28 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4777/24 пров. № А/857/19668/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В. та Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року, що ухвалив суддя Лозовський О.А. в м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 140/4777/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, у якому просить суд:
про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2024 № 907640186518 про відмову у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з дня звернення із заявою 28.03.2024, на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і, яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 632/10-07/2-24 від 27.03.2024 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 632/10-07/2-24 від 27.03.2024, які видані Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
28 червня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2024 № 907640186518 «Про відмову в перерахунку пенсії».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з 28.03.2024 з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію державного службовця за віком, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3732-XII та розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII і здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідок, виданих Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації від 27.03.2024 № 632/10-07/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 27.03.2024 № 632/10-07/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивачці, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, на підставі довідки про розмір заробітної плати не є перерахунком пенсії, у зв'язку із збільшенням заробітної плати державних службовців, а пов'язаний, виключно, із обчисленням пенсії при її призначенні.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, як таких, що заявлені до неналежного відповідача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення суду скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що пенсії державним службовцям не перераховуються, а тому відповідач правомірно відмовив позивачці у перерахунку пенсії, на підставі довідки про розмір заробітної плати.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 28.03.2024 року позивачка звернулася до Головного управління ПФУ у Волинської області із заявою про переведення її на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
Зазначена заява, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
04.04.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 907640186518, на підставі якого відмовило позивачці у перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з тим, що позивачка раніше отримувала пенсію, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», а також недоцільності такого перерахунку, оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 зменшиться.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно - правового спору, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Апеляційний суд, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04 квітня 2024 року № 907640186518 про відмову у перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», встановив, що відповідач відмовив позивачці у перерахунку пенсії за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки розмір пенсії позивачки зменшиться. Фактично цим рішенням відповідач також відмовив позивачці у переведенні її на пенсію державного службовця.
Таку позицію відповідач обґрунтовує тим, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», мають особи, яким до набрання чинності Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) не призначалася пенсія, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
Аналізуючи вказану підставу для відмови у переведення позивачки за пенсію, відповідно до Закону № 3723-ХІІ, апеляційний суд зазначає наступне.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивачки про переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, відповідач виходив із того, що право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону № 889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, а, оскільки, позивачці до набрання чинності Законом № 889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону вона не має.
Апеляційний суд вважає ці твердження відповідача помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону № 1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Крім того, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ, ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року по справі № 580/3805/22.
Тому, на думку апеляційного суду доводи відповідача про те, що, якщо на час набрання чинності Законом 889-VIII позивачка отримувала пенсію державного службовця за віком відповідно до вимог Закону № 3723-XII, позивачка не має права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII є помилковими.
Разом з тим, відповідач не заперечує, що на час набрання чинності Законом 889-VIII позивачка мала необхідний стаж державної служби, а на час звернення із заявою про призначення пенсії має необхідний страховий стаж та вік.
Отже, апеляційний суд вважає, що позивачка має право на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, на умовах визначених Законом № 889-VIII.
Тому, апеляційний суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2024 № 907640186518 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним і його необхідно скасувати.
Цей висновок є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04 квітня 2024 року № 907640186518 про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Що стосується права позивачки на врахування, при призначенні (переведенні) пенсії державного службовця, поданих нею довідок про розмір заробітної плати, то апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622, заробітна плата для обчислення пенсії, відповідно до Закону № 889-VІІІ, визначається довідками про заробітну плату, форми яких затверджені постановами правління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) і які видаються особі установою за останнім місцем роботи.
За змістом пункту 4 Постанови № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Визначаючи спосіб захисту порушених прав особи, яка має право на пенсію державного службовця, Велика Палата Верховного Суду, при ухваленні постанови від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), вказала на необхідність зобов'язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату.
Апеляційний суд встановив, що позивачка для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», надала відповідачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і, яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 632/10-07/2-24 від 27.03.2024 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 632/10-07/2-24 від 27.03.2024, які видані Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації.
Отже, позивачка має право на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, відповідно до Закону № 3723-XII, на умовах визначених п. п 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
При цьому, позивачка, відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на призначення пенсії з 28.03.2024 року, тобто дня звернення із заявою про призначення (переведення) пенсії.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо права позивачки на призначення (переведення) пенсії за віком, відповідно до Закону № 3723-XII, на умовах визначених п. п 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та вірно зобов'язав це зробити Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Тому, апеляційний суду погоджується із судом першої інстанції в частині задоволення позову.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, в цій частині, без змін.
Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в справі № 140/4777/24, в частині задоволення позову - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель