29 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/16041/23
адміністративне провадження №К/990/23636/24
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 13 травня 2025 року залишив без змін ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №420/16041/23, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська мехколона № 10» - без задоволення.
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ у Львівській області, в якому просив суд:
визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.02.2023 № 154950002647 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення, тобто з 22.08.2022.
Рішення та мотиви судів попередніх інстанцій.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2023 позов задовольнив.
Визнав незаконним і скасував рішення відповідача від 02.02.2023 № 154950002647 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення, тобто з 22.08.2022.
ГУ ПФУ у Львівській області рішення в апеляційному порядку не оскаржувало.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Одеська мехколона №10» як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що її права порушено, подало апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.02.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Одеська мехколона № 10» та призначив її до розгляду, проте ухвалою від 23.05.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Одеська мехколона № 10» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №420/16041/23 закрив.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 не вирішувались питання про права, свободи, інтереси або обов'язки ТОВ "Одеська механізована колона № 10". Вказане рішення не містить вимог зобов'язального характеру стосовно скаржника (апелянта), а предметом спору у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення пенсійного органу від 02.02.2023 №154950002647 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, а також наявність підстав для призначення йому відповідної пенсії, де оцінка надавалась виключно питанню обґрунтованості прийнятого ГУ ПФУ у Львівській області рішення.
Позиція Верховного Суду
Ухвалюючи постанову від 13 травня 2025 року про відмову у задоволенні касаційної скарги Суд сформував правові висновки про те, що:
« 69. … Судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 160/7289/22 та інших, де його застосовано, щодо реалізації права на апеляційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 293 КАС України, та вважає за необхідне, у відповідності до частини другої статті 356 КАС України сформувати такий: у справах, де позивачем є фізична особа, відповідачем - орган Пенсійного фонду України, а предмет спору стосується визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії особі на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" роботодавці, де працювала особа, та у яких відповідно виникає обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, не мають права на апеляційне оскарження таких судових рішень.».
Мотиви окремої думки
З вказаними висновками Верховного Суду не погоджуюсь з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2010 № 18-рп/2010).
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено в КАС України, у частині першій статті 5 якого зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Одним із процесуальних засобів, установлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також положеннями статті 13 КАС України.
Відтак норма частини першої статті 293 КАС України надає право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку не лише учасникам справи, а й іншим особам, оскільки вони є суб'єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не брали участі у справі не може зумовлювати застосування щодо них незаконних процесуальних обмежень.
У своїй постанові Судова палата слушно послалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 26.09.2024 у справі № 440/14216/23 та Верховного Суду, викладені у постанові від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17, суть яких зводиться до того, що судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов'язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відтак необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення в цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
За таких обставин КАС України встановлює право особи подати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що ТОВ «Одеська мехколона № 10» не є учасником справи. Предметом спору у ній є оскарження позивачем рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.02.2023 № 154950002647 про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання цього органу призначити таку пенсію з моменту звернення.
При цьому судом першої інстанції у мотивувальній частині оскарженого рішення встановлено, що для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 необхідно зарахувати до пільгового стажу періоди роботи у ТОВ «Одеська мехколона № 10» з 02.07.1990 по 02.11.1993 та є 03.01.1994 по 01.03.2004.
Обґрунтовуючи право на звернення з апеляційною скаргою, ТОВ «Одеська мехколона № 10» зазначило, що отримало від ГУ ПФУ в Одеській області лист-вимогу від 18.12.2023 № 1500-0604-8/178341 про відшкодування витрат та доставку пільгових пенсій за списком № 2 щодо колишнього працівника Товариства ОСОБА_1 станом на грудень 2023 року в сумі 91 573,65 грн. Оскільки пенсія на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 призначена на виконання рішення суду у цій справі, ТОВ «Одеська мехколона № 10» Уважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 у справі №420/16041/23 порушує його права та інтереси, оскільки впливає на подальший обов'язок підприємства щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах позивачу.
Правовідносини, щодо яких виник спір у цій справі, регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зокрема, згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону. із застосування норми пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виникли 18.03.2021, тобто до прийняття рішення Конституційним Судом України. Суди попередніх інстанцій застосували вказану норму права без врахування положень частини четвертої статті 7 КАС України.
Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду від 19.12.2003 № 21-1 також визначено, що фінансування пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється за рахунок страхувальників.
Відтак, на підставі оскарженого у цій справі в апеляційному порядку судового рішення у ТОВ «Одеська мехколона № 10» виникає безумовний обов'язок відшкодувати відповідному органу Пенсійного фонду України виплачену ОСОБА_1 . Відповідні докази містять матеріали апеляційної скарги.
Взагалі поза увагою Судової палати залишились приписи Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22, відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Своєю чергою пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, у яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За обставинами цієї справи ТОВ «Одеська мехколона № 10», мало надати уточнюючу довідку, підтверджуючу спеціальний трудовий стаж із зазначенням періодів, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професії або посади, характеру виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. Оскільки така довідка була відсутня, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Ці обставини безумовно свідчать, що Товариство є учасником правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі в частині призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком № 2.
За наведених обставин справи та їх правового регулювання рішення суду першої інстанції у цій справі безпосередньо впливає на майнові права та обов'язки ТОВ «Одеська мехколона № 10». Підприємства мають право захищати у таких категоріях спорів свій майновий інтерес, зокрема і щодо встановлення обставин справи, які можуть бути підставами для покладення на них обов'язків щодо відшкодування пільгових пенсій.
Натомість Судова палата у цій справі позбавила Товариство такої можливості через висновок про відсутність впливу оскарженого рішення на його права, обов'язки або інтереси внаслідок неправильного тлумачення норм частини першої статті 293 КАС України. Це суперечить конституційним гарантіям права на апеляційне оскарження судового рішення.
За наведених обставин та їх правового регулювання суд касаційної інстанції у цій справі не мав передбачених процесуальним законом підстав для відступу від правильних висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.11.2024 у справі № 160/7289/22.
Відповідно, у Суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Одеська мехколона № 10». Ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 підлягала скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції через неправильне застосування цим судом норм частини першої статті 293 КАС України. При цьому Суду належало зробити висновок про те, що рішення у спорах за позовом фізичних осіб до органу Пенсійного фонду про призначення пенсії на пільгових умовах вирішують питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки роботодавців, де працювали такі особи, оскільки у таких роботодавців може виникнути обов'язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Відтак такі роботодавці мають право на апеляційне оскарження судових рішень у справах, де вони не були залучені їх учасниками.
Суддя В. М. Шарапа