29 травня 2025 року справа №200/6776/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначаєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Загацька Т.В.), складене у повному обсязі 04 грудня 2024 року, у справі № 200/6776/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( 1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( 1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 ( 1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України на підставі рапорту від 10.09.2024 № 31/46092/24-Вн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( 1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України у відповідності до норми статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами - наявністю батька інваліда II групи і небажанням військовослужбовця продовжувати військову службу та у відповідності до вимог рапорту від 10.09.2024 №31/46092/24-Вн здійснити інші дії;
- встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, зобов'язати військову частину подати звіт про виконання цього рішення суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( 1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні та не приймає до уваги, що батько позивача є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.
Вважає, що він має бути звільнений з військової служби
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій другого відділення наземної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) повітряної та наземної розвідки, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 березня 2024 року № 292-ОС, зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 особового складу та на всі види забезпечення з 13.03.2024.
Наказом начальника 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 13.09.2024 №1067-ОС солдата ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - водієм першої групи ударних безпілотних повітряних суден третьої розвідувально-ударної прикордонної застави відділу прикордонної служби розвідувально-ударних безпілотних суден. Відповідно до довідки №4873 від 15.10.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час.
10.09.2024 позивач звернувся із рапортом до командуванням військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю II групи.
В обґрунтування рапорту вказано, що відповідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин. Однією із підстав у абзаці 12 вказана така підстава:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач вказує, що батько позивача, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, а також потребує постійного догляду, що підтверджується відповідними медичними документами. Відомості про спорідненість позивача з його батьком підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Відомості про інвалідність батька позивача підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №828059. Відомості про необхідність та потребу у постійному догляді підтверджується Довідкою висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №228.
Також у рапорті вказано, що членами сім'ї першого ступеня споріднення є батьки, чоловік або дружина, діти, а другого ступеня - рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. У батька ОСОБА_2 є лише члени сім'ї першого ступеня споріднення (дружина, донька), які не можуть здійснювати постійний догляд. У зв'язку з такими підставами:
Мати позивача ОСОБА_3 (дружина особи з інвалідністю II групи) є інвалідом III групи. Відомості про інвалідність матері підтверджується Довідкою до Акту огляду МСЕК серії АД №059004.
Сестра позивача ОСОБА_4 (донька особи з інвалідністю II групи) проживає за кордоном.
До рапорту було долучено:
1. Нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_1 .
2. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 .
3. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 .
4. Нотаріально посвідчена копія паспорта ОСОБА_2 .
5. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 .
6. Нотаріально посвідчена копія Довідки до акта огляду МСЕК батька ОСОБА_2 .
7. Нотаріально посвідчена копія Довідки висновків ЛКК батька ОСОБА_2 .
8. Нотаріально посвідчена копія Довідки про склад сім'ї.
9. Нотаріально посвідчена копія паспорту матері ОСОБА_3 .
10. Нотаріально посвідчена копія РНОКПП матері
ОСОБА_3 . Нотаріально посвідчена копія Довідки до акта огляду МСЕК матері ОСОБА_3 .
12. Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження сестри ОСОБА_1
(донька особи з інвалідністю ІІ групи.
13. Копія свідоцтва про одруження сестри ОСОБА_1 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи), де вказана зміна прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 .
14. Нотаріально посвідчена копія Посвідки на проживання сестри ОСОБА_4 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи)
15. Нотаріально посвідчена копія Довідки про реєстрацію за місцем проживання сестри ОСОБА_4 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи).
16. Нотаріально посвідчена копія Додатку до посвідки на проживання сестри ОСОБА_4 (доньки особи з інвалідністю ІІ групи).
Листом Військова частина НОМЕР_1 №08/10177-24-Вих від 12.09.2024 за результатами розгляду рапорту позивача повідомлено, що відповідно до п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» однією з підстав для звільнення с необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Вказано, що у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд та що вона потребує постійного догляду. Окрім цього, до рапорту додано документи, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 повнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка за станом здоров'я може здійснювати постійний догляд за матір'ю.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Окрім цього, присутня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Відомості, що дана особа потребує сторонньою догляду відсутні. Інформація про інших родичів першого чи другого ступеня спорідненості відсутня.
Родичами першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік та дружина, діти, в тому числі усиновлені. До членів сім'ї громадянина другого ступеня споріднення відносяться його рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Вказано, що підстав для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.
Не погоджуючись такою відмовою відповідача, вважаючи її неправомірною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на теперішній час.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) установлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-ХІІ, загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частинами 1, 5, 7 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами 2-4 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється: […] громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; […].
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 Закону № 2232-XII встановлено, що початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки […] для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин зокрема на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
Згідно з пунктом 265 Положення №1115/2009 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у запас - якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; 2) у відставку - якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із виключенням з військового обліку.
Пунктом 270 Положення №1115/2009 встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», здійснюється:
1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;
2) начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно;
2-1) керівником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - усіх військовослужбовців у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, які проходять службу в цьому розвідувальному органі (крім заступників керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби);
3) Головою Державної прикордонної служби України - військовослужбовців, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно;
4) Президентом України - військовослужбовців у військовому званні генерала (адмірала).
Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.
Згідно з пунктом 279 Положення №1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Для звільнення з військової служби за власним бажанням особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, подають у порядку підпорядкування рапорт начальнику органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу (абзац 1 пункту 285 Положення №1115/2009).
Відповідно до абзацу 1 пункту 288 Положення №1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Отже, звільнення військовослужбовців органів Державної прикордонної служби України з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» та визначено підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед іншого такі як здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення), відповідно до пункту 1 Положення, це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).
Пунктом 3 Положення, передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
В пункті 26 Положення зазначено: особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Як встановлено судами, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та 10.09.2024 подав рапорт про звільнення з військової служби статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, його батьком.
Відповідачем розглянуто рапорт про звільнення позивача та листом №08/10177-24-Вих від 12.09.2024 повідомлено, що у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд та що вона потребує постійного догляду. Окрім цього, до рапорту додано документи, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_2 повнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка за станом здоров'я може здійснювати постійний догляд за матір'ю. Крім цього, присутня дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Відомості, що дана особа потребує сторонньою догляду відсутні. Інформація про інших родичів першого чи другого ступеня спорідненості відсутня. У зв'язку з наведеним підстави для звільнення в запас Збройних Сил України відсутні.
Як слідує з копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 , батьком позивача є ОСОБА_2 , а матір'ю є ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 видано довідку №06.4-27/10319 від 22.08.2024 про те, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №828059 батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю II групи. За висновком, зазначеним в довідці висновків лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) №228 ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги, періодично догляду.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АД №059004 матір позивача - ОСОБА_3 (дружина особи з інвалідністю II групи - батька позивача ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю III групи.
Відомості щодо потреби ОСОБА_3 у сторонньому догляді матеріали справи не містять.
Позивачем надані до суду копії документів, які свідчать про те, що серед родичів окрім позивача наявна його рідна сестра ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, відповідно довідки про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з листопада 2022 року фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 Німеччина, столиця федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн, а відтак ОСОБА_4 не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком.
Враховуючи приписи п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести факти:
- наявності у одного з батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Жодного висновку про систематичність чи іншу періодичність такого догляду у наданій позивачем довідці до акту огляду МСЕК серії АД №059004 немає.
Суд звертає увагу, що позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Таким чином, надана позивачем довідка до акту огляду МСЕК серії АД №059004, відповідно до якої матір позивача - ОСОБА_3 (дружина особи з інвалідністю II групи - батька позивача ОСОБА_2 ) є особою з інвалідністю III групи, не є документом, який підтверджує, що мати позивача сама потребує постійного догляду, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.
Крім того, суд не приймає як доказ, з урахуванням вимог ч.4 ст.308 КАС України, висновок 53/21 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_3 , який направлено на адресу суду апеляційної інстанції 11 березня 2025 року, оскільки він отриманий (датований) 09 березня 2025 року, вже після надання відповідачу рапорту про звільнення, тобто за межами спірних правовідносин.
Відтак, дослідивши документи, які були подані позивачем разом із рапортом про звільнення, судом встановлено, що позивачем не додано до рапорту та не надано до суду документів, що підтверджують потребу постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я у іншого члена сім'ї ОСОБА_2 - особи з інвалідністю другої ІІІ - ОСОБА_3 (дружина особи з інвалідністю II групи батька позивача ОСОБА_2 та матері позивача).
Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 200/6776/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв