29 травня 2025 року справа №360/1640/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 р. у справі № 360/1640/24 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та скасування наказів, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення капітана юстиції ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності на загальну суму 159014,00 грн протиправними; скасування наказу ВЧ НОМЕР_1 від 25 листопада 2024 року № 8104-АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 25 листопада 2024 року № 8104-АГ в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на суму 113594,00 грн (сто тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині необхідності притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності та, як наслідок, проігнорував наявність у відповідача в даному спору дискреційних повноважень. Відповідач не погоджується з висновком суду про те, що для застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставини вчинення умисних протиправних дій (тобто, активної форми поведінки) безпосереднього здійснення посадовою особою надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій. Згідно з вимогами п.п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди зокрема, в разі здійснення надлишкових виплат грошових коштів. Наведеною нормою не конкретизовано щодо безпідставного здійснення посадовою особою надлишкових виплат грошових коштів внаслідок саме умисних дій. В межах спірних правовідносин здійснення надлишкових виплат грошових коштів відбулось у зв'язку з протиправною поведінкою позивача внаслідок неналежного виконання покладених на нього посадових обов'язків. Під час розгляду справи не встановлено і необережності в діях позивача, а тому відсутні підстави для застосування ч.1 ст.5 Закону №160-ІХ.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить дійсну військову службу в лавах Державної прикордонної служби України, відповідно до укладеного контракту. У період з 24 грудня 2019 року по 16 серпня 2023 року позивач проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на посадах юрисконсульта і старшого юрисконсульта.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) від 18 серпня 2023 року № 542-ОС «Про особовий склад» позивача зараховано до списків особового складу з 17 серпня 2023 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) від 17 листопада 2024 року № 1103-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду заступника начальника юридичного відділу.
Згідно з висновком службового розслідування проведеного за фактом можливого нанесення шкоди державі у сумі 159014,00 грн з боку старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 від 18 листопада 2024 року № 04.3/16/24-Вн факт нанесення шкоди державі у розмірі 159014,00 грн внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання посадових обов'язків з боку старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 підтверджено. Даний випадок став можливим внаслідок безвідповідальності, несвоєчасного реагування та невжиття всіх необхідних вичерпних заходів з боку старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 щодо здійснення захисту прав та законних інтересів Військової частини НОМЕР_2 у судах та інших органах, що проявилося у несвоєчасному відпрацюванні апеляційних скарг у справах № 420/3668/22 та № 420/3461/22 у встановлені терміни, несвоєчасному відпрацюванні рапортів щодо необхідності виконання рішення суду, що призвело до відкриття виконавчою службою виконавчих проваджень при примусовому виконанні виконавчих листів у цих справах і мало наслідком збільшення кошторисних призначень (виділення додаткових асигнувань) з державного бюджету, чим нанесено шкоду державі у зв'язку з виникненням заборгованості перед виконавчою службою у розмірі 159014,00 грн, а також невжито дієвих заходів спрямованих на оскарження, прийнятих судом апеляційною інстанцією рішень не на користь Військової частини НОМЕР_2 та невжиття будь-яких дієвих і вичерпних заходів спрямованих на повернення сплаченого судового збору до бюджету України на підставі пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, здійснення представництва інтересів військової частини її представником старшим юрисконсультом капітаном юстиції Андрієм Тимофеєнко відбулось не належним чином внаслідок неналежного та несвоєчасного виконання вимог розділу І, абз. 15 пункту 4.6 розділу IV посадової інструкції старшого юрисконсульта 24 оае ІНФОРМАЦІЯ_3 , Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 грудня 2021 року № АГ-723/0/81-2 «Про організацію правової роботи в Державній прикордонній службі України у 2022 році», пункту 13 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 04 квітня 2005 року № 250 «Про організацію роботи щодо захисту інтересів Державної прикордонної служби України в судах» та 16, 99, 100 Статуту внутрішньої служби України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, що проявилось у невжитті вичерпних заходів спрямованих на здійснення захисту прав та представництва законних інтересів Військової частини НОМЕР_2 у судах та інших органах в порядку самопредставництва, а також не вжитті дієвих заходів спрямованих на своєчасне виконання рішень судів у справах № 420/3461/22 і № 420/3668/22 в установлені терміни, що призвело до відкриття виконавчою службою виконавчих проваджень при примусовому виконанні вищевказаних виконавчих листів та мало наслідком збільшення кошторисних призначень (виділення додаткових асигнувань) з державного бюджету чим нанесено збиток державі у зв'язку з виникненням заборгованості перед виконавчою службою у розмірі 159014,00 грн..
Вказані порушення з боку капітана юстиції ОСОБА_2 , який проходив службу в НОМЕР_3 окремій авіаційній ескадрильї, підпадають до порядку притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності згідно Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Підстави, які б вказували на вчинення даним військовослужбовцем дій за обставин, визначених у статті 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність в ході службового розслідування не виявлено.
За результатами проведення службового розслідування пропонується:
1. Результати службового розслідування довести до персоналу 24 окремої авіаційної ескадрильї в частині, що стосується.
