Справа № 11-кп/824/3029/2025 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
16 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами заступника керівника Київської міської прокуратури, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
Обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту його взяття під варту в залі суду 28 березня 2023 року.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України після набрання вироком законної сили включено інформацію про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, засудженого за вчинення кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Судом визнано доведеним, що вдень 16.07.2022, точний час досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 17 год. ОСОБА_7 перебував у дворі житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , в цей час перебувала ОСОБА_9 разом зі своїми малолітніми дітьми, серед яких була малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , збираючись їхати до смт. Вовчків Київської області.
ОСОБА_9 звернулась до свого знайомого ОСОБА_7 з проханням супроводити малолітню ОСОБА_10 до її помешкання за адресою: АДРЕСА_4 , для того, щоб допомогти їй забрати та перенести особисті речі. Враховуючи те, що ОСОБА_9 та малолітня ОСОБА_10 знають ОСОБА_7 вже тривалий час, він є їх сусідом та проживає поруч, а також те, що члени їх родин знайомі один з одним, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вважали, що за таких обставин жодної небезпеки для життя та здоров'я для ОСОБА_10 з боку ОСОБА_7 не існує.
Перебуваючи у вищевказаній квартирі, ОСОБА_7 виявив, що вдома нікого немає, наблизився до малолітньої ОСОБА_10 та почав її цілувати. Одночасно із цим у ОСОБА_7 відносно малолітньої ОСОБА_10 виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої особи, проти її волі та всупереч її бажанню.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, направлений на зґвалтування малолітньої потерпілої, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про малолітній вік ОСОБА_10 , штовхнув останню на ліжко та висловив словесні погрози, щоб вона не кричала. В подальшому, долаючи опір останньої, ОСОБА_7 зняв з малолітньої ОСОБА_10 штани та здійснив вагінальне проникнення в тіло останньої з використанням своїх геніталій проти її волі та всупереч її бажанню. Після завершення вказаного статевого акту ОСОБА_7 разом з малолітньою ОСОБА_10 вийшли з помешкання. При цьому, ОСОБА_7 зрозумівши можливі наслідки вчинених ним дій, висловив погрози ОСОБА_10 та суворо заборонив будь-кому розповідати про те, що трапилось між ними у квартирі. Про вказану подію малолітня ОСОБА_10 нікого не повідомляла тривалий час через страх та раніше висловлені погрози з боку ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 181: урахуванням вікових психологічних особливостей ОСОБА_10 у період правопорушення не могла в повній мірі розуміти значення дій, скоєних щодо неї, в зв'язку з чим статеві зносини ОСОБА_7 з малолітньою ОСОБА_10 необхідно розцінювати як зґвалтування з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2024 року змінити у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання щодо встановлення обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, а саме «вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини». У решті вирок залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що чинним законодавством передбачено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особової частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз її врахувати при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та кримінальне провадження закрити, мотивуючи тим, що в основу вироку судом покладено недопустимі докази, зокрема висновок спеціаліста за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 , яке було проведено 02.02.2023; постанову про визнання речовим доказом DVD-Rдиска з відеозаписом опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 та цифровий носій з відеозаписом опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 .
У судове засідання суду апеляційної інстанції законний представник потерпілої ОСОБА_9 , повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, не з'явилася, заяв чи клопотань не подавала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, позицію прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та підтримала апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Згідно з ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 152 КК України, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються зібраними, перевіреними та належно оціненими судом першої інстанції доказами.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оцінив їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку - дійшов обґрунтованих висновків про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, встановлених судом.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, спростовуються сукупністю зібраних, безпосередньо досліджених та оцінених доказів, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 про те, що вона разом із ОСОБА_12 піднялися до квартири, де вона приблизно 10 хвилин збирала речі, а ОСОБА_13 зачинив квартиру та почав її цілувати. Вона намагалася викрутитися, але він продовжував її тримати та зняв нижній одяг, поваливши її на диван, наказав мовчати, інакше буде гірше та здійснив статевий акт. Після того, що трапилося вони разом покинули приміщення квартири та спустилися вниз до таксі. Вона боялася щось розповідати, оскільки ОСОБА_13 їй сказав, що вб'є її та матір. Про подію, яка трапилася, вона розповіла матері та батьку тільки під новий рік, оскільки схожа ситуація відбулася її знайомою. Після її зізнання вони прийшли до ОСОБА_12 , який почав кричати та погрожувати їм тим, що викине їх з 5 поверху.
- показаннями свідка ОСОБА_14 , про те, що зі слів ОСОБА_15 знає, що її зґвалтував ОСОБА_13 . ОСОБА_16 не здатна до фантазувань, завжди говорить так як є.
- показаннями законного представника потерпілої ОСОБА_9 - матері потерпілої ОСОБА_10 - про те, що ОСОБА_16 розповіла їй про зґвалтування, а саме: ОСОБА_13 , побачивши відсутність вітчима у квартирі, кинув її на диван, зняв штани, закрив рота, наказав мовчати. ОСОБА_13 знав скільки ОСОБА_15 років, оскільки вітав її з днем народження.
- показаннями свідка ОСОБА_17 - чоловік матері потерпілої - йому відомо, зі слів ОСОБА_15 , що ОСОБА_13 разом із ОСОБА_18 зайшов додому за речами, закрив двері, зґвалтував ОСОБА_19 та наказав їй про це нікому не казати, оскільки буде гірше. Сама розмова з ОСОБА_20 , в якій вона повідомила про зґвалтування, відбулася тільки після 4-5 місяців.
На переконання апеляційного суду, покладені в основу вироку показання потерпілої та свідків є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності для встановлення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки вони є логічними, послідовними та об'єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами:
- відео-аудіозаписом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_10 ;
- висновком психолога за результатами опитування малолітньої
ОСОБА_10 , за результатами якого у ОСОБА_10
було виявлено достатній комплекс ознак, який притаманний розповіді дитини про психотравмувальну подію, а саме: сексуального
насильства;
- висновком експертного дослідження №041-186-2023, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні у ОСОБА_10 мало місце тілесне ушкодження: рубець, що є наслідком загоєння рани, розташованої на 7 годинах умовного циферблата дівочої пліви. Виявлені зміни в ділянці дівочої пліви утворилися в результаті дії тупого(их) предмета(ів) та відповідно п.п. 4.6., 2.3.3. «Правил» відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров?я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров?я), за давністю можуть відповідати терміну не менше трьох тижнів до моменту проведення судово-медичного обстеження; висновком експертного дослідження №042-270-2023 відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_10 , мало місце тілесне ушкодження: рубець, що є наслідком загоєння рани (розрову), дівочої пліви, розташованої на 7 годинах умовного циферблата. Виявлені зміни в ділянці дівочої пліви утворилися в результаті дії тупого(их) предмета(ів) та відповідно п.п. «Правил» відносяться до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров?я), за давністю можуть відповідати терміну не менше трьох тижнів до моменту проведення судово-медичного обстеження 02.02.2023;
- висновком судово-психіатричного експерта №181, відповідно до якого на період вчинення кримінального правопорушення, вчиненого відносно потерпілої - малолітньої ОСОБА_10 , вона не виявляла ознак будь-якого психічного розладу. На теперішній час потерпіла ОСОБА_10 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. З урахуванням вікових психологічних особливостей ОСОБА_10 здатна правильно сприймати обставини, що мають значення для провадження та може надавати щодо них відповідні свідчення. Ситуація сексуального насильства є психотравмувальною для будь-якої особи, супроводжується переживаннями безпорадності та приниження. 3 урахуванням віку ОСОБА_10 , наслідки дослідженої ситуації є прогностично несприятливими для гармонійного ставлення особистості. З урахуванням вікових психологічних особливостей, малолітня ОСОБА_10 , у період правопорушення не могла в повній мірі розуміти значення дій, скоєних щодо неї; речовими доказами, зокрема CD-R дисками, на яких міститься інформація, що перебуває у володінні операторів стільникового зв'язку;
- аналітичною довідкою, відповідно до даних якої весь трафік з?єднань
абонентського номера НОМЕР_1 ( ОСОБА_9 ) 16.07.2022
фіксується в зоні дії БС, що обслуговує території МЗ у період часу з 08:31 по 18:01 16.07.2022, після чого починає рух до Київської області. Також відповідно до даних аналітичної довідки весь трафік з?єднань абонентського номера НОМЕР_2 ( ОСОБА_21 )
16.07.2022 постійно фіксується в зоні дії БС, що обслуговують територію МЗ;
протоколом огляду предметів від 23.03.2023 відповідно до якого, проаналізувавши вищевказану інформацію було встановлено, що абонентські номери ОСОБА_9 НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , ОСОБА_7 НОМЕР_2 на момент вчинення кримінального правопорушення працювали та фіксувались базовими станціями, що охоплюють місце вчинення кримінального правопорушення, за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 64-А;
- висновком судово-психіатричного експерта №413 відповідно до якого, в даний час ОСОБА_7 , ознак будь-якого психічного розладу не виявляє. За психічним станом може усвідомлювати свої дії та керуватися ними. ОСОБА_7 у період часу, відповідний інкримінованому правопорушенню, ознак будь-якого психічного розладу не виявляв. За психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом ОСОБА_21 надання психіатричної допомоги не потребує;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.05.2023, 23.06.2023, 27.06.2023, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_7 підтверджує вчинення інкримінованого кримінального правопорушення щодо малолітньої потерпілої за обставин, встановлених судом;
- речовими доказами: флеш-накопичувачами, на яких містить результати проведення НСРД.
На переконання колегії суддів висновки суду першої інстанції про те, що показання потерпілої, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , надані стороною обвинувачення письмові докази взаємопов'язані між собою та у своїй сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, зокрема щодо події злочину, доведеності винуватості обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України. Вказані досліджені судом докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено.
Місцевим судом надано оцінку всім зібраним у кримінальному провадженні доказам, переконливо наведено мотиви, за яких судом взято їх до уваги, а твердження захисника про те, що суд належним чином не врахував суті доказів та їх значення для встановлення дійсних обставин події інкримінованого кримінального правопорушення і оцінки діянь обвинуваченого ОСОБА_7 , - спростовуються належним чином умотивованими висновками суду.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про недопустимість ряду доказів: висновку спеціаліста за результатами опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 , яке було проведено 02.02.2023; постанови про визнання речовим доказом DVD-Rдиска з відеозаписом опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 та цифровий носій з відеозаписом опитування із застосуванням поліграфа ОСОБА_7 , - неспроможними, позаяк зазначені докази і так судом першої інстанції визнані недопустимими та не враховувалися при ухваленні обвинувального вироку суду.
Висновки суду першої інстанції про те, що під час проведення слідчих дій порушень вимог КПК України, які були би фундаментальними і безумовно вказували би на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час їх отримання, не встановлено, є обґрунтованими.У даному кримінальному провадженні порядок, встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, дотримані у повній мірі.
Усі без виключення вказані слідчі дії проводилися з фіксацією у передбачений законом спосіб, що виключає порушення прав учасників кримінального провадження.
Нових переконливих даних, які спростовували би вказані висновки суду першої інстанції та давали би підстави для визнання доказів неналежними чи недопустимими, захисником в апеляційній скарзі не наведено та в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Судом апеляційної інстанції не встановлено таких порушень КПК України, що унеможливили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що мали би як наслідок порушення процесуальних прав обвинуваченого.
На переконання колегії судів апеляційної інстанції, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання із дотриманням вимог ст. 65 КК України.
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 152 КК України, колегією суддів не встановлено.
Однак, доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність зміни вироку в частині посилання на обставини, що обтяжує покарання, є обґрунтованими.
Так, в мотивувальній частині вироку зазначено обставину, яка обтяжує покарання, зокрема «вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини».
Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, є вчинення певних дій щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди».
Отже, дії обвинуваченого були спрямовані щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, тобто малолітньої особи, що є кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 152 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Таким чином, послання суду на обтяжуючу покарання обставину «вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини» є безпідставним.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування вироку суду першої інстанції, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, змінити.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання щодо встановлення обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді:
_______________ ______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4