сум заборгованості та інших нарахувань тощо. Тобто по кожній із заявлених підстав суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням та дослідженням різного кола доказів для встановлення різного кола обставин щодо кожного з договорів.
Суд зазначає, що укладення різних правочинів між тими самими сторонами в розумінні процесуального закону не є підставою для об'єднання таких вимог. Більш того, у постанові Верховного Суду №910/7680/19 від 15.02.2019 наведена правова позиція, згідно з якою об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки, якщо сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи. Об'єднання позовних вимог є правом, а не обов'язком суду.
Таким чином суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог про солідарне стягнення заборгованості в сумі 2 437 373,15 грн за договорами фінансового лізингу №11382/09-21-Г від 16.09.2021, №11383/09/21-Г від 16.09.2021, №11384/09/21-Г від 16.09.2021, №11385/09/21-Г від 16.09.2021, №11386/09-21-Г від 16.09.2021, які були забезпечені договором поруки від 16.09.2021, суперечить приписам статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 31.01.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 та повернути матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 до Господарського суду міста Києва для вирішення процесуального питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом при прийнятті ухвали неправильно застосовані норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- позовні вимоги ТОВ «УЛФ-Фінанс» до ТОВ «Пром-Транс» та ОСОБА_1 є однорідними та такими, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів;
- об'єднання позовних вимог по Договорам фінансового лізингу дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин;
- наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження;
- підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України;
- ТОВ «УЛФ-Фінанс» при подачі позову не було порушено правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, так як заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку різного судочинства та стосовно них процесуальним законом не визначена виключна підсудність різним судам;
- коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Позивачем в апеляційній скарзі заявлено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/390/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
13.02.2025 матеріали справи №910/390/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 залишено без руху; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу-2 - ОСОБА_1 .
27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» надійшла заява на виконання вимог ухвали, до якої долучено докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу-2 - ОСОБА_1 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі.
12.05.2025 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду листом вих.№УФ-82341 від 08.05.2025 надійшла копія постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №916/5171/24, прийнята за аналогічних спірним обставинах.
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем з 05.05.2025 на лікарняному, здійснити розгляд даної справи у визначеному складі суду неможливо, а тому розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1281/25 від 19.05.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 справу №910/390/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» надати суду протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали оригінал позовної заяви з додатками, повернутої позивачу оскаржуваною ухвалою від 20.01.2025 у даній справі.
На виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025 позивач 22.05.2025 (що підтверджується відміткою «Укрпошти» на конверті) подав до Північного апеляційного господарського суду оригінал позовної заяви з додатками, повернутої позивачу оскаржуваною ухвалою від 20.01.2025 у даній справі.
Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку електронного документа позивачу у підсистемі «Електронний суд», поштових повернень з копією ухвали суду від 27.02.2025 із відміткою «за закінченням терміну зберігання» з адреси відповідача-1, довідок про доставку електронного листа на електронну адресу відповідачів у справі, оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті Північного апеляційного господарського суду), а також закінчення встановлених ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 та від 20.05.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечень на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, вказаною нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
При цьому об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У даному випадку колегія суддів звертається до сталої правової позиції Верховного Суду, неодноразово викладеної в постановах від 24.04.2023 у cправі №916/1522/22, від 04.04.2023 у cправі №911/1757/21, від 30.03.2023 у справі №910/4501/22, від 19.12.2022 у справі №921/318/22 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18.
Щодо об'єднання позовних вимог у спірних правовідносинах апеляційний суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви та долучених до неї доказів, предметом спору у даній справі є вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів в загальному розмірі 2 437 373,15 грн, що ґрунтуються на договорах фінансового лізингу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс», а саме: №11382/09-21-Г від 16.09.2021, №11383/09/21-Г від 16.09.2021, №11384/09/21-Г від 16.09.2021, №11385/09/21-Г від 16.09.2021, №11386/09-21-Г від 16.09.2021, та договорі поруки від 16.09.2021 до перелічених договорів фінансового лізингу, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання ТОВ «Пром-Транс» усіх його грошових зобов'язань за договорами фінансового лізингу.
Місцевий господарський суд, повертаючи без розгляду позовну заяву, зазначив, що за поданою позивачем у даній справі позовною заявою підлягають вирішенню вимоги, що ґрунтуються на п'яти окремих договорах фінансового лізингу та договорі поруки, при цьому судом має бути надана правова оцінка кожному з них, відповідність їх вимогам закону, мають бути встановлені обставини щодо виконання/невиконання відповідачами зобов'язань за кожним з цих договорів фінансового лізингу; наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за кожним договором; встановлення сум заборгованості та інших нарахувань тощо. Тобто по кожній із заявлених підстав суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням та дослідженням різного кола доказів для встановлення різного кола обставин щодо кожного з договорів.
Суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог про солідарне стягнення заборгованості в сумі 2 437 373,15 грн за договорами фінансового лізингу №11382/09-21-Г від 16.09.2021, №11383/09/21-Г від 16.09.2021, №11384/09/21-Г від 16.09.2021, №11385/09/21-Г від 16.09.2021, №11386/09-21-Г від 16.09.2021, які були забезпечені договором поруки від 16.09.2021, суперечить приписам статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував, що позовні вимоги ТОВ «УЛФ-Фінанс» до ТОВ «Пром-Транс» та ОСОБА_1 є однорідними, виникають з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Разом із тим договори, на які позивач посилається як на підставу позову, укладено одними і тими ж самими сторонами.
Колегія суддів вважає, що об'єднання позивачем в одному позові вимоги про стягнення за однотипними договорами сприятиме можливості досягти процесуальної економії, ефективнішому використанню процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також запобіганню можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/ дотримання правил об'єднання/роз'єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин першої, шостої статті 173 та пункту 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об'єднання позовних вимог.
За змістом частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Разом із цим, частиною 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
За спеціальним правилом, викладеним у пункті 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 73 цього Кодексу).
У той же час, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з приписами частини 6 статті 173 цього Кодексу, свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п'ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 12.09.2023 у справі № 904/1513/22.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 зауважено, що позовна заява підлягає залишенню судом без розгляду лише за тих виявлених судом після відкриття провадження у справі порушень правил об'єднання позовних вимог, що передбачені нормами частин четвертої та п'ятої статті 173 Господарського процесуального кодексу України. В інших випадках порушення правил об'єднання позовних вимог, виявлених та встановлених судом у підготовчому провадженні, суддя за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи приймає рішення про роз'єднання позовних вимог.
Зазначеного не було враховано судом першої інстанції та безпідставно повернуто позовну заяву, в якій фактично об'єднано вимоги за однотипними договорами, з однаковим суб'єктним складом та загальним обґрунтуванням порушення виконання договорів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду позовної заяви з підстави порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, оскаржувана ухвала суду таким вимогам процесуального закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню з передачею матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у даній справі про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» без розгляду підлягає скасуванню із направленням справи №910/390/25 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за нею.
У зв'язку зі скасуванням ухвали суду і передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, розподіл судового збору у справі за подання апеляційної скарги здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/390/25 скасувати.
Справу №910/390/25 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Транс» та ОСОБА_1 про стягнення 2 437 373,15 грн.
Матеріали справи №910/390/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко