29 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/19635/24
адміністративне провадження № К/990/17286/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Желєзного І. В., перевіривши касаційну скаргу Васильєва Павла Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №420/19635/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військову частину НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні його з лав Збройних Сил України у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, оформлену листом ВЧ НОМЕР_1 від 22 травня 2024 року №11561/22/2494;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити командира взводу матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 штаб-сержанта ОСОБА_1 у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, на підставі рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів ВЧ НОМЕР_2 за №1635-р від 11 травня 2024 року та інших матеріалів і документів щодо звільнення, надісланих листом ВЧ НОМЕР_2 від 13 травня 2024 року №1115 на адресу ВЧ НОМЕР_1 (вхідний у ВЧ НОМЕР_1 №4/442 від 19 травня 2024 року).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року касаційну скаргу Васильєва Павла Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.
19 травня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування редакції статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка набула чинності тільки 18 травня 2024 року згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали на думку скаржника неправильно.
Проте заявник касаційної скарги не вказав, яку саме норму права (пункт, частину) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначена скаржником норма права, щодо застосування якого відсутній висновок Верховного Суду у спірних правовідносинах, є загальною нормами, а доводи касаційної скарги зводяться лише до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленими ними обставинами і дослідженими доказами, що не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховним Судом в ухвалі від 13 травня 2025 року скаржнику вже надавались обґрунтовані пояснення стосовно заявленої ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте представник позивача так і не врахував зазначені зауваження, обгрунтування підстав касаційного оскарження є майже ідентичним, що вказані у поданій касаційній скарзі.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, усуваючи недоліки касаційної скарги, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 13 травня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху щодо визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження рішення.
За наслідками не виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Враховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Васильєва Павла Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №420/19635/24 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді Л. О. Єресько
І. В. Желєзний