2. Враховуючи, що завдана шкода нанесена внаслідок несвоєчасного реагування та неналежного виконання посадових обов'язків посадовою особою, яка проходила службу в 24 окремої авіаційної ескадрильї, що призвело до збільшення кошторисних призначень (виділення додаткових асигнувань та здійснення перерахування) відповідних сум заборгованості перед виконавчою службою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», старший юрисконсульт капітан юстиції ОСОБА_3 підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності у розмірі 159014,00 грн.
3. На підставі частини 2, 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріали даного службового розслідування направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою розгляду питання та прийняття управлінського рішення щодо притягнення до повної матеріальної відповідальності старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 .
У наказі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України зазначено, що за результатами проведення службового розслідування встановлено факт нанесення шкоди державі, внаслідок неналежного виконання службових обов'язків з боку старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 , який проходив службу в НОМЕР_3 окремій авіаційній ескадрильї, що призвело до збільшення кошторисних призначень (виділення додаткових асигнувань та здійснення перерахування) відповідних сум заборгованості перед виконавчою службою у розмірі 159014,00 грн, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності.
Також вказаним наказом доручено заступнику начальника штабу - начальнику відділення організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності направити наказ «Про результати службового розслідування» та матеріали службового розслідування від 18 листопада 2024 року № 04.3/16/24-Вн на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 з клопотанням про притягнення до повної матеріальної відповідальності старшого юрисконсульта капітана юстиції ОСОБА_2 за шкоду завдану державі за рахунок бюджетних коштів у розмірі 159014,00 грн..
Наказом начальника ВЧ НОМЕР_1 від 25 листопада 2024 року № 8104-АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності» позивач притягнутий до повної матеріальної відповідальності заступника начальника відділу юридичного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом стягнення суми у розмірі 159014,00 грн шкоди, завданої державі.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем дійсно допущено неналежне виконання покладених на нього посадових обов'язків, систематичне несвоєчасне виконання дій щодо надання повної та своєчасної інформації керівництву про стан роботи правового сектору, а також інформації, що надходить від органів державної влади. Вказане свідчить, що позивачем дійсно допущено неналежне виконання власних посадових обов'язків, що призвело до відкриття виконавчих проваджень та стягнення з військової частини виконавчих зборів всього на суму 159014,00 грн.. Вказана сума є дійсною прямою шкодою, нанесеною державі, наявний також причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та нанесеною шкодою, відтак до позивача обґрунтовано застосована матеріальна відповідальність.
Однак, для застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставини вчинення умисних протиправних дій (тобто, активної форми поведінки) безпосереднього здійснення посадовою особою надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Висновок службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято спірний наказ, такі обставини щодо позивача не містить. Натомість, у висновку службового розслідування вказано про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, при цьому не встановлено обставин, що останній мав намір неопрацьовувати судові рішення з умислом, з певною метою. Поведінка позивача, його недбалість, опосередковано призвела до надмірних виплат за рахунок коштів військової частини, при цьому активних умисних дій щодо витрати надлишкових коштів позивач не вчиняв.
Також, відсутнє письмове зобов'язання позивача про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна на інших цінностей, переданих на зберігання або для інших цілей, яке є необхідним для застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 5 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ.
Слід зазначити, що частиною першою статті 5 Закону №160-ІХ передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Відтак, на думку суду в цьому випадку не доведено наявності обставин для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відповідно до частини першої статті 6 Закону №160-ІХ, а тому до позивача має бути застосована обмежена матеріальна відповідність, передбачена частиною першою статті 5 Закону №160-ІХ.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Види матеріальної відповідальності визначені у розділі 2 Закону №160-IX: обмежена матеріальна відповідальність (ст.5 Закону), повна та підвищена матеріальна відповідальність( ст.6 Закону).
За приписами частини 1 статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 частини першою статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Для застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставин вчинення умисних протиправних дій (тобто, активної форми поведінки) безпосереднього здійснення посадовою особою надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
В межах спірних правовідносин, позивача було притягнуто саме до повної матеріальної відповідальності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX.
Проте, висновок службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято спірний наказ, такі обставини щодо позивача не містить. Натомість, у висновку службового розслідування вказано про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, при цьому не встановлено обставин, що останній мав намір неопрацьовувати судові рішення з умислом, з певною метою. Поведінка позивача, його недбалість, опосередковано призвела до надмірних виплат за рахунок коштів військової частини, при цьому активних умисних дій щодо витрати надлишкових коштів позивачем встановлено не було.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірного наказу відповідачем не доведено наявності обставин для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відповідно до частини першої статті 6 Закону №160-ІХ, а тому притягнення позивача саме до повної матеріальної відповідальності є протиправним.
З огляду на викладені вище у цій постанові мотиви, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року у справі №420/23443/21 звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження №61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі №757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).
У контексті наведеного, колегія суддів наголошує, що позивач у межах цього апеляційного провадження не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволених позовних вимог, а тому та в силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України рішення суду в цій частині не переглядається.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 р. у справі №360/1640/24 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 р. у справі №360/1640/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко