Справа № 168/327/25
Провадження № 3/168/192/25
29 травня 2025 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
18.03.2025 року о 17.25 год. ОСОБА_1 керував електровелосипедом FADA, по провулку Тарасики в с. Мокре із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка вимова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, двічі повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення судової повістки про виклик в судові засідання на адресу, яку зазначив при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також на адресу зареєстрованого місця проживання (а.с. 17). Конверти із судовими повістками повернуто на адресу суду із відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 12, 15). Судом також надсилались повістки ОСОБА_1 через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, які були отримані ним (а.с. 11, 16). Причини неявки в судові засідання ОСОБА_1 суду не повідомив.
Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Згідно ч.2 ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу, проте не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, однак у доданій до протоколу заяві просив здійснити розгляд справи без його участі (а.с. 5), тому вважаю, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення в повному обсязі доводиться матеріалами справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275089 від 18.03.2025 року в якому зафіксована дата, час, місце вчинення та суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
зобов'язанням до протоколу серії ЕПР1 № 275089 відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язався не керувати транспортним засобом протягом 24 годин;
відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та реєстратора на яких відображено, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом FADA, та на вимогу поліцейського зупинив транспортний засіб. Поліцейський, виявивши під час розмови з ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в найближчому медичному закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився.
Заперечення ОСОБА_1 під час складення протоколу про те, що він не може бути суб'єктом відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки керував електровелосипедом, а тому може нести відповідальність лише за ст. 127 КУпАП, не приймаються до уваги з таких підстав.
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електромопедом FADA, який обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою електродвигуна, а тому такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, а відтак ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , які виразилися у відмові особи, яка керує транспортним засобом (водія), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке є грубим адміністративним правопорушенням на транспорті, пов'язаним з порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, особу правопорушника, ступінь його вини, враховуючи його майновий стан, приходжу до висновку, що, виходячи із визначеної законом мети адміністративного стягнення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки відповідно до повідомлення інспектора сектору адміністративної практики Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції І.Портянко відомості про посвідчення водія ОСОБА_1 відсутні у базі ІКС ІПНП України, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не є в розумінні закону водієм і до нього може бути застосоване таке стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути 605,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 40-1, 283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, та роз'яснити, що у ході примусового виконання постанови суду, відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, штраф буде стягуватися у подвійному розмірі.
У разі несплати штрафу у строк, передбачений ч.1 ст. 307 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання подвійний розмір штрафу, визначений у цій постанові, дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Й. Хаврона