Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/920/25
Провадження № 3/935/283/25
Іменем України
28 травня 2025 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління ДПС України у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
До Коростишівського районного суду Житомирської області 17.04.2025 від Головного управління ДПС України у Житомирській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 343/06-30-24-07 від 10.04.2025, ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність, а саме виготовлення та реалізацію солодощів (тістечок, тортів) через мережу інтернет без державної реєстрації суб'єктом господарювання з метою отримання доходу (прибутку), що підтверджується платіжною інструкцією щодо перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за реалізовану продукцію на загальну суму 280 грн., чим порушила ст. 58 ГК України від 16.01.2003 та ст. 50 ЦК України від 16.01.2003, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, судові повістки, направлені на адресу останньої, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, повернулись на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак правопорушення, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Так, положеннями ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, диспозицією ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч. 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Разом з тим складовою частиною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності, однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо систематичності надання послуг з метою отримання прибутку.
У матеріалах справи наявні скриншоти сторінки «planetcake_zt» в мережі інтернет, відповідно до якого ОСОБА_2 виготовляє торти від 750 грн за кг, бенто торти, зд торти, шоу торти, весільні, святкові торти, а також скриншоти листування ОСОБА_3 з невстановленою особою, відповідно до якого ця особа замовила торт з макаронами за 280 грн, та домовилась забрати його в «п'ятницю з 11 до 13», а також платіжна інструкція № P24A40740833359D9388 від 19.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_4 переказала Ящук Юлії Миколаївні 280 грн.
При цьому суд зазначає, що виготовлення та продаж тортів передбачає дії, пов'язані з відчуженням товару або передачею його іншій особі, що має оплатний характер.
Згідно наданих матеріалів відсутні докази того, що ОСОБА_1 систематично здійснювала торгівлю тортами із зазначенням встановлених дат та часу цих послуг, що складає істотну ознаку адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Слід зазначити, що сам по собі факт розміщення оголошень не є достатнім доказом здійснення господарської діяльності, зазначеної за змістом таких оголошень, та не може безумовно свідчити про те, що ОСОБА_1 дійсно є суб'єктом господарювання у розумінні положень ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Більше того, із наданих доказів неможливо встановити особу ОСОБА_1 , враховуючи те, що вона не з'явилася до Головного управління ДПС у Житомирській області, відповідно до акту «Про неявку особи, що притягується до адміністративної відповідальності, для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 10.04.2025», а також не з'явилася до суду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. У результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що навіть у випадку доведеності вини ОСОБА_1 у продажі тортів, ці її дії не можуть кваліфікуватись господарська діяльність, оскільки дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність всіх цих випадків, зв'язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.
Відтак, дослідження наявних доказів та фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у діях ОСОБА_1 не знаходить свого підтвердження, оскільки обов'язкова ознака господарської діяльності - систематичність, тобто одна із необхідних складових об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В постанові Пленуму від 25.04.2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
За таких обставин, суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в такому випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7, 9, 164, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І. В. Щербаченко