29 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/3318/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби, додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2025 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби та за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2025 роки, відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має право на нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби та за всі невикористані додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно постанови КМУ від 01.08.2012 №702 з 2014 по 2025 роки відповідно до часу проходження ним служби в зоні відчуження.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем, подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає про відсутність правових підстав для компенсації спірної відпустки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу №28 від 28.01.2025 з позивачем припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільненого відповідно до підпункту «д» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2024 №62о/с у запас (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 28 січня 2025 року (а.с.12).
Як слідує з матеріалів справи на запит представника позивача, відповідач разом з листом від 17.02.2025 №41/9-161-К-12 надав відомості про нарахування грошового забезпечення за 2024 рік та довідку №267 від 15.02.2025 щодо відпусток, якою було повідомлено, що згідно пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання додаткових видів відпусток в особливий період припинено, інформація про надання відпусток за період проходження служби позивача знаходиться в Центральному архівному відділі Національної гвардії України (далі - ЦАВ НГУ).
ЦАВ НГУ разом з листом від 18.02.2025 за вих. №82-204 надав архівну довідку щодо перебування позивача у відпустках за 2012 - 2021 роки, копії особистих карток на грошове забезпечення за 2012-2023 роки.
Так, згідно архівної довідки від 18.02.2025 №82-306 надано інформацію щодо перебування позивача у відпустках, згідно з якою:
у 2014 році - 31 календарний день (щорічної основної відпустки, 1 день святковий) та 14 календарних днів - згідно ЗУ №796-ХІІ;
у 2015 році - 44 календарних дні (з них 30 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ);
за 2016 рік - щорічна основна відпустка тривалістю 14 календарних днів та щорічна основна відпустка тривалістю 33 календарних дні (з них 3 дні святкових);
за 2017 рік - щорічна основна відпустка тривалістю 16 календарних днів (з них 2 дні святкових) та 31 календарний день (з них 16 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ, 1 день святковий),
за 2018 рік - 47 календарних днів (з них 30 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 днів згідно ЗУ №796-ХІІ, 3 дні святкових),
за 2019 рік - щорічна основна відпустка тривалістю 16 календарних днів (з них 2 дні - святкові, 1 та 9 травня 2019 року) та 30 календарних днів (з них 16 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ),
за 2020 рік - щорічна основна відпустка тривалістю 14 календарних днів та щорічна основна відпустка тривалістю 29 календарних днів (з них 14 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ),
за 2021 рік - щорічна основна відпустка тривалістю 14 календарних днів та щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів (з них 16 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ) (а.с.21).
Інформації щодо використання позивачем відпусток за 2022 та 2023 роки у вищевказаній довідці не значиться.
У витязі з наказу №28 від 28.01.2025 зазначено щодо перебування позивача у полоні з 24.02.2022 по 28.10.2022, щодо нарахування компенсації за невикористані 15 календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік, 35 календарних днів щорічної відпустки за 2024 рік, 1 календарний день згідно із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2025 рік.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби та за усі невикористані додаткові відпустки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - ЗУ № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено:
Перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) в яких дає право на щорічну додаткову відпустку додаток 1,
Переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5;
Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що додається. (далі Порядок до Постанови №702)
Відповідно до пункту 1 Порядку до Постанови №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Згідно з пунктом 6 додатку 1 Постанови №702 до місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, проходження військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) в яких дає право на щорічну додаткову відпустку віднесено військові частини (підрозділи органів Держприкордонслужби), що дислоковані в населених пунктах, визначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 3 календаврних дні.
Додаток 3 до Постанови № 702 передбачає військові посади Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, зокрема пункти 100- 164 перелік посад військовослужбовців, які постійно виконують службові обов'язки в зоні відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення - максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 12 календаврних дні.
Посада, яку обіймав позивач, проходячи військову службу, включена до Переліку № 702.
Так, у довідці № 267 від 15.02.2025 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що надання додаткових видів відпусток в особливий період припинено.
Позивач, будучи військовослужбовцем, обіймаючи посади, визначені у Переліку № 702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону № 2011-XII та Постанова №702 за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
У рік звільнення вказаних військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) та "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII).
Згідно з ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1932-XII особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.
Таким чином, згідно зі змістом наведених норм, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
Водночас, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Крім цього, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток в особливий період є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
При цьому, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Суд зазначає, що пунктом 11 Порядку до Постанови № 702 передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Згідно з п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, суд вважає, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі додаткової.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
Разом з тим, відповідно до пункту 6 додатку 1 Постанови №702 військові частини (підрозділи органів Держприкордонслужби), що дислоковані в населених пунктах, визначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 3 календаврних дні та додатку 3 Постанови №702 військовослужбовців, які обіймають посади визначені пунктами 100-164, та постійно виконують службові обов'язки в зоні відчуження або безумовного (обов'язкового) відселення - максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 12 календаврних дні.
Отже максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки 15 календаврних дні, яка надається пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Водначас за 2014-2021 роки позивач використав по 14 днів додаткової відпустки за кожен рік та відповідно до наказу №28 від 28.01.2025 позивачу нараховано компенсацію за 1 календарний день невикористаної відпустки за 2025 рік, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Окрім того позивач у цій справі не оскаржує правильність розрахунку днів додаткової відпустки.
Таким чином, підстави для нарахування та виплати компенсації за додаткові оплачувані відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно із Законом №2011-XII Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2014 -2021 роки та 2025 рік, відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2022-2024 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та пункту 11 Порядку до Постанови №702 така щорічна додаткова відпустка надається пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби, то суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
З матеріалів справи становлено, що за 2020 рік позивач використав щорічну основна відпустка тривалістю 14 календарних днів (перша частина) та щорічну основну відпустка тривалістю 29 календарних днів (з них 14 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних днів згідно ЗУ №796-ХІІ, 1 день святковий). Таким чином, за 2020 рік позивач використав 28 днів щорічної основної відпустки. Разом з тим, мінімальна тривалість щорічної основної відпустки відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" становить 30 календарних днів. Таким чином, позивач має право на компенсацію 2 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби та додаткову оплачувану відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік у кількості 02 доби та додаткову оплачувану відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я згідно з Постановою КМУ від 01.08.2012 №702 за 2022-2024 роки, розраховану пропорційно часу проходження ним служби у відповідних умовах та посадах.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 29.05.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА