провадження № 2/294/256/25
справа № 294/1847/24
29 травня 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:
секретаря Івашкевич В.П.
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю, -
30.09.2024 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що починаючи з 1989 року проживала по сусідству з ОСОБА_3 , 1906, р.н., яка проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 на території П'ятківського старостинського округу Житомирського (раніше Чуднівського) району Житомирської області. Будучи сусідами, які мали дуже хороші відносини, та враховуючи похилий вік останньої, позивачка протягом тривалого часу допомагала їй вести домашнє господарство та обробляти присадибну земельну ділянку. Після того, як ОСОБА_3 занедужала, позивачка здійснювала за нею догляд до самої смерті, похоронила останню в 1992 році та до цього часу доглядає за будинком.
Будь - яких спадкоємців ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишилось, а тому вказаний житловий будинок на сьогодні власника не має. Позивачка продовжує користуватись та володіти будинком та прилеглою земельною ділянкою навколо нього вже протягом тридцяти років добросовісно, відкрито та безперервно, на постійній основі здійснює обслуговування будинку для забезпечення придатного стану проживання у ньому.
Під час спільного з ОСОБА_3 ведення домашнього господарства, домоволодіння за вище вказаною адресою мало статус колгоспного двору, а тому право власності на вказаний будинок не оформлялось, а оскільки у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємництво відповідно до Кодексу Української РСР 1963 року не відкривається позивачка вважала, що вона володіє даним майном законно.
Ухвалою суду від 06.03.2025 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.04.2025.
Ухвалою суду від 09.04.2025 витребувано додаткові докази у справі, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.05.2025.
Ухвалою від 06.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткового доказу та виклику свідків, а також прийнято до провадження уточнену позовну заяву, у зв'язку з чим в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2025.
Ухвалою від 28.05.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач Чуднівська міська рада Житомирської області в судове засідання не з'явився, від представника ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи, покликався на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00050725497, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.66-67).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась (а.с.60-61).
Відповідно до довідки №368, виданої П'ятківським старостинським округом №13 Житомирського району Житомирської області від 26.04.2024, ОСОБА_2 , дійсно з 1993 року по теперішній час, безперервно, відкрито користується будинком та земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належала ОСОБА_3 , 1906 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Згідно акту свідчення свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 08.07.2024, ОСОБА_2 , 1955 р.н., проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , з 1989 року по теперішній час. З 1989 року до дня смерті ОСОБА_3 , яка проживала в АДРЕСА_1 , доглядала за нею, допомагала їй по господарству на присадибній ділянці. Після смерті ОСОБА_3 допомагала в організації її поховання (а.с.11).
Згідно довідки № 839 від 09.05.2024, виданої Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2 , станом на 31.12.2012, згідно наявних даних паперових носіїв, житловий будинок АДРЕСА_1 в БТІ не зареєстрований (а.с.12).
За заявою позивача на її ім'я 01.05.2024 КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 на території Чуднівської ОТГ Житомирського району Житомирської області (а.с.13-15).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано 14.11.2011 за ОСОБА_9 , яка відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00050725591 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору купівлі - продажу від 08.08.1995.
Зважаючи на зазначену інформацію, судом з Житомирського обласного державного нотаріального архіву витребувано договір купівлі - продажу за реєстром №1421 від 08.08.1995.
Дослідженням зазначеного договору судом з'ясовано, що 08.08.1995 між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку площею 30 кв.м., розташованого в с Пилипівка Чуднівського району Житомирської області.
Оглядом технічного паспорта житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 встановлено, що позивачкою 01.05.2024 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок загальною площею 41,9 кв.м.
Крім того, згідно записів погосподарських книг П'ятківської сільської ради за 1991-1995, 1996-2001, 2002-2002, 2006-2010, 2011-2015 роки за ОСОБА_9 значився житловий будинок АДРЕСА_1 . У той же час, за ОСОБА_3 значився житловий будинок АДРЕСА_1 .
В своїй постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, враховуючи принцип «найбільш вірогідних доказів» суд дійшов висновку, що наданими позивачем та зібраними у справі доказами підтверджується приналежність спірного будинку АДРЕСА_1 саме ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість ОСОБА_9 належав будинок АДРЕСА_1 , а тому інформація Державного реєстру речових прав містить помилку щодо спірного нерухомого об'єкта.
Вказаних висновків суд дійшов, ураховуючи те, що відповідно до Державного реєстру речових прав право власності на житловий будинок за ОСОБА_9 зареєстровано 14.11.2011, що суперечить інформації Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації про відсутність реєстрації права власності на спірний житловий будинок станом на 31.12.2012, а також записам погосподарських книг П'ятківської сільської ради за 1991-1995, 1996-2001, 2002-2002, 2006-2010, 2011-2015 роки.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також підтвердили приналежність померлій ОСОБА_3 саме спірного житлового будинку. Додатково повідомили, що ОСОБА_3 та позивачка фактично були як родичі, ОСОБА_2 кожного дня перебувала у будинку ОСОБА_3 до її смерті, доглядала за нею та будинком, а на даний час користується спірним житлом, в якому розміщені речі позивачки.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач більше 30-ти років відкрито володіє житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який за життя належав ОСОБА_3 , однак право власності на який зареєстровано за останньою не було. За життя ОСОБА_3 та позивачка вели господарство у зазначеному домоволодінні, яке мало статус колгоспного двору.
Отже, враховуючи, що позивачка фактично володіє майном - спірним житловим будинком, на дане майно не претендують інші особи, вона відкрито, безперервно і тривало володіє ним, поводиться з ним як власник, закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, тому наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачкою права власності за набувальною давністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_2 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 області за набувальною давністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ірина БІЛЕРА