28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9763/24 пров. № А/857/26197/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Національної Поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №380/9763/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної Поліції України про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
суддя в І інстанції Кедик М.В.,
дата ухвалення рішення 10.09.2024,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 10.09.2024,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати висновки Національної поліції України, які викладені у відповіді від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язати Національну поліцію України області призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 у зв'язку з загибеллю її чоловіка - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- визнати протиправними та скасувати висновки Національної поліції України, які викладені у відповіді від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язати Національну поліцію України області призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 у зв'язку з загибеллю його батька - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.10.2023 позивачка звернулася до голови Національної поліції України (відповідача) з заявами від власного імені та від імені неповнолітнього (на той час) сина ОСОБА_2 щодо здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_3 на підставі пункту 2 Постанови КМУ №168, якою установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Листом - відповіддю від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 Національна поліція України відмовила позивачці у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000,00 грн. При цьому, відповідач у відповіді від 11.16.2023 вказує, що підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 сім'ї ОСОБА_3 відсутні. У цій же відповіді відповідач зазначає, що позивачці 26.05.2023 вже виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю поліцейського ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 в сумі 2 013 000,00 грн.
Наголошує, що станом на 26.05.2023 (на момент виплати допомоги в сумі 2 013 000,00 грн) ще не було документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, а також того, що ОСОБА_3 загинув в результаті мінно - вибухової травми - ТАК отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування ої агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Зазначені документи були отримані позивачкою лише у липні та жовтні 2024 року (після неодноразових звернень до Національної поліції України, Львівської ОВА та інших державних органів).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у цій справі, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок Національної поліції України, який викладений у відповіді від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язано Національну поліцію України області призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; визнано протиправним та скасовано висновок Національної поліції України, який викладений у відповіді від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 про відмову ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язано Національну поліцію України області призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану"; стягнуто з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат; стягнуто з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 1211,20 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та затвердження висновку про таке призначення, у тому числі визначення отримувачів допомоги та частини одноразової грошової допомоги кожного отримувача в залежності від кількості отримувачів такої допомоги, за наслідками розгляду відповідної заяви про призначення та доданих документів, відноситься до дискреційних повноважень посадових осіб, визначених у в підпунктах 1-3 п. 7 порядку №376, зокрема, керівника відповідного органу (підрозділу) поліції або особи, на яку покладено виконання таких функцій, та Голови Національної поліції України.
Таким чином, зобов'язання судом першої інстанції в оскарженому судовому рішення НПУ призначити позивачам, кожному окремо, одноразову грошову допомогу на підставі Постанови №168 є втручанням у дискрецію органу виконавчої влади, оскільки рішення (наказ) про її призначення згідно з п.п. 8, 9 Порядку №376, у разі затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги видається посадовими особами, визначеними в підпунктах 1-3 п. 7 цього Порядку.
Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого, а державним органам при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги надано право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
01.05.2023 Національною поліцією видано наказ №976 про виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_3
26.05.2023 одноразову грошову допомогу в сумі 2013,0тис.грн рівними частинами перераховано на картковий рахунок АТКБ «Приватбанк».
Таким чином, рішення суду про призначення позивачам без розгляду у встановленому законодавством порядку відповідних заяв та документів, без врахування вже отриманої позивачами одноразової грошової допомоги та без видання відповідного рішення суб'єкта владних повноважень призводить до повноважень порушень вищевказаних норм закону.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 проходив службу в поліції, яка не є посадою у підрозділі поліції особливого призначення.
Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №380/9763/24 та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув у результаті нещасного випадку - Мінно-вибухової травми отримано під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях, або забезпечення здійснення заходів з національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
17.10.2023 позивач подала до Національної поліції України заяву про здійснення доплати одноразової грошової допомоги різниці між належною та вже виплаченою сумою одноразової грошової допомоги.
Станом на 26.05.2023 ще не було документів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, а також того, що ОСОБА_3 загинув у результаті мінно-вибухової травми - ТАК, отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідач відмовивши у призначенні одноразової грошової допомоги діяв протиправно та не врахував усіх обставин у справі.
Сторона позивача вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просила залишити таке без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі як дружина та син загиблого ОСОБА_3 набули право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ №168, на що вказує сукупність обставин, за яких настала загибель ОСОБА_3 .
Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності відмови відповідача в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, відповідні висновки відповідачем про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
А тому, як наслідок, слід зобов'язати відповідача призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 17.10.2023 звернулась до голови Національної поліції України щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка та батька ОСОБА_3 .
До вказаних заяв позивач додала: копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію постанови №54 медичної (військово-лікарської) комісії, копію довідки про безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, копію відмови батьків ОСОБА_3 від виплати одноразової грошової допомоги на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (оригінал знаходиться в НПУ); копію виписки про отримання частини одноразової грошової допомоги, довідку за реквізитами з банку.
За результатом розгляду поданих документів правовий департамент Національної поліції України листом від 16.11.2023 №Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 повідомив:
«Водночас відповідно до Акта спеціального розслідування нещасного випадку від 27 лютого 2023 року №2, затвердженого 27 лютого 2023 року начальником Управління вибухотехнічної служби Національної поліції України полковником поліції ОСОБА_4 , нещасний випадок, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17.30 з ОСОБА_3 , спеціальна комісія з розслідування кваліфікувала, що ОСОБА_3 загинув у період проходження служби під час виконання службових обов'язків (підпункт перший пункту 7 розділу III Порядку №705).
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293, 01 травня 2023 року Національною поліцією України видано наказ №976 про виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_3
26 травня 2023 року Вам, у тому числі як представнику неповнолітнього сина ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу в сумі 2 013,0 тис. грн рівними частинами перераховано на картковий рахунок акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Зазначимо, що вказану одноразову грошову допомогу регламентовано частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», яка є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави та призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Ураховуючи викладене, повідомляємо, що на сьогодні правові підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», сім'ї ОСОБА_3 відсутні.»
При цьому, управлінням вибухотехнічної служби Національної поліції України видана довідка від 10.10.2023 №1585/32/01-2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої старший лейтенант поліції ОСОБА_3 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України період з 01.04.2022 по 10.08.2022 та з 26.09.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Київської та Харківської областей.
Управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 22.11.2023 видало посвідчення ОСОБА_2 , згідно з яким він має право на пільги, встановлені для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Управлінням соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 22.11.2023 видало посвідчення ОСОБА_1 , згідно з яким вона має право на пільги, встановлені для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивачі звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень відповідно (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 97 Закону № 580 Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;Згідно з частиною першою статті 98 Закону №580 у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в цьому Законі.
На підставі ч. 4 ст. 98 Закону №580 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;
2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 99 Закону №580).
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Закону № 580 Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 98 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений частиною восьмою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 97 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим частини другої статті 98 цього Закону.
У разі відмови однієї з осіб, визначених в особистому розпорядженні, від отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений частиною восьмою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.
Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.
Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Якщо особа одночасно має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи (ч. 7 ст. 100 Закону №580).
Між тим, вищезазначені норми Закону № 580 не визначають умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 580 у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на теперішній час.
Судом першої інстанції достеменно встановлено, що ОСОБА_3 отримав мінно-вибухову травму, що призвела до смерті, яка ТАК отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 22.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (…) та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (…) - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (…).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
На підставі пункту 2-1 Постанови № 168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2022 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2022 № 858/38194, затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, який набрав чинності з 12.08.2022 (далі - Порядок № 376, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 376 цей Порядок визначає механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, у разі загибелі поліцейських під час дії воєнного стану, які брали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а також поліцейських, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин під час дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції надано вичерпну та достатню оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з долученими до неї письмовими доказами у контексті застосування вищевказаних нормативно-правових актів у подібних правовідносинах, оцінку яким надано Верховним Судом у постанові від 29.08.2024 у справі №440/3321/23.
Так, загибель ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мала місце в період дії воєнного стану, під час захисту Батьківщини, його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Крім того, загибель ОСОБА_3 настала під час безпосередньої його участі у забезпеченні здійснення заходів в Харківській області, яка у відповідний період (зокрема його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) була визначена районом ведення бойових дій наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, а також відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (чинний до 20.03.2025) - територією можливих бойових дій (дата виникнення можливості бойових дій з 15.09.2022).
Таким чином, ОСОБА_3 належав до категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови № 168 (був поліцейським); загинув під час дії воєнного стану при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час несення службових обов'язків; перебував безпосередньо на території, на якій можливі бойові дії.
А тому висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача в призначенні одноразової грошової допомоги позивачам є такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
При цьому, доводи позивача про те, що станом на 26.03.2023 (на момент виплати допомоги 2013000 грн) позивач не мала документі, які б підтверджували безпосередню участь її загиблого чоловіка у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та того, що травма ОСОБА_3 отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується їх отримання в липні та жовтні 2023 року, а тому позивачі були позбавлені права вибрати виплату за Законом №580 чи відповідно до постанови №168, на яку позивачі мають право
Крім того, сторона позивача не заперечує факту проведеної виплати та звернулася до відповідача із заявою від 17.10.2023 про здійснення доплати одноразової грошової допомоги за вирахуванням виплаченої суми у травні 2023 року.
Щодо покликань апелянта на те, що акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку №2 (Форма Н-1 (ПВ)) складено відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом міністерства внутрішніх справ України та позивачем не оскаржувалася кваліфікація причин загибелі ОСОБА_3 , то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідний акт, який підлягає поданню до бухгалтерської служби органів (підрозділів) поліції для забезпечення належного формування документів щодо призначення та виплати ОГД складається за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Іншого порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими та/або форми Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (Форма Н-1 (ПВ)), чинним законодавством не передбачено.
В акті спеціального розслідування (Форма Н-1 (ПВ)) передбачено виключний перелік можливих кваліфікацій нещасного випадку відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов'язків або у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Іншої можливої кваліфікації Порядок №705 не передбачає. З огляду на викладене відповідні доводи відповідача є безпідставними та не впливають на право позивачів на призначення відповідної допомги відповідно до постанови №168.
Апеляційний суд також вважає надати оцінку доводам апелянта щодо його дискреційних повноважень у межах спірних правовідносин.
Так, Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, у випадку встановлення порушення прав позивача суд вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Виходячи з завдань адміністративного судочинства передбачених ч. 1 ст. 2 КАС України апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту прав позивачів є саме зобов'язання відповідача призначити одноразову грошову допомогу позивачам в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Проте, оскільки позивачам вже виплачено суму 2013000 грн та звертаючись до відповідача із заявою від 17.10.2023 вони надавали копію виписки про отримання частини одноразової грошової допомоги та просили здійснити саме її доплату, апеляційний суд вважає, що така допомога має бути призначена у відповідному розмірі з вирахуванням частини одноразової грошової допомоги, яка була їх призначена попередньо.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Своєю чергою, відповідно до приписів ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції фактично вірно вирішено спір по суті, однак не врахував часткову виплату коштів позивачам як одноразової грошової допомоги, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та викласти резолютивну частину рішення в редакції цієї постанови.
Підстави для зміни порядку розподілу судових витрат відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі 3380/9763/24 змінити та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати висновок Національної поліції України, який викладений у відповіді від 16.11.2023 № Р-522, Р-526/26/-1/02-2023 про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги.
3. Зобов'язати Національну поліцію України області призначити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з вирахуванням виплаченої рівними частинами одноразової грошової допомоги відповідно до наказу Національної поліції України №976 від 01.05.2023.
4. Стягнути з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.
5. Стягнути з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 1211,20 грн судових витрат.».
В решті Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі 3380/9763/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк