Справа №759/12331/24
Провадження №2/760/4413/25
29 травня 2025 року м. Київ
Солом?янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
представника позивача Євсєєва В.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої ДТП,
17 липня 2024 року до Солом'янського районного суду міста Києва за ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 червня 2024 року за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої ДТП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. 02.04.2024 р. близько 21 год. 40 хв., ОСОБА_1 (відповідачка по справі), керуючи транспортним засобом марки «RAVON R2», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Берестейському, 53, що в м. Києві, під час перестроювання, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, під його - ОСОБА_3 керуванням, який рухався по смузі руху, в яку мала намір перестроїтись відповідачка та здійснила з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення, його автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, будучи не керованим, відкинуло у відбійник та в подальшому у автомобіль марки «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль марки « BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2024 р. відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Своїми діями відповідачка порушила вимоги п. 2.3 (б), п. 10.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України та у судовому засіданні визнала свою провину у повному обсязі (копія постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 23.04.2024 р. додається). В результаті вказаної ДТП він зазнав майнової та моральної шкоди. Згідно висновку експерта № 7/24 від 27.05.2024 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 02.04.2024 р., станом на дату ДТП, становить: 715 382,24 грн. (копія висновку експерта № 7/24 від 27.05.2024 р. додається). 31.05.2024 р. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідачки, виплатила йому відшкодування у максимальному розмірі - 160 000 грн. (копія квитанції додається). Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Таким чином, розмір його майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачки становить 555382,24 грн. (715 382,24 - 160 000 = 555 382,24). Також, він сплатив послуги вантажного автомобільного перевезення (евакуатор) у розмірі 3000 грн. та за проведення вказаної експертизи - 9000 грн. (копії чеку ФОП ОСОБА_4 на 3000 грн., акту виконаних робіт, та квитанції на суму 9000 грн. додаються). Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В зв'язку з чим, загальний розмір його майнової шкоди заподіяної вказаною дорожньо-транспортною пригодою, становить 567 382,24 грн. (555 382,24 + 3000 + 9000 = 567 382,24 грн.) та підлягає стягненню з відповідачки. Також незаконними діями відповідачки йому було спричинено душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки та пошкодженням його майна - автомобіля марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 . Спричиненні душевні страждання позначили негативні зміни у його житті, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події - ДТП, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, емоційні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі необхідності керування авто, психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення. Наслідки перенесеного ним ДТП призвели до швидкої втомлюваності, пасивності, зниження настрою, образливості, невпевненості, тривоги з приводу необхідності керування авто. Він та його сім'я продовжують знаходитись у стані підвищеної стресової напруги. Всі вищевикладені обставини вимагають від нього та його родини додаткових зусиль для організації нормальної життєдіяльності, що призводить до значних витрат морального та матеріального характеру. Керуючись правом на відшкодування фізичній особі моральної шкоди, яке гарантовано не тільки нормами ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, але й одним з головних принципів цивільного права - відшкодування матеріальної та завданої моральної шкоди в повному обсязі, він вважає, що спричинені йому фізичні та душевні страждання повинні бути відшкодовані, а розмір моральної шкоди він оцінює в 100 000 грн. (сто тисяч гривень). Визначаючи розмір моральної шкоди, він виходив з наступного: відшкодування душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з ДТП та протиправною поведінкою відповідачки щодо нього - 50 000 грн.; відшкодування за спричинення душевних стражданнях, у зв'язку із пошкодженням його майна - 50 000 грн. З врахуванням наведеного, просив винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 , відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 567 382,24 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
22 липня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 23 липня 2024 року.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження; призначено підготовче засідання у справі.
