Справа № 740/2784/23
Провадження № 1-кп/740/45/25
29 травня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
учасники судового провадження:
- прокурори - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
- потерпілий ОСОБА_8 ,
- обвинувачений ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження № 12023270300000455 від 12 квітня 2023 року
за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Лосинівці Ніжинського району Чернігівської області, є громадянином України, має середню технічну освіту, вдівець, пенсіонер, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
установив:
07.04.2023 близько 21-34 год. ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу зупинки громадського транспорту за адресою: АДРЕСА_2 , біля якої знаходиться велопарковка, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, дія якого неодноразово продовжувалась, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023 (з 05 год. 30 хв. 19.02.2023 строком на 90 діб), шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто діючи таємно, викрав велосипед марки «Аист» синього кольору з діаметром коліс 28 дюймів вартістю 3435,83 грн, який належить ОСОБА_8 , після чого, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Указаними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 не визнав своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та надав показання, що 07.04.2023 у вечірній час він пішов з дому в своїх справах та побачив один велосипед, який знаходився на велопарковці, яка розташована за магазином у с. Лосинівці Ніжинського району Чернігівської області. Коли він пізніше приблизно через пів години повертався додому, то побачив, що велосипед все ще стояв на велопарковці. Тоді він подумав, що хтось зможе забрати велосипед, коли приїде маршрутка з міста.
Подвір'я його будинковолодіння знаходиться орієнтовно за 100 метрів від зупинки, а тому він забрав велосипед до себе додому, щоб потім віддати його власнику. Він не мав наміру красти велосипед. На той момент він не знав, хто є власником того велосипеда. Він нікому не казав, що забрав велосипед до себе, не відвів наступного дня до магазину, біля якого цей велосипед був припаркований, оскільки зранку о 04-20 год. він поїхав до м. Києва та повернувся додому близько 22-00 год. вечора. Він думав, що віддасть велосипед, якщо хтось прийде та спитає за нього. Велосипед знаходився у нього на подвір'ї два дні, а потім прийшов дільничний з потерпілим ОСОБА_8 , який упізнав свій велосипед, та забрав його. На його думку, він нічого не порушив, забравши той велосипед до себе додому, бо мав намір повернути його власнику. Вважав, що не вчиняв крадіжки, просто так вийшло.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав показання, що весною 2023 року у вечірній час близько 9 год. вечора він поставив велосипед біля магазину в центрі села у відведеному для цього місці (металева конструкція - велопарковка на 4 місця), оскільки працює поряд у майстерні. Потім він пересів на автомобіль та поїхав до батьків, і зателефонував своєму синові, щоб той забрав його велосипед. Коли ОСОБА_8 повернувся до магазину приблизно через 15 хв., побачив, що велосипеда немає, то подумав, що його забрав син та відвів додому. Пізніше він зателефонував сину, який йому повідомив, що не забрав велосипед, бо біля магазину його не було. На наступний день потерпілий почав шукати велосипед, ходив по центру, питав у людей, у магазині. Після вихідних, а саме в понеділок, дочекавшись дільничного, разом з головою сільської ради потерпілий подивився відеозапис з камер відеоспостереження, що розміщені в центрі села, та впізнав в особі, яка взяла велосипед та завела до себе у двір, - ОСОБА_9 , який проживає через дорогу від магазину. Потерпілий, коли самостійно шукав велосипед, до ОСОБА_9 не ходив та не питав, чи бачив він велосипед. Заяву про кримінальне правопорушення потерпілий написав після того, як з працівниками поліції забрали викрадений велосипед у ОСОБА_9 , який пояснював, що забрав велосипед, щоб його не вкрали інші люди.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання, що є власником магазину, який знаходиться за адресою: вул. Троїцька, 2 А, с. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область. Магазин відкривається о 06-00 год. ранку та працює до 21-00 год. вечора. У магазині немає камер відеоспостереження, однак за 15 метрів від магазину розміщена така камера. Також біля магазину розташовано три велостоянки. Інколи буває, що люди залишають велосипеди на стоянці. Повідомив, що знайомий з обвинуваченим, він проживає через дорогу напроти магазину, ходить до нього в магазин. Щодо обставин крадіжки велосипеда у ОСОБА_8 , то він не знає обставин справи, не пам'ятає точної дати та часу, бо це було дуже давно, йому про цей випадок стало відомо від дільничного, який прийшов та розповів про велосипед. До нього ніхто не звертався щодо велосипеда, працівниці магазину також нічого не говорили. Свідок охарактеризував обвинуваченого як порядного, доброго, активного чоловіка. На його думку, ОСОБА_9 не міг вкрасти велосипед, а міг забрати його, щоб потім віддати.
На підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, прокурор надав такі письмові докази:
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11 квітня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_8 повідомив, що 07.04.2023 у період часу з 12-00 год. до 21-45 год. невідома особа здійснила крадіжку його велосипеда «Аист» синього кольору в с. Лосинівці по вул. Троїцькій біля зупинки громадського транспорту;
- протокол огляду місця події від 11 квітня 2023 року, складеним слідчим СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_11 , у присутності понятих, з додатком - фототаблицею, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості, що розташована за адресою: вул. Троїцька, 2 А, с. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, поблизу магазина та зупинки громадського транспорту. Під час огляду встановлено, що справа від приміщення магазину розташована зупинка громадського транспорту, біля якої знаходиться підставка для велосипедів, де під час огляду припарковано 2 велосипеда синього та червоного кольорів. Поряд із зупинкою знаходиться камера відеоспостереження, яка обліковується за Ніжинським РУП ГУ НП в Чернігівській області;
- протокол огляду місця події від 11 квітня 2023 року, складеним слідчим СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_11 , за участі обвинуваченого ОСОБА_9 , у присутності понятих, з додатком - фототаблицею, відповідно до якого оглянуто територію подвір'я за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції велосипед марки «Аист» синього кольору із жіночим типом рами з діаметром коліс 28 дюймів. Указаний велосипед вилучено до Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області;
- заявою ОСОБА_9 від 11 квітня 2023 року про те, що він добровільно видає працівникам поліції велосипед марки «Аист» синього кольору, який взяв 07.04.2023 біля магазину в с. Лосинівці;
- висновком експерта № СЕ-19/125-23/3954-ТВ від 13.04.2023, відповідно до якого ринкова вартість бувшого в користуванні велосипеда марки «Аист» 28 дюймів з рамою відкритого типу (країна виробник - Білорусь), який був придбаний новим у 2021 році та знаходився укомплектованим, у технічно-справному стані, без пошкоджень, з урахуванням зносу, станом на 07.04.2023 могла становити 3435,83 грн;
- протоколом зняття показань з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото, кінозйомки, відеозапису від 19.04.2023, складеним слідчим СВ Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_12 ;
- протоколом огляду від 09.04.2023, згідно з яким слідчий ОСОБА_12 оглянув оптичний диск з відеозаписами з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» за 07.04.2023, яка розташована поблизу місця вчинення кримінального правопорушення в с. Лосинівці Ніжинського району Чернігівської області. При перегляді за допомогою системної програми файлу «Камера 1 Лосинівка» встановлено, що камера відеоспостереження, розташована на території с. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області, запис здійснюється у темну пору доби, про що свідчить активований «нічний» режим на камері, а також інформація, виведена в крайньому правовому куті, а саме - 07.04.2023, час (на момент початку запису - 21:24:31 год.). Крім цього, камера здійснює запис у широкому діапазоні, що дозволяє розгледіти ділянку місцевості, на якій розташована проїжджа частина (дорога асфальтована), на розі вул. Троїцька та вул. Незалежності с. Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області. Через проїжджу частину в правому крайньому куті перед ліхтарним стовпом видно частину споруди з ґанком та навісом, схожої на магазин з прибудованою зупинкою громадського транспорту (з колоною та металевими решітками). Біля вказаної зупинки розташовано велопарковку, біля якої, на момент запису, був розташований велосипед, схожий на «Аист» (місце вчинення кримінального правопорушення). Біля вказаного магазину періодично перебувають люди та проїжджають транспортні засоби (автомобілі, велосипеди, тощо), але ніяких протиправних дій щодо власності громадян ніхто не вчиняє та не здійснює вчинків, що могли б свідчити про намір вчинити які-небудь незаконні дії. У період часу з 21:30:01 год. по 21:31:02 год. з хвіртки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вийшов ОСОБА_9 , який перейшов через дорогу та направився до стоянки в напрямку магазину та прибудови у вигляді зупинки громадського транспорту, біля якої розміщувалась велопарковка, де знаходився велосипед. Підійшовши до транспортного засобу, він увімкнув ліхтар та почав оглядати велосипед. Помітивши, що з центральної дороги в його напрямку їде автомобіль, світло фар якого було видно на відео, він у період часу з 21:31:09 год. до 21:31:12 год. попрямував за зупинку в напрямку центру с. Лосинівка та зник з поля зору камери. У період часу з 21:31:13 год. по 21:33:13 год. у полі зору камери відеоспостереження ніхто не потрапляв, транспортні засоби не проїжджали. У проміжок часу між 21:33:14 год. та 21:33:20 год., указана особа повернулася до зупинки громадського транспорту з увімкненим ліхтарем, після чого підійшла до велосипеда, обійшла його з іншого боку, посвітила на нього, вимкнула ліхтар та о 21:33:50 год., помітивши світло фар автомобіля, який виїжджав з вул. Незалежності в бік вул. Троїцької, заховала руки в карман та вирішила знову повернутися за зупинку, потрапивши в «сіру зону» камер спостереження о 21:34:09 год. О 21:34:38 год. через 3 секунди після від'їзду автомобіля, схожого на Reno Dokker (білого кольору), особа повернулася до зупинки з велопарковкою та декілька секунд постояла біля велосипеда, дивлячись у напрямку дороги. Після чого, о 21:35:01 год. ОСОБА_9 взявся за крісло та кермо велосипеда й у проміжок часу між 21:35:02 год. та 21:35:38 год. повів цей транспортний засіб через дорогу на територію свого домоволодіння. При перегляді за допомогою системної програми файлу «Камера 2 Лосинівка» встановлено, що о 21:35:53 год. ОСОБА_9 завів велосипед «Аист» через хвіртку свого будинковолодіння. Після огляду оптичний диск із записами з камер відеоспостереження системи "Безпечне місто" за 07.04.2023, яка розташована в с. Лосинівці Ніжинського району Чернігівської області з маркуванням "ЄРДР № 12023270300000455 від 12.04.2023, ч. 4 ст. 185 КК України, Камери Лосинівка" поміщено до паперового конверта і згідно з постановою слідчого від 19.04.2023 визнано документом та долучено до матеріалів кримінального провадження.
Надані прокурором докази суд вважає належними і допустимими, а вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - доведеною.
Оцінюючи зібрані в справі докази, суд ураховує положення ч. 1 ст. 94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При оцінці доказів суд також ураховує положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з цим відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Під час судового розгляду обвинувачений заперечив факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, посилаючись на те, що він не крав велосипед, а забрав його до себе додому, щоб потім повернути його власнику.
Показання обвинуваченого суд оцінює критично, як природну реакцію на пред'явлене обвинувачення з метою уникнути покарання за кримінальне правопорушення та перешкодити встановленню істини у справі. Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме показаннями потерпілого, оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з місця події, який підтверджує обставини, зазначені в протоколі огляду від 19.04.2023, згідно з яким оглянуто відеозапис з камери відеоспостереження системи «Безпечне місто» за 07.04.2023, що розташована в с. Лосинівці Ніжинського району Чернігівської області, які у свою чергу свідчать про обґрунтованість обвинувачення за обставин, указаних в обвинувальному акті.
