28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1637/24 пров. № А/857/24219/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, що ухвалила суддя Сидор Н.Т. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/1637/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2023 № 134950019763 про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 10.11.1981 по 01.11.1995, із 02.11.1995 по 02.09.1998, із 22.10.2001 по 04.12.2001 та періодів отримання виплати допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000 та із 20.03.2000 по 12.05.2000, із врахуванням отриманої за ці періоди часу заробітної плати та допомоги по безробіттю.
30 серпня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2023 № 134950019763 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зарахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 10.11.1981 по 01.11.1995, із 02.11.1995 по 02.09.1998, із 22.10.2001 по 04.12.2001 та періодів отримання виплати допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000 та із 20.03.2000 по 12.05.2000, із врахуванням отриманої за ці періоди часу заробітної плати та допомоги по безробіттю.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивачки підтверджений записами у трудовій книжці, а окремі помилки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення позивачки права на пенсію.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як неналежного відповідача.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії відповідач не зарахував до страхового стажу позивачки періоди роботи з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998, оскільки, дата заповнення трудової книжки 18.11.1998; період отримання виплати допомоги по безробіттю з 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000, оскільки не вказано дату установи, яка виплачувала допомогу; період роботи з 22.10.2001 по 04.12.2001, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Відповідач вважає, що вказані недоліки не дають можливості зарахувати вказаний трудовий стаж до страхового стажу і призначити позивачці пенсію.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка 23.08.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
30.08.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуло заяву позивачки про призначення пенсії та прийняло рішення № 134950019763, яким відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з цим рішенням страховий стаж позивачки становить 20 років 11 місяців 27 днів. До страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи:
з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998, оскільки, дата заповнення трудової книжки 18.11.1998;
з 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000, оскільки не вказано установу, яка виплачувала допомогу по безробіттю;
з 22.10.2001 по 04.12.2001, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж визначався періодом роботи (трудовим стажем). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 580/4885/20.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Апеляційний суд, із записів у трудовій книжці позивачки, встановив, що позивачка у період з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998 працювала у ВАТ «Яворівбуд» (трест Яворівхімбуд). Трудова книжка датована 18.11.1998 року.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 року, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою, запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз'єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власникам книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на роботодавця, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення вказаних у ній періодів роботи до трудового та страхового стажу.
Оглянувши дублікат трудової книжки НОМЕР_1 , апеляційний суд встановив, що у ній є записи про роботу позивачки з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998 у ВАТ «Яворівбуд» (трест Яворівхімбуд). Проставлення у дублікаті трудової книжки дати її заповнення 18.11.1998 року не спростовує набутий позивачкою трудовий стаж.
Отже, апеляційний суд, на підставі наведених вище норм права, вважає, що період роботи позивачки з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998 у ВАТ «Яворівбуд» (трест Яворівхімбуд) необхідно зарахувати до страхового стажу позивачки.
Що стосується періоду отримання позивачкою допомоги по безробіттю з 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000, то відповідач не зарахував вказаний період роботи позивачки до страхового стажу, у зв'язку з тим, що у трудовій книжці відсутня назва установи у якій позивачка перебувала на обліку як безробітна.
Разом з тим у матеріалах справи є довідка Яворівської філії Львівського обласного центру зайнятості, у якій, зокрема, зазначено, що позивачка перебувала на обліку у Новояворівській філії Яворівського РЦЗ у спірний період.
Таким чином, апеляційний суд, на підставі встановлених вище обставин, вважає, що період отримання позивачкою допомоги по безробіттю з 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000 необхідно зарахувати до страхового стажу позивачки.
Що стосується періоду роботи позивачки оператором аварійно-диспетчерської служби у ДП «Житлово-експлуатаційне обслуговування» 22.10.2001 по 04.12.2001 апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України у період з 22.10.2001 по 04.12.2001 не може бути підставою для не зарахування вказаного періоду роботи, оскільки законодавством відповідальність за не сплату страхових внесків покладена на роботодавця, а не працівника.
Відтак, період роботи позивачки оператором аварійно-диспетчерської служби у ДП «Житлово-експлуатаційне обслуговування» з 22.10.2001 по 04.12.2001 необхідно зарахувати до страхового стажу позивачки.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2023 № 134950019763 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області прийняти рішення про призначення позивачці пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998, з 22.10.2001 по 04.12.2001 та періодів отримання виплати допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000 та із 20.03.2000 по 12.05.2000, із врахуванням отриманої за ці періоди часу заробітної плати та допомоги по безробіттю, то апеляційний зазначає наступне.
Вище апеляційний суд встановив, що періоди роботи позивачки з 10.11.1981 по 01.11.1995, із 02.11.1995 по 02.09.1998, із 22.10.2001 по 04.12.2001, із 20.03.2000 по 12.05.2000 та періоди отримання позивачкою допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000 необхідно зарахувати до страхового стажу позивачки, оскільки вони підтверджені записами у трудовій книжці.
Разом з тим призначенню пенсії передує підрахунок страхового стажу для визначення його достатності для призначення пенсії, що є компетенцією відповідача.
Отже, суд не наділений повноваженнями зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачці без встановлення відповідачем тривалості страхового стажу позивачки.
Тому, враховуючи ці міркування апеляційний суд вважає, що цю позовну вимогу необхідно задовольнити частково, шляхом
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 23.08.2023;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, під час повторного розгляду заяви позивачки зарахувати позивачці до страхового стажу періоди роботи позивачки з 10.11.1981 по 01.11.1995, із 02.11.1995 по 02.09.1998 у ВАТ «Яворівбуд» (трест Яворівхімбуд), періоди отримання позивачкою виплати допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000, період роботи з 22.10.2001 по 04.12.2001 у ДП «Житлово-експлуатаційне обслуговування».
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити частково, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про часткове задоволення позову.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 та 3 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд встановив, що позивачка за подання позову сплатила 1211,20 грн., як за одну немайнову вимогу.
Отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1211,20 грн. сплаченого позивачкою судового збору.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року в справі № 380/1637/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.08.2023 № 134950019763 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 10.11.1981 по 01.11.1995, з 02.11.1995 по 02.09.1998 у ВАТ «Яворівбуд» (трест Яворівхімбуд), періоди отримання допомоги по безробіттю із 26.05.1999 по 16.02.2000, з 20.03.2000 по 12.05.2000, період роботи з 22.10.2001 по 04.12.2001 у ДП «Житлово-експлуатаційне обслуговування».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок.)
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель