290/482/24
Іменем України
28 травня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В березні 2024 року через систему «Електронний суд» адвокат Трофімов А.В. звернувся до Романівського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 із позовом, в якому, з врахуванням уточненої позовної заяви, просить скасувати постанову інспектора Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Хлановського М.П. від 17 березня 2024 року серії ЕНА № 1678410 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн за те, що він 17 березня 2024 року об 11 годині 27 хвилин по вул. Сергія Кемського в м. Коростень Житомирської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки BАЗ 2115 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху праворуч не подавав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги пункту 9.2 «б» Правил дорожнього руху.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не порушував правил дорожнього руху, жодних належних та допустимих доказів, які б могли б свідчити про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, інспектором не надано.
Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області подано до суду відзив, в якому зазначено, що оскаржувана постанова поліцейського винесена в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому правові підстави для визнання її незаконною відсутні. Відеозаписом зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, та підтверджується правомірність дій поліцейського при прийнятті спірної постанови у належний спосіб та порядок встановлений законом з дотриманням прав особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.
В судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, не з'явилися. Представником позивача подано до суду заяву, в якій, підтримавши позовні вимоги, він просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача. Представником Головного управління Національної поліції в Житомирській області заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 17 березня 2024 року інспектором Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Хлановським М.П. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 510,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 17 березня 2024 року об 11 годині 27 хвилин по вул. Сергія Кемського в м. Коростень Житомирської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки BАЗ 2115 реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху праворуч не подавав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги пункту 9.2 «б» Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).
Згідно пункту 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у пункті 9.2 «б» ПДР України зазначено, що перед перестроюванням, поворотом або розворотом водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.
Відповідно до частина 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судовинства України (далі КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно статей 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд звертає увагу про процесуальний обов'язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення своєї постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Водночас, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є стаття 40 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Головного управління Національної поліції в Житомирській області було надано диск з відеозаписами під назвами: «document_5240180501385333362», «document_5240180501385333364», «document_5240180501385333405».
На відеодиску, наявному в матеріалах справи, зафіксовано факт порушення позивачем ПДР України, що підтверджує вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Щодо тверджень, викладених в позовній заяві про те, що позивач, керуючи транспортним засобом, не порушував ПДР України, суд вважає, що такі були висловлені лише з метою уникнення адміністративної відповідальності та спростовуються відеозаписами, наданими відповідачем.
Зміст вказаних файлів не викликає сумнівів в тому, що саме останніми зафіксовані події, які мали місце 17 березня 2025 року за участі сторін в справі.
Принципового значення у даній справі має правова оцінка представлених відповідачем відеозаписів, які фіксували порушення позивачем правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а також хід розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення.
На спростування наданих відповідачем доказів, позивач та його представник не надали належних, достатніх та переконливих доказів своїм твердженням.
Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга статті 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша статті 77 КАС України).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що інспектор Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Хлановський М.П. діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова серії ЕНА № 1678410 від 17 березня 2024 року винесена з дотриманням усіх вимог встановлених чинним законодавством, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 139, 241-246 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а постанову інспектора Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області Хлановського Миколи Павловича про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1678410 від 17 березня 2024 року залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Ковальчук