20 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 463/771/25 пров. № А/857/13479/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року у справі №463/771/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (головуючий суддя першої інстанції - Ціпивко І.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 24.03.2025),-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просить скасувати постанову серії ЕНА № 3916061 від 22.01.2025 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень за ч.6 ст. 121 КуПАП.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що постановою інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Львові 22.01.2025 року серії ЕНА №3916061 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, а саме за те, що 22.01.2025 року о 21 год. 37 хв. У м. Львові по вул. Богдана Хмельницького, 286, водій керував транспортним засобом, покажчики поворотів якого були червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ чим порушив пп. 31.4.3, а транспортний засіб не зареєстровано у встановленому порядку, чим порушив п. 30.1 ПДР. Вважає таку постанову незаконною з огляду на те, що строки реєстрації транспортних засобів були продовжені на час дії воєнного стану в Україні.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року позов задоволено повністю. Скасовано постанову серії ЕНА №3916061 від 22 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП закрито.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що законодавцем встановлено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Таким чином, особа, яка придбала транспортний засіб за кордоном, має право зареєструвати такий транспортний засіб з продовженням строку його реєстрації у зв'язку із введенням на території України режиму воєнного стану, однак нормативно-правовим актом вищої юридичної сили не скасовано відповідальність особи за керування транспортним засобом, який не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Апелянт звертає увагу суду, що наявність чи відсутність акту перевірки технічного стану автомобіля, не мають значення для кваліфікації даного правопорушення, оскільки не підтверджують відповідність технічного стану того ж автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови, тобто станом на 22.01.2025.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовну відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи слідує, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3916061 від 22.01.2025 позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Відповідно до вказаної постанови 22.01.2025 року о 21 год. 37 хв. У м. Львові по вул. Богдана Хмельницького, 286, водій керував транспортним засобом, покажчики поворотів якого були червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ чим порушив пп. 31.4.3, а транспортний засіб не зареєстровано у встановленому порядку, чим порушила п. 30.1 ПДР.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано до суду жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбачених ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення; далі ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 31.4. Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (підпункт 31.4.3. пункту 31.4. ПДР).
Відповідно до пункту 6.1. ДСТУ 3649:2010, кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, відповідно до якої, передній та задній покажчики поворотів автожовтого кольору обов'язково для всіх категорій КТЗ (підпункт 6.1.5. пункту 6.1. ДСТУ 3649:2010).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 5 Наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки» від 26.11.2012 №710 (далі Вимоги №710), фари, передні та задні габаритні ліхтарі, бічні габаритні ліхтарі, контурні вогні та денні ходові вогні, стоп-сигнали, покажчики повороту та аварійний сигнал, передні протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі, ліхтарі заднього ходу, ліхтарі освітлення заднього номерного знака, світловідбивачі, видимі (світловідбивні) позначки та маркувальні таблички, сигнальні індикатори, обов'язкові для приладів зовнішнього освітлення перевіряєтюся візуально, а за необхідності перевіркою функціонування шляхом вмикання та з використанням відповідного обладнання.
Не дозволено змінювати розташування обов'язкових ПЗС, їх демонтувати, а також змінювати режим роботи ПЗС. Дозволяється встановлення додаткових ПЗС на КТЗ у разі відповідності вимогам наявності, кількості, розташування, режиму роботи та кольору, які передбачені Правилами ООН №48.
Кількість, колір та наявність ПЗС на КТЗ визначають відповідно до таблиці 6, відповідно до якої передній та задній покажчики поворотів автожовтого кольору.
Фари ближнього, дальнього світла та протитуманні фари мають бути укомплектовані джерелами світла та відрегульовані згідно з вимогами виробника КТЗ.
Не дозволено використовувати джерела світла не передбачені виробником КТЗ.
Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
З матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб позивачки має сертифікат відповідності щодо індивідуального КТЗ.
Відповідно до п.п. «в» п.2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно п.п. «в» п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Правила реєстрації транспортних засобів встановлені Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою КМ України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388).
Відповідно до п. 6 вище зазначеного Порядку передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів може проводитися сервісними центрами МВС за участю суб'єктів господарювання, які стоять на обліку в Головному сервісному центрі МВС, здійснюють продаж таких транспортних засобів та уклали з Головним сервісним центром МВС відповідний договір.
У п. 7 вищевказаного Порядку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №190 від 04.03.2022) зазначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев'яноста днів.
Отже, законодавцем встановлено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Водночас, постановою КМУ від 04.03.2022 №190 внесено зміни, якими передбачено окрему спеціальну підставу для продовження строку державної реєстрації транспортного засобу - введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. При цьому, введено новий строк реєстрації автомобіля, відлік якого починається з дня, наступного за днем припинення (скасування) воєнного стану.
Отже, постановою КМУ №190 від 04.03.2022 внесено зміни до Порядку №1388, згідно з якими строк державної реєстрації транспортного засобу продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Частиною 6 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка доведена в законний спосіб.
Оцінюючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд першої інстанції враховував, що особа, яка придбала транспортний засіб за кордоном, має право зареєструвати такий транспортний засіб з продовженням строку його реєстрації у зв'язку із введенням на території України режиму воєнного стану.
Крім того, колегія суддів наголошує, що порядок реєстрації транспортних засобів визначений саме Порядком № 1388, а не нормами КУпАП.
Тобто, окремою спеціальною підставою для продовження строку державної реєстрації транспортного засобу є введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У такому разі власники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев'яноста днів з дня, наступного за днем припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях.
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Таким чином, Порядок №1388 допускає експлуатацію транспортних засобів до моменту їх державної реєстрації, якщо така експлуатація відбувається під час дії воєнного стану та протягом 90 днів з дати його припинення або скасування, а тому відповідач не мав підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.
З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121 КУпАП.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року у справі №463/771/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. В. Ніколін
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 28.05.2025