Доводи обвинуваченого суд вважає надуманими, заперечення проти обвинувачення суд вважає непереконливими, такими, що не ґрунтуються на поданих суду доказах. Версія обвинуваченого ОСОБА_9 про відсутність у його діях умислу на вчинення крадіжки та про намір у подальшому повернути вказаний велосипед власнику не підтверджена жодними доказами. Так, обвинувачений ОСОБА_9 після події не вчинив жодних дій, спрямованих на пошуки власника та повернення йому велосипеда, який було вилучено в нього вдома працівниками поліції через декілька днів після крадіжки. Його доводи про те, що він не міг вчинити вищевказаних дій, бо на наступний день поїхав до м. Києва, нічим не підтверджені.
Захисна позиція обвинуваченого жодними доказами не спростована. Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 суд розцінює як спосіб захисту та намір уникнути відповідальності та відповідно пом'якшити ступінь своєї вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Так, ч. 4 ст. 185 КК України передбачає відповідальність за крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене, зокрема, в умовах воєнного стану.
Об'єктивна сторона злочину проти власності полягає у викраденні чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб.
Для наявності суб'єктивної сторони таємного викрадення чужого майна має бути встановлено, що особа діяла з прямим умислом, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, на яку він не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого або очевидців, за відсутності сторонніх осіб. Обов'язковою ознакою крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому, або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує право громадян на власність та полягає у протиправному безоплатному вилученні чужого майна і оберненні його на користь винної особи, що завдає шкоди власникові.
При цьому під безоплатністю розуміється вилучення майна на користь винного без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею.
Корисливий мотив при вчинені злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже майно на свою користь.
Таким чином, із суб'єктивної сторони таємне викрадення чужого майна полягає в наявності лише прямого умислу, де винна особа усвідомлює, що протиправно безоплатно вилучає чуже майно і обертає його на свою користь, чим завдає шкоди власникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, вчинене ОСОБА_9 кримінальне правопорушення згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , є усунення заподіяної шкоди.
Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обставину, що обтяжує покарання винного, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) з огляду на таке.
Перелік обставин, які обтяжують покарання, визначений у ст. 67 КК України, і є вичерпним. Зокрема, в п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України передбачено одну з обставин, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій.
Згідно із ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.01.2024 у справі № 722/594/22 визначено, що з урахуванням змін, внесених Законом України від 03 березня 2022 року № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», норма закону України про кримінальну відповідальність, передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає застосуванню у разі «вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану», а «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України) як обставина, що обтяжує покарання, може бути врахована судом лише в аспекті індивідуалізації кримінальної відповідальності.
Також при призначенні покарання суд ураховує відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він має середню технічну освіту, є вдівцем, пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, має місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра, що свідчить про його осудність.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинувачених та запобіганню вчинення нових злочинів. При цьому суд ураховує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 частиною принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного караного діяння такого покарання, котре законодавець вважає пропорційним.
За сукупністю вищенаведених обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини статті КК України, а саме у виді позбавлення волі.
Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій передбачений законом спосіб.
Зважаючи на позицію прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання та ізоляції від суспільства. Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_9 в період дії іспитового строку відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти певні обов'язки.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_9 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_9 в указаному кримінальному провадженні не обирався, і суд не вбачає підстав для його обрання, клопотання з цього приводу відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.
У кримінальному провадженні понесено процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи, у загальному розмірі 717,00 грн, які на підставі ст. 122, 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів та документа слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 122, 124, 369 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_9 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 717 (сімсот сімнадцять) гривень процесуальних витрат на залучення експерта для проведення експертизи.
Речовий доказ - велосипед «Аист» синього кольору із жіночим типом рами діаметром коліс 28 дюймів, - залишити у володінні власника ОСОБА_8 .
Документ - оптичний диск, на якому міститься відеозапис, скопійований з камер відеоспостереження системи «Безпечне місто» за 07.04.2023 (у період часу з 21-24 год. по 21-46 год.), - зберігати в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1