28 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/951/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року
у справі №340/951/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про визнання протиправними та скасування рішень, а також зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 22.10.2024 № 110750001548 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 01.11.2024 № 110750001548 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 15.10.2024 та заяву про призначення пенсії від 25.10.2024 зарахувати до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.06.1978 по 24.11.1979 та з 08.01.1980 по 14.04.1981 у Спілці споживчих товариств Кіровоградської області “Ульяновське районне споживче товариство» та період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 02.08.1996 та прийняти рішення про призначення пенсії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №340/951/25 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 22.10.2024 № 110750001548 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 01.11.2024 № 110750001548 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.10.2024, зарахувавши до страхового (загального) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12.06.1978 по 24.11.1979 та з 08.01.1980 по 14.04.1981 у Спілці споживчих товариств Кіровоградської області “Ульяновське районне споживче товариство» та період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 02.08.1996, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судом зазначено, що періоди роботи позивачки, згідно записів трудової книжки від 09.06.1978 серії НОМЕР_1 , з 12.06.1978 по 24.11.1979 та з 08.01.1980 по 14.04.1981, підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки позивачка, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина. Також зазначено, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, виконує зобов'язання, взяті згідно цієї Угоди від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не впливає на право позивачки на зарахування періодів її роботи з 01.01.1992 по 02.08.1996 до страхового стажу, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №340/951/25, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.1991.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно п.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області, яке, рішенням від 22.10.2024 № 110750001548 відмовило у призначені пенсії.
Так, у рішенні зазначено, що до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи:
- період навчання з 02.06.1977 у магазині-школі згідно записів трудової книжки від 09.06.1978 серії НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці не зазначено дату закінчення навчання;
- період роботи з 12.06.1978 по 24.11.1979 та з 08.01.1980 по 14.04.1981 згідно довідки від 03.03.2020 № 22, оскільки ім'я на українській мові не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 );
- період роботи з 01.01.1992 по 02.08.1996, оскільки відсутні чинні міжнародні договори, на підставі яких Головне управління було б наділене повноваженнями врахувати стаж на території російської федерації.
Позивачка 25.10.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно п.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримала відмову.
Не погодившись з таким рішенням , позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що право на зарахування періодів роботи до стажу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці позивачки від 09.06.1978 серії НОМЕР_1 мстяться такі записи, зокрема (мовою оригіналу):
- запис № 16 - 09.09.1991: Принята переводом учеником приемосдатчика груза и багажа ст. Черный Мыс;
- запис № 17 - 22.10.1991: Переведена приемосдатчиком груза и багажа;
- запис № 18 - 02.08.1996: Уволена по ст. 31 КЗоТ РФ по собственному желанию.
Таким чином, період роботи позивачки з 01.01.1992 по 02.08.1996 підтверджується записами в трудовій книжці та має бути зарахований до страхового стажу.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, з посиланням на висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування такого висновку суду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо зарахування до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.1992 по 02.08.1996 на території російської федерації з огляду на наступне.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та рф (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивачки у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №340/951/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко