Справа № 752/3534/25
Провадження № 1-кп/752/1638/25
28 травня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130000364 від 06 липня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
Голосіївським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відносно ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи обґрунтованістю підозри ОСОБА_3 та існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків, котрі ще не були допитані в судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. При цьому інший запобіжний захід не може бути застосований.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Вказав, що наміру переховуватись від суду обвинувачений не має, можливості впливати на свідків у обвинуваченого відсутні.
Обвинувачений підтримав захисника. Вказав, що у зв'язку з триманням на гауптвахті позбавлений можливості пройти ВЛК на встановлення факту непридатності до проходження військової служби лікарями, яким він довіряє.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 бвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.
Про обґрунтованість підозри обвинуваченого свідчить зміст обвинувального акта, реєстр матеріалів досудового розслідування, а також частково досліджені в судовому засіданні докази. При цьому оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинуваченої. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Судом не закінчено з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не допитано свідків та самого обвинуваченого.
З огляду на характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вагомість наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, дані про особу обвинуваченого, у котрого відсутні утриманці, міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи, розмір покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності винуватості, суд дійшов висновку про продовження існування передбачених у ст. 177 КПК України ризиків, а саме у випадку звільнення з-під варти обвинувачений може переховуватися від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Застосування щодо обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає задоволенню.
При цьому на виконання приписів ч. 3 ст. 183 КПК України, зважаючи на час, потягом якого обвинувачений тримається під вартою без права внесення застави, на майновий стан останнього, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_3 розмір застави в якості альтернативи триманню під вартою, який був би достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов'язків.
Керуючись статтями 176, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 26 липня 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 як альтернативний запобіжний захід заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ 26268059; МФО 820172; Банк - Державна казначейська служба України в м. Києві; р/р № UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду), від … (дата ухвали), по справі № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду та на підставі ст. 194 КПК України покласти на нього наступні обов'язки:
не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи, номеру телефону;
утриматися від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків у випадку внесення застави визначити до 26 липня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1