вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" травня 2025 р. Справа № 910/3191/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників:
від ОСОБА_1 : Тута І.В.
від ОСОБА_2 : Котвіцький П.В., Лозовий Д.А.
від ОСОБА_3 : не з'явився
від ТОВ "Везувій": Котвіцький П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову (суддя Марченко О.В.)
у справі № 910/3191/25 Господарського суду міста Києва
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову до пред'явлення позову
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач-1: ОСОБА_2 ;
відповідач-2: ОСОБА_3 ;
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Везувій"
Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову
14.03.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 14.03.2025 про забезпечення позову до його подання, в якій просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії шляхом:
- накладення арешту на частку ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Везувій" (далі - ТОВ "Везувій", Товариство), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накладення заборони відчуження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ "Везувій", розташованого за адресою: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34;
- накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ "Везувій", а саме: об'єкти тракторної бригади № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; адмінбудівлю центральної контори № 38, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Заява про забезпечення позову до його подання обґрунтована тим, що в разі невжиття заходів забезпечення позову в цій справі, у випадку, якщо позов буде задоволений, існує ризик можливого невиконання рішення суду, а також утруднення ефективного захисту порушених прав позиача.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/3191/25 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що доводи заявника, наведені в зазначеній заяві ОСОБА_1 , є виключно його припущенням, адже отримання ОСОБА_2 повного контролю над ТОВ "Везувій" не дає підстав вважати, що ОСОБА_2 будуть відчужені корпоративні права на Товариство.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/3191/25 та винести нове рішення в даній справі, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що:
- оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, а також такою, що не узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- продаж ОСОБА_2 як представником ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства спочатку (20.11.2024) на користь ОСОБА_3 , а через два дні (22.11.2024) - на свою користь (тобто використання довіреності ОСОБА_1 у своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_1 ), свідчить про беззаперечну вільну можливість та здатність у будь-який момент відчужити частку в статутному капіталі Товариства та/або нерухоме майно Товариства. Вказане дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у випадку, якщо позов буде задоволений, існує ризик можливого невиконання рішення суду, а також утруднення ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 ;
- суд першої інстанції фактично вказав, що не допускається винесення ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно підприємства, однак зазначена позиція суду не узгоджується зі ст. 137 ГПК України та практикою Верховного Суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/3191/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2025 об 11:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 02.05.2025.
Позиції учасників справи
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення (ухвалу) - без змін.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 13.05.2025 з'явились представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і його представник та представник ТОВ "Везувій". ОСОБА_3 або її представник у судове засідання не з'явились. Усі учасники апеляційного провадження були належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що явка учасників апеляційного провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання ОСОБА_3 або її представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні ОСОБА_3 або її представника.
У судовому засіданні 13.05.2025 представник ОСОБА_1 (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.
ОСОБА_2 і його представник та представник ТОВ "Везувій" проти апеляційної скарги заперечували і просили суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про забезпечення позову до його подання ОСОБА_1 просив забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та скасування реєстраційної дії шляхом:
- накладення арешту на частку ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Везувій", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накладення заборони відчуження частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Везувій", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ "Везувій", а саме: об'єкти тракторної бригади № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; адмінбудівлю центральної контори № 38, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Із заяви про забезпечення позову до його подання вбачається, що ОСОБА_1 планує звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , третя особа - Товариство, про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, що прийняте 20.11.2024 стосовно відчуження частки ОСОБА_1 та зміни складу учасників Товариства;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи) № 1000701070008008353, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Федором Федоровичем 20.11.2024 о 17:46:52;
- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, що прийняте 22.11.2024 стосовно зміни складу учасників Товариства;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників юридичної особи) № 1000701070009008353, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Федором Федоровичем 22.11.2024 о 12:48:07;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою; зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника; зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого); зміна структури власності; зміна установчих документів № 1000701070010008353, проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Луканіним Федором Федоровичем 22.11.2024 о 12:51:38.
ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги будуть обґрунтовані двома вагомими підставами, зокрема:
- у ОСОБА_1 не було дійсного волевиявлення на відчуження своїх корпоративних прав у Товаристві, і подальшого схвалення даного правочину зі сторони ОСОБА_1 не відбулося;
- оспорюваний договір направлений на реалізацію інтересів виключно однієї особи - ОСОБА_2 , що суперечить положенням частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Заяву про забезпечення позову до його подання мотивовано тим, що:
- 14.12.2022 ОСОБА_1 видав довіреність на ім'я свого сина - ОСОБА_2 , якою уповноважив його бути представником у Товаристві, як учасника Товариства, з правом продажу (обміну) належної ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства за ціною та на умовах на розсуд представника, для чого надав ОСОБА_2 право:
вчиняти дії, необхідні та доцільні для забезпечення правильного та ефективного здійснення діяльності та ведення справ Товариства, а також проводити будь-які перевірки, в тому числі аудиторські перевірки, діяльності Товариства;
представляти інтереси як учасника у будь-яких підприємствах, установах і організаціях України, незалежно від форми їх власності чи підпорядкування з метою захисту інтересів ОСОБА_1 як учасника Товариства;
надавати та отримувати документи, включаючи заяви;
вносити та підписувати зміни до установчих документів Товариства або їх нову редакцію, змін до них, реєструвати ці зміни;
представляти інтереси ОСОБА_1 на загальних зборах учасників Товариства, ставити питання на голосування та брати участь у голосуванні з правом вирішального голосу з будь-яких із запропонованих до розгляду питань, для чого підписувати на умовах на його розсуд будь-які протоколи загальних зборів, рішення, а також інші документи;
подавати заяви, заповнювати та подавати реєстраційну картку, отримувати необхідні довідки, документи, розписуватися за ОСОБА_1 ;
отримувати виписку про реєстрацію Товариства в державного реєстратора, поставити на облік в податковій інспекції, одержати свідоцтво платника ПДВ, зареєструвати в пенсійному фонді, фонді…;
у разі виявлення помилок при оформленні належних ОСОБА_1 документів - ставити питання про їх виправлення, обґрунтовувати свою позицію як усно, так і документально, розписуватись за ОСОБА_1 (в тому числі підписувати заяви);
захищати інтереси ОСОБА_1 як учасника Товариства в позасудовому порядку;
розпоряджатися належною ОСОБА_1 часткою в статутному капіталі Товариства, а саме продавати за ціною та на умовах на розсуд ОСОБА_1 , для чого укладати та підписувати на умовах та за ціною на його розсуд договір купівлі-продажу частки корпоративних прав, договір міни, підписувати акти прийому-передачі частки корпоративних прав;
складати, підписувати, подавати всі необхідні документи, а також одержувати від будь-яких органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств і організацій… будь-які документи, в тому числі заяви, звернення, клопотання, запити, листи, довідки, протоколи, засновницькі та інші документи, їх дублікати і копії, а також будь-яку інформацію;
вчиняти інші дії в межах та в обсязі, передбачених законодавством України для такого роду повноважень;
представник вправі виконувати надані йому повноваження, виходячи у кожному конкретному випадку з доцільності та захисту прав ОСОБА_1 ;
- вказана довіреність була видана строком на три роки, посвідчена приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. та зареєстрована в реєстрі за № 1871;
- довіреністю визначено право ОСОБА_2 на розпорядження часткою в статутному капіталі ОСОБА_1 за ціною та на умовах, визначених на розсуд саме ОСОБА_1 , а надані повноваження мали б використовуватися виключно з метою задоволення інтересів ОСОБА_1 ;
- 11.07.2024 було проведено реєстрацію зміни керівника, а саме керівника Товариства було змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) стосовно Товариства станом на 09.07.2024 та станом на 28.02.2025;
- 20.11.2024 ОСОБА_2 з використанням вказаної довіреності без згоди ОСОБА_1 продав частку останнього в статутному капіталі Товариства на користь своєї дружини - ОСОБА_3 та зареєстрував відповідні зміни, що підтверджується витягом із Реєстру відносно Товариства станом на 20.11.2024;
- 22.11.2024 було проведено державну реєстрацію змін складу засновників, а також відомостей кінцевого бенефіціарного власника Товариства; зокрема, єдиним учасником Товариства став ОСОБА_2 , що підтверджується витягом із Реєстру стосовно Товариства станом на 23.11.2024, а також витягом станом на 28.02.2024, в якому відображена вся хронологія реєстраційних дій;
- таким чином, ОСОБА_2 фактично позбавив ОСОБА_1 його частки в статутному капіталі Товариства, використовуючи надану ОСОБА_1 довіреність не в інтересах останнього, а з метою задоволення виключно своїх інтересів, що суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України;
- у ОСОБА_2 є можливість безперешкодної реалізації на користь інших осіб корпоративних прав Товариства, яких ОСОБА_1 був позбавлений унаслідок протиправних дій ОСОБА_2 шляхом використання останнім довіреності у власних інтересах, адже, станом на даний момент, ОСОБА_2 є єдиним учасником Товариства та його керівником;
- вказане може суттєво ускладнити виконання вірогідного рішення суду про задоволення позову, оскільки у випадку, якщо корпоративні права будуть відчужені ОСОБА_2 у період, наприклад, набрання рішенням законної сили, то виконати його буде неможливо, а ОСОБА_1 буде вимушений повторно звертатися до суду;
- більше того, на даний момент Товариство на підставі протоколу учасника Товариства ( ОСОБА_2 ) може безперешкодно реалізувати наявне нерухоме майно; водночас, у разі задоволення позову, ОСОБА_2 буде вважатися таким, що не мав повноважень на розпорядженням нерухомим майном Товариства; тобто у разі відчуження Товариством нерухомого майна, ОСОБА_1 буде вимушений повторно звертатися до суду з метою захисту своїх прав як учасника Товариства та повернення майна у власність Товариства;
- факт використання ОСОБА_2 довіреності ОСОБА_1 із метою продажу частки в статутному капіталі Товариства на свою користь лише підтверджує недобросовісну поведінку ОСОБА_2 та його здатність продовжити реалізацію частки в статутному капіталі Товариства, в тому числі своїм довіреним особам, з метою недопущення виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ;
- вказане свідчить про те, що в даній справі необхідним є убезпечити частку в статутному капіталі Товариства, а також нерухоме майно Товариства від можливої реалізації ОСОБА_2 на користь інших осіб (довірених осіб або осіб, які можуть навіть не володіти інформацією про наявність корпоративного спору), з метою гарантування права ОСОБА_1 на ефективний судовий захист (вказане право не буде забезпечене у разі відчуження нерухомого майна Товариства) та виконання можливого судового рішення про задоволення позову.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання суд першої інстанції не знайшов правових підстав для її задоволення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову (за наявності достатніх підстав) є невід'ємним елементом досягнення завдань господарського судочинства, інакше реальний захист порушених прав позивача та їх відновлення можуть стати недосяжними чи істотно ускладнитися.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Так, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 916/4385/23.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття таких заходів.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 26.10.2020 у справі № 907/477/20, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 01.04.2020 у справі № 910/12661/19, від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19, від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом із немайновими вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, у даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок з доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому покладається саме на заявника.
Тобто, у такому випадку, саме на заявника покладено обов'язок доведення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом із тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, фактично доводи заяви ОСОБА_1 зводяться до того, що у ОСОБА_2 є можливість безперешкодної реалізації на користь інших осіб корпоративних прав Товариства, оскільки ОСОБА_2 є єдиним учасником Товариства та його керівником.
Проте, як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд, такі доводи, з урахуванням наданих заявником документів, є виключно припущенням заявника, адже отримання ОСОБА_2 повного контролю над Товариством не дає підстав вважати, що ОСОБА_2 будуть відчужені корпоративні права на Товариство.
Водночас вимога ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову до його подання про накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству, є такою, що не відповідає вимогам, на забезпечення яких такий захід просить вжити заявник, отже, цей захід не відповідає критерію адекватності.
З огляду на викладене, за результатами оцінки доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, за відсутності в матеріалах справи доказів, які могли б свідчити про наявність умов для застосування заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову до його подання та правомірно відмовив в її задоволенні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/3191/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі № 910/3191/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 26.05.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська