Справа № 755/20496/24
Провадження № 2-а/761/460/2025
27 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Тетері І.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання скасування постанови, закриття провадження у справі -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову від 12.11.2024 р. ЕНА №3459918 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП, закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2024 р. поліцейським відділення поліції №3 (с. Данилівка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом Сарасом Ю.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП, а саме: водій не пред'явив у спосіб, який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться в реєстраційних документах на транспортний засіб та в посвідчені водія, чим порушено п. 2.1 ПДР України.
Позивач вважає постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки:
-працівники поліції не мали права зупиняти автомобіль позивача , вимагати пред'явлення документів. Зупинка транспортного засобу була безпідставною, вимозі працівника поліції пред'явити документи для перевірки має передувати порушення водієм ПДР України, скоєння ДТП, або інші підстави передбачені Законом;
-процедура розгляду справи не була проведена у відповідності до КУпАП, права та обов'язки позивачу не роз'яснювались.
Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає, що 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на Т/З, у спосіб який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, чим порушив п. 2.4А ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 126 КУпАП. Праву працівників поліції вимагати надання для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондує обов'язків водіїв надати зазначені документи, який повинен бути наявний при них безпосередньо. Невиконання або неналежне виконання обов'язку пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб за умови керування транспортним засобом утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом дійсно відмовилась пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Виконання водієм вимоги поліцейського щодо пред'явлення документів є самостійним обов'язком водія, який не залежить від правомірності чи неправомірності інший дій правоохоронця. Щодо порушення процедури, то саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, на якого поширюються обов'язки,передбачені ПДР України, зобов'язана не тільки при собі мати посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, але і на вимогу працівників поліції пред'явити зазначені документи у спосіб, що дає можливість ознайомитися з ним та зафіксувати інформацію. Звертають увагу суду, що посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб Позивачем були надані вже після розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивачка пред'явила документи на вимогу працівника поліції. Діалог щодо правомірності такої вимоги, що передував цьому, був зумовлений саме безпідставною зупинкою транспортного засобу Позивачки працівником поліції Юждою О.С. та намаганням Позивачки захистити свої права. При цьому, вона мала при собі документи та не заперечувала їх показати, однак просила перед цим виконати працівника поліції обов'язок передбачений ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» щодо детального опису підстави зупинки. Сарас Ю.М. , який представився поліцейським, що прибув на виклик Позивачки на лінію «102», не просив Позивачку пред'явити йому документи і не мав наміру складати на неї оскаржувану постанову. Натомість це було зроблено за вказівкою Южди О.С., який у подальшому, після пред'явлення йому запитуваних документів, передзвонив Сарасу Ю.М. і сказав йому не складати постанову, визнавши тим самим, що події і складу правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП немає. Однак, не дивлячись на це, Сарас Ю.М. все ж закінчив складання постанови щодо Позивачки. Розгляд справи про адміністративне правопорушення не було розпочато і така справа не розглядалась. Звертають увагу суду, що на відео не зафіксовано ані розгляду справи Сарасом Ю.М. , ані навіть повідомлення Позивачці про початок такого розгляду. Також зазначає, що час вчинення правопорушення вказаний у постанові не відповідає часу, що вказаний у відеозаписах, поліцейським порушено вимоги до використання нагрудного відеореєстратора, що зумовило відсутність доказів, в яких повністю відображено спірні події.
В судовому засіданні позивач т її представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 листопада 2024 року винесено постанову серії ЕНА № 3459918 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425,00 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на Т/З, у спосіб який дає можливість прочитати та зафіксувати дані, чим порушив п. 2.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 126 КУпАП.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов'язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В якості підтвердження порушення позивачем вимог ПДР України відповідач надав відеозапис події, на якому зафіксовано, що відмова позивача надати документи до перевірки фактично зумовлена незгодою позивача із законністю його зупинки.
Вказані доводи позивача суд вважає помилковими, оскільки вони не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху документи.
Закон України «Про Національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов'язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред'явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суд від 25 вересня 2019 року по справі № 127/19283/17. Так, колегія суддів у вказаній постанові констатувала, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Щодо процедури розгляду справи, варто зазначити наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, встановити особу, яка є суб'єктом правопорушення та притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснити їй права, передбачені ст.63 Контституції України та ст.268 КУпАП, розглянути її клопотання, заслухати пояснення, по-третє, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Між тим, вказана процедура при розгляд справи щодо ОСОБА_1 дотримана не була.
Так, при здійсненні адміністративного провадження посадова особа Головного управління Національної поліції в Київській області фактично не повідомила про початок розгляду справи, не ознайомила позивача з правами, визначеними статтею 63 Конституції України, статтями 307, 308, 268, 287-289 КУпАП, не надала можливість заявити клопотання.
Допущення порушення процесуальних прав позивача при розгляді справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11.12.2019 р. у справі №545/2432/16-а.
Так, з відеозапису під №3 вбачається, що працівник поліції Южда О.С. телефонує Сарасу Ю.М. та говорить йому не писати постанову, підійти до автомобіля. Однак, після телефонної розмови Южда О.С. повідомляє позивачу, що його колега розпочав розгляд справи, відносно чого він не знає ще, тому потрібно ще зачекати трохи. В цей же час, позивач пред'явила працівнику поліції Южді О.С. для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на Т/З, тобто виконала ст. 16 Закону України "Про дорожній рух".
Вказане свідчить, що не тільки позивачу не було відомо про початок розгляду справи відносно неї, але й працівнику поліції Южді О.С. , який фактично зупиняв транспортний засіб та вимагав пред'явити позивачем посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на Т/З.
Посилання відповідача про те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Між тим, на думку суду, допущені посадовою особою відповідача процедурні порушення є істотними, та самі по собі є підставою для скасування постанови від 12.11.2024 р. ЕНА №3459918 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 126 ч.1 КУпАП.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Так, повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 10 квітня 2023 року у справі № 510/248/17 та від 18 листопада 2021 року по справі № 185/8460/16-а.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 268 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до компетентного органу - Головного управління Національної поліції в Київській області.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що за подання вказаної позовної заяви позивач сплатив 605,60 грн. судового збору, потрібно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Київській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, ст. 126 КУПАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання скасування постанови, закриття провадження у справі,- задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 34599158 від 12.11.2024 року щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КупАП.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 направити на новий розгляд до компетентного органу - Головного управління Національної поліції в Київській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Реквізити сторін
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, м. Київ, вул. Володимирська, 15.
Суддя: А.А.Осаулов