19 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив, який обгрунтований наступним. Відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, що заявлені Позивачем. Заперечує проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача та із правовою оцінкою цих обставин. У задоволенні позову Відповідач просить відмовити у повному обсязі з наступних підстав. Щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 567 382,24 грн. Позивач обґрунтовує свій позов тим, що внаслідок ДТП, яке відбулось 02.04.2024, йому було завдано майнову шкоду у розмірі 567 382, 24 гри., з яких 555 382, 24 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталось 02.04.2024, станом на дату ДТП, на підтвердження чого Позивач надає висновок експерта №7/24 від 27.05.2024; 3000, 00 грн. - послуги ватажного автомобільного перевезення (евакуатор), на підтвердження чого Позивач надає копію чека ФОП ОСОБА_4 та копію акта виконаних робіт, 9000, 00 грн. - за проведення експертизи, на підтвердження чого Позивач надає копію квитанції. Як зазначає Позивач у своєму позові, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталося 02.04.2024, його автомобіль марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження. Між ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" та Позивачем було узгоджено розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування в сумі 160 000, 00 грн. (без ПДВ), в результаті чого 31.05.2024 ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" виплатила Позивачу страхове відшкодування у розмірі 160 000, 00 грн. (без ПДВ). Розрахунок суми страхового відшкодування складено на підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, датованого 20.05.2024 і з якого вбачається, що об'єктом оцінки є транспортний засіб BMW М5, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; ринкова вартість: 3 083 436 грн.; вартість відновлюваного ремонту 652 699,86 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали); коефіцієнт фізичного зносу: 0,54; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням Ез: 352 822,74 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу становить 352 822,74 грн. Відповідно до пункту 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до пункту 36.2. Закону Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року, прийнятій за результатами розгляду справи №914/881/17, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. З урахуванням викладених норм чинного законодавства і висновків Верховного суду, факт отримання Позивачем страхового відшкодування у розмірі 160 000, 00 грн. (без ПДВ) свідчить про узгодження останнім цього розміру. Разом із тим, цей узгоджений Позивачем розмір страхового відшкодування розраховувався на підставі звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, датованого 20.05.2024, яким було визначено, що вартість відновлюваного ремонту становить 652 699,86 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали), що також підтверджується наданим до цього відзиву страховим актом №40352/1. Тобто, отримуючи страхове відшкодування у розмірі 160 000, 00 грн. (без ПДВ) Позивач погодився із тим, що сума відновленого ремонту його автомобіля становить 652 699,86 грн., у тому числі ПДВ 108 783, 31 грн. на запасні частини та матеріали (сума відновленого ремонту без ПДВ становить 543 916, 55 грн.), коефіцієнт фізичного зносу: 0,54; вартість відновлюваного ремонту з урахуванням Ез: 352 822,74 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали); вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу становить 352 822.74 гпн. Незважаючи на те, що Позивачем була узгоджена як сума страхового відшкодування, так і розмір заподіяних йому збитків, внаслідок пошкодження його автомобіля, який становить 352 822,74 гри., у своєму позові Позивач заявляє, що вартість відновлюваного ремонту його автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 без урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 02.04.2024, становить 715 382, 24 гри., і він просить стягнути 555 382, 24 грн. із Відповідача з урахуванням виплаченого страхового відшкодування у розмірі 160000 грн. З урахуванням викладеного, не погоджується із сумою, яка заявлена Позивачем як майнова шкода у розмірі 555 382, 24 гри, і яку останній має намір стягнути із Відповідача, оскільки, сума цієї шкоди вже встановлена звітом №40352/1 у розмірі 352 822,74 грн. (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали), яка була узгоджена із Позивачем шляхом отримання ним страхового відшкодування. Враховуючи, що Позивачем було отримано страхове відшкодування, то узгоджена Позивачем майнова шкода зменшується до 192 822,74 гпн. (352 822,74 грн. - 160000, 00 грн.). Окрім того, Позивач не був позбавлений права подати до ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" документи, що підтверджують розмір завданої його автомобілю шкоди, проте, Позивач не скористався своїм правом і погодився із звітом, складеним на замовлення ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА". Враховуючи, що Позивачем не було надано документів на підтвердження факту оплати проведеного ним ремонту свого автомобіля, то вважає, що розмір узгодженої Позивачем шкоди - 192 822, 74 грн., повинен бути зменшений на суму ПДВ, тобто, розмір майнової шкоди, завданої Позивачу становить - 160 685, 62 грн. (без ПДВ) (192 822, 74 грн. - 32137,12 грн.) Разом із тим, вважає, що наданий Позивачем висновок експерта №7/24 від 27.05.2024 на підтвердження заявленої останнім суми майнової шкоди, є неналежним та недопустимим доказом в силу положень Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 73 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експептв, 3) показаннями свідків. Із пункту 1.1. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) (далі - Інструкція), вбачається, що існують як судові експертизи так і експертні дослідження. Глава 2 розділу IV має наступну назву транспортно-товарознавча експертиза і відповідна ця глава регулює питання щодо проведення цієї експертизи. Як вбачається із наданого Позивачем висновка експерта №7/24 від 27.05.2024 на підтвердження заявленої останнім суми майнової шкоди, то цей висновок має наступну назву «висновок експерта №7/24 за результатом проведення транспортно-товарознавчого дослідження для подальшого подання до суду з метою стягнення матеріальної шкоди». Таким чином, незважаючи на те, що поданий Позивачем документ має назву «висновок експерта №7/24», проте, фактично ми бачимо з цього документу, що було проведено транспортно-товарознавче дослідження, а не транспортно-товарознавча експертиза, отже, цей документ під назвою «висновок експерта №7/24» не може бути прийнятий судом до розгляду як доказ розміру майнової шкоди, завданої Позивачу. У своєму позові Позивач посилається на висновок, викладений у постанові Верховного суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 згідно із яким є правильним стягнення з винуватця ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Проте, судом при вирішенні цієї справи не може бути враховано висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, оскільки, в силу положень частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд може врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а не Верховного суду України. Окрім того, підставою для неврахування висновку Верховного суду України, що викладений у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, є те, що правовідносини у цих справах не є подібними. Із тексту постанови від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15 вбачається, що Позивачем було доведено перед судом фактичну вартість ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) шляхом надання акту виконаних робіт. В рамках цієї справи Позивач не здійснював ремонт свого автомобіля, що вже свідчить про те, що правовідносини у цих справах не є подібними. Разом із тим, із висновку експерта №7/24 від 27.05.2024, який вважає що є неналежним і недопустимим доказом, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП складає 715 382, 24 грн., що включає вартість ремонтно-відновлювальних робіт у розмірі 97 840, 00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 33981, 81 грн, а також вартість складових КТЗ, які підлягають заміні - 585 560, 43 грн. Тобто, якщо все ж таки врахувати висновок Верховного суд України, викладений у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-69ІЦСІ5, то вартість складових КТЗ, які підлягають заміні становить 585 560,43 грн., а не 715 382, 24 грн. Вважає, що майнова шкода у розмірі 3000,00 грн. за послуги ватажного автомобільного перевезення (евакуатор) не підлягає стягненню із Відповідача з огляду на наступне. Враховуючи положення статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до витрат, що підлягають відшкодуванню страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу входять витрати, пов'язані з евакуацією транспортного засобу. В свою чергу, Позивач не звертався до ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" із заявою про відшкодування витрат, пов'язаних з евакуацією транспортного засобу у розмірі 3000 грн. Враховуючи цю обставину, покладення обов'язку із відшкодування шкоди в цій частині на Відповідача суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц). Також вважає, що пошкодження, які отримав автомобіль Позивача, могли бути значно меншими або їх взагалі могло не бути, якщо Позивач дотримувався б безпечної дистанції та дозволеного швидкісного режиму, перевищення якого не було зафіксовано на місці ДТП через відсутність приладів фіксації, проте чітко видно з довжини гальмівного шляху автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 . Додає фото гальмівного шляху автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 , а також пошкодження автомобіля марки Ravon R2, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого була Відповідач, для порівняння. З огляду на викладені обставини, вважає, що Позивачем не доведено належними і допустимими доказами розмір майнової шкоди, яку він має намір стягнути із Відповідача. Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн. Позивач просить стягнути із Відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., обґрунтовуючи це тим, що незаконні дії Відповідача, нібито, спричинили Позивачу душевні страждання, які він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою Відповідача та пошкодженням його майна - автомобіля марки BMW, д.н.з. НОМЕР_4 . Вважає, що заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення моральної шкоди із Відповідача у розмірі 100 000, 00 грн., значно завищені. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання останньому Відповідачем моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн. Враховуючи, що Позивачу не було завдано внаслідок ДТП жодних тілесних ушкоджень, жодних моральних страждань у зв'язку із ушкодженням здоров'я він не переживав, то виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості вважає, що може бути відшкодовано Позивачу моральна шкода у розмірі 500 грн. Щодо судових витрат на професійну правочину допомогу. Заперечує проти заявленого Позивачем розміру судових витрат на професійну правочину допомогу у сумі 19 500, грн., які Позивач поніс у зв'язку із розглядом цієї справи. Вважає, що Позивачем документально недоведений розмір судових витрат на професійну правочину допомогу у сумі 19 500, грн., отже, підстав для їх відшкодування не має.
Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 лютого 2025 року.
В судовому засіданні 17 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Лошадкіною В.О. подано клопотання про приєднання доказів та їх огляд за місцезнаходженням.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року клопотання представника відповідача про приєднання доказів та їх огляд за місцезнаходженням, - задоволено частково; поновлено відповідачу строк для подання доказів та приєднано до матеріалів справи докази, додані відповідачем до клопотання; огляд відео, що опубліковане 01.02.2025 року на сторінці «Zaharchik» у соціальінй мережі інстаграм постановлено здійснити в судовому засіданні під час судового розгляду справи, а саме: при з'ясуванні обставин справи і дослідження доказів; у задоволенні клопотання в частині витребування у ОСОБА_3 доказів, які стосуються проведеного ним ремонту його транспортного засобу марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 - відмовлено.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Пресдтавник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що вина відповідачки у дорожньо - транспортній пригоді встановлена постановою суду, однак вона її не визнає, оскільки вважає, що позивач перевищив швидкість, не тримав дистанцію, однак на місці ДТП працівники поліції відмовились фіксувати сліди гальмування, суд також не звернув на це увагу. З приводу завданої шкоди зазначила, що цивільно - правова відповідальність відповідачки була застрахована, позивач отримав страхове відшкодування від страхової компанії, при цьому, відповідно до закону, відшкодування виплачується за умови наявності згоди на її отримання, тож позивач погодився зі звітом в якому вказана сума в розмірі 352 822,74 грн. Крім того, зауважила, що доказів здійснення ремонту транспортного засобу позивачем до матеріалів справи не надано. Тож, посилання представника позивача на практику Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи. З приводу відшкодування послуг евакуатора зазначила, що ці витрати мають відшкодовуватись страховою компанією, однак позивач до страхової компанії з приводу відшкодування цих витрат не звертався. Щодо стягнення моральної шкоди вказала що в цій часині позовні вимоги є необгрунтованими.
Відповідач в судовому засіданні підтримала позицію свого представника.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши надані докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2024 близько 21 год. 40 хв. сталася дорожньо - транспортна пригода, що сторонами не оскаржується.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2024 року (справа №760/8520/24) встановлено наступне: 02.04.2024р. близько 21 год. 40хв., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «RAVON R2», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Берестейському, 53, що в м. Києві, під час перестроювання, не надала перевагу в русі транспортному засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по смузі руху, в яку мала намір перестроїтись та здійснила з ним зіткнення, внаслідок чого транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , допустив зіткнення з транспортним засобом марки «HYUNDAI», д.н.з. НОМЕР_3 . В подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи некерований рух транспортного засобу марки «RAVON R2», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «SEAT», д.н.з. НОМЕР_5 , внаслідок чого останній здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «SKODA», д.н.з. НОМЕР_6 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди всі транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 6 - 7).
Суд критично сприймає твердження представника відповідача щодо заперечення відповідачкою обставин, викладених у постанові, зокрема не визнання нею винуватості у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, оскільки вказана постанова суду набрала законної сили, доказів її оскарження відповідачем суду надано не було.
Згідно звіту №40352 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» 20 травня 2024 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 - 652 699,86 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням Ез 352 822,74 грн., вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 - становить 352 822,74 грн. (а.с. 115 - 119).
Відповідно до Страхового акту №40352/1, за полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР.218209355 від 06.12.2023, транспортний засіб «RAVON R2», д.н.з. НОМЕР_1 , особа що скоїла ДТП - ОСОБА_1 , дата ДТП 02.04.2024 року, потерпіла особа - ОСОБА_3 , транспортний засіб - «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість транспортного засобу 3 083 436,00 грн., вартість відновлювального ремонту - 652 699,86 грн., вартість ремонту з урахуванням зносу 352 822,74 грн., ліміт відшкодування 160 000,00грн., франшиза 0,00 грн., нараховано до виплати - 160 000,00грн. (а.с. 112).
Судом також досліджено Розпорядження №40352/1/1 на виплату страхового відшкодування (а.с. 113 - 114), Протокол технічного огляду КТЗ (а.с. 120 - 146).
Як вбачається з Висновку експерта №7/24, складеного 27 травня 2024 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_3 про проведення транспортно - товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ BMW M5, реєстраційний номер НОМЕР_7 , внаслідок пошкодження в результаті ДТП, яка сталась 02 квітня 2024 року, станом на дату ДТП становить 357 730,26 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ BMW M5, реєстраційний номер НОМЕР_7 , без врахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 02 квітня 2024 року, становить 715 382,24 грн., ринкова вартість завданого власнику КТЗ BMW M5, реєстраційний номер НОМЕР_7 , без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП, яка сталася 02 квітня 2024 року становить 2 635 101,00 грн. (а.с. 8 - 52).
Таким чином, судом встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу позивача, вказана у звіті №40352 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» 20 травня 2024 року та Висновку експерта №7/24, складеного 27 травня 2024 року не має суттєвих відмінностей.
Відповідно до роздруківки, наданої до матеріалів справи, 31 травня 2024 року позивач отримав від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове відшкодування, без ПДВ, дог. ЕР 218209355 від 01.12.23 у розмірі 160 000,00грн. (а.с. 53).
Сплата страхового відшкодування у вказаному розмірі сторонами не оскаржується.
Позивачем було надано до позовної заяви копію до чеку №2228218652 від 12.04.2024 року, відповідно до якого було сплачено 3 000,00грн. за послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятор), а також акт виконаних робіт щодо надання відповідних послуг Приватним підприємцем ОСОБА_4 (а.с. 54 - 55).
Також, надано квитанцію №СНТВ - 4ХВ6-6181-563М від 12.04.2024 року щодо оплати ФОП ОСОБА_5 9000,00грн. за судову експертизу матеріального збитку авто після ДТП (а.с. 56).
Судом в судовому засіданні досліджено відео, що опубліковане 01.02.2025 року на сторінці «Zaharchik» у соціальінй мережі інстанграм.
При цьому, суд зауважує, що дата розміщення відео не є тотожною даті здійснення (фіксування) відповідного відео. З врахуванням чого, суд позбавлений можливості встановити дату запису відповідного відео (до моменту ДТП, або після), а також особу, яка перебувала за кермом даного транспортного засобу при записі відповідного відеоролика.
Інших доказів суду надано не було.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Системний аналіз ст. ст. 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку, що факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом або договором передбачено такий обов'язок.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України 01.07.2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX, передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Поняття «франшиза» міститься в ст. 9 Закону України «Про страхування», відповідно до якої, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки.
Судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність відповідача станом на момент настання дорожньо - транспортної пригоди була застрахована, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну становить 160 000 грн. 00 коп., розмір франшизи становить 0,00 грн.
При цьому, сам договір (поліс) суду не надано, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості встановити інші його умови.
Як вбачається зі Страхового акту №40352/1, ліміт відшкодування за полісом становив 160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., відшкодування у вказаному розмірі було сплачено позивачу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Суд зважає на те, що будь - яких доказів на підтвердження здійснення позивачем відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу надано суду не було, як і не було надано доказів сплати відповідних коштів за проведення ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу.
З врахуванням чого, суд дійшов висновку, що правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, не може бути застосована до спірних правовідносин у цій справі, оскільки правовідносини не є тотожними.
Таким чином, з врахуванням положень ст. 1194 ЦК України, відповідач, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, з врахуванням недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме 352 822,74 грн. - 160 000,00 грн., що дорівнює 192 822,74 грн.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди у розмірі 192 822,74 грн. В іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимоги з приводу стягнення витрат на проведення експертизи в сумі 9 000,00 грн. суд зважає на наступне.
Вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу позивача була встановлена звітом №40352 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного ТОВ «СОС Сервіс Україна» 20 травня 2024 року.
У позовній заяві не вказано чим саме було зумовлено замовлення позивачем оцінки завданої шкоди у іншого суб'єкта оціночної діяльності. При цьому, суд враховує, що відповідач була позбавлена можливості приймати участь при огляді пошкодженого транспортного засобу вказаним суб'єктом оціночної діяльності, ознайомитись з її змістом до моменту звернення не суду.
З врахуванням відсутності обґрунтування доцільності проведення оцінки судовим експертам Баранковим В.О., за наявності іншого звіту про оцінку завданих збитків, взаємозв'язку цих витрат з винною поведінкою відповідачки, суд дійшов висновку що вимога щодо відшкодування витрат на проведення експертизи в розмірі 9 000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Що стосується витрат позивача на послуги вантажного автомобільного перевезення (маніпулятор) у розмірі 3000,00 грн. суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.
Таким чином, вартість доставки (транспортування) зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно, підлягає відшкодування відповідно до вказаних норм закону. При цьому, загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду.
Страховиком було здійснено виплату у максимальному розмірі, встановленому полісом, а саме 160 000,00 грн.
При цьому, витрати на транспортування транспортного засобу є взаємопов'язаними з дорожньо - транспортною пригодою, їх понесення позивачем є наслідком неправомірних дій відповідачки (винуватості в дорожньо - транспортній пригоді), ці витрати підтверджені позивачем належними доказами.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що витрати позивача на транспортування пошкодженого транспортного засобу з місця ДТП в сумі 3 000,00грн. підлягають стягненню з відповідачки.
Щодо позовних вимог з приводу стягнення моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч.2 ст.23 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, Справа № 752/17832/14-ц (Провадження № 14-538цс19) було сформульовано наступний правовий висновок: Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Також, у Постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 року справі №569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Судом було встановлено, що внаслідок дій відповідача (протиправної поведінки) майно позивача зазнало суттєвих пошкоджень.
Позивач у позовній заяві зазначив, що йому були спричинені душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки та пошкодженням його майна. Спричинені душевні страждання позначили негативні зміни у його житті, з'явився, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, емоційні реакції при згадуванні, фіксованість уваги на проблемі необхідності керування авто, психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення.
Суд критично сприймає твердження представника, відповдача що вказані обставини спростовуються дослідженим в судовому засіданні відео, оскільки, як вже зазначалось вище, суд позбавлений можливості встановити дату відповідного відео (до або після ДТП), а також особу, яка керувала транспортним засобом на відео.
З врахуванням наведеного, суд приходить висновку що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 10 000,00грн.
Щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В позовній заяві були заявлені вимоги майнового характеру, а саме: відшкодування майнової шкоди в сумі 567 384,24 грн., моральної шкоди - у розмірі 100 000,00грн.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6 885,02 грн, що підтверджується квитанцією ID: 9360 - 4360-1829-8605 від 05.06.2024 року, а саме: 5 673,84 грн. (за вимоги щодо стягнення майнової шкоди) та 1211,18 грн.
З врахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у наступному розмірі: 195 822,74 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 5 673,84,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 567 384,24 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 958,23 грн., а також: 10 000,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 1 211,18 грн. (сума сплаченого судового збору) / 100 000,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог) - 121,12 грн.; разом 2 079,35 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 500,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження обґрунтування понесення витрат послуг правової допомоги позивачем надано суду договір №19/2024 від 28 травня 2024 року, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 та фізичною особою - ОСОБА_3 (а.с. 59 - 61), квитанцію №68ОК-РМА9-7Х37-ВН1Н від 29.05.2024 року щодо оплати ОСОБА_6 коштів 19 500,00грн., відповідно до договору (а.с. 62), Опис робіт (наданих послуг) за договором №19/2024 від 28.05.2024 року, платіжну інструкцію №НМ42-С6РХ-0ВРО-398Х від 07.10.2024 року, оплата згідно договору 19/2024, платіжну інструкцію №3ЕРХ-591Ч-2ЕЕ4-4КРО від 14.03.2025 року, оплата згідно договору від 28.05.2024 року.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, наданий позивачем до матеріалів справи договір укладений між позивачем (як клієнтом) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 (як Повіреним).
Таким чином, наданий до матеріалів справи договір не відповідає визначенню, наведеному у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В даному договорі хоча і вказано у реквізитах що Повірений має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, проте вказано, що він укладений ОСОБА_6 як Суб'єктом підприємницької діяльності (у преамбулі договору) та /або Фізичною особою підприємцем (у розділі «реквізити та підписи сторін»).
Крім того, зі змісту вказаного договору не можливо однозначно встановити з приводу чого саме (якої саме цивільної справи) звертався позивач до СПД-ФО ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Адвокатом Євсєєвим В.В. надано до матеріалів справи Опис робіт (наданих послуг). При цьому, суд враховує, що цей документ складений адвокатом ОСОБА_6 та підписано ним одноосібно. Натомість будь - яких документі,в підписаних позивачем на підтвердження погодження відповідного обсягу робіт та прийняття відповідних робіт (зокрема акт виконаних робіт) суду не надано.
З квитанції №68ОК-РМА9-7Х37-ВН1Н від 29.05.2024 року вбачається, що позивачем було сплачено ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 19 500,00грн., однак на підставі якого саме договору та яких саме послуг встановити не вбачається можливим.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи, у зв'язку з чим, дані витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Також, представником відповідача було зазначено в судовому засіданні, що відповідачкою були понесені витрати на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надано Договір про надання правової допомоги №17/10/2024 від 17 жовтня 2024 року, укладений між відповідачкою (як клієнтом) та Адвокатським об'єднанням «Коноваленко і партнери» (як адвокатським об'єднанням), Доручення №1 (Додаток №1 до вказаного договору), Додаткову угоду до договору від 30.12.2024 року. При цьому, вона просила не вирішувати питання щодо розподілу вказаних судових витрат, оскільки нею не надано ще всі докази на підтвердження їх понесення.
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої ДТП, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) майнову шкоду завдану дорожньо - транспортною пригодою в розмірі 195 822,74 грн. (Сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцать дві грн. 74 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. (Десять тисяч грн. 00 коп.).
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 079,35 грн. (Дві тисячі сімдесят дев'ять грн. 35 коп.).
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Суддя І. О. Тесленко