28 травня 2025 року справа № 580/4021/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.03.2025 №232950009444 про відмову в перерахунку пенсії позивачу за особливі заслуги перед Україною, передбачену відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виконати перерахунок позивачу пенсії за особливі заслуги перед Україною, та виплачувати з 01.03.2025, відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно відмовило у перерахунку пенсії позивачу за особливі заслуги перед Україною, передбачену відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015), оскільки на момент обрання позивача депутатом у четверте діяли положення пункту 7 статті 1 Закону №3113-IX, згідно з якими пенсія за особливі заслуги перед Україною була передбачена, а тому внесені з 01.07.2023 зміни до Закону №3113-IX не можуть скасувати набуте право до їх внесення. Як затверджено положеннями Конституції України, під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі позов не визнали, надали до суду відзиви на позов, в яких зазначили, що позивач не має права на перерахунок пенсії за особливі заслуги перед Україною, та виплачувати з 01.03.2025, відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» №1767-III, в редакції Закону на момент набуття права (20.11.2015), оскільки на дату звернення за перерахунком пенсії Позивач не відноситься до жодної із вищеперерахованих категорій громадян, а тому не має права на пенсію за особливі заслуги перед Україною.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що починаючи з 21.11.2024 позивачу призначено пенсію за віком.
01.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою №1267, в якій просив призначити йому пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі обрання його депутатом обласної та місцевих рад всього чотирьох скликань.
Згідно з принципом екстериторіальності, заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як наслідок, за результатами розгляду поданої заяви відповідачем №1 було прийнято рішення 10.03.2025 №232950009444 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю на момент звернення такого права для депутатів чотирьох і більше скликань.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно пункту 2 статті 24 Закону « 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 4 статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до положень статті 26 Закону 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності визначеного законом страхового стажу. Статтею 45 Закону № 1058 визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 1 Закону України від 01.06.2000 № 1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» унормовано, що пенсія за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:
1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України;
2) ветеранам війни, які після проголошення незалежності України нагороджені орденом за особисту мужність (особистий внесок), виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;
3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків; 5) особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України;
6) матерям, які народили п'ять і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку;
7) особам, яких відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» визнано борцями за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу
Судом встановлено, що 21.11.2024 позивачу призначено пенсію за віком. 01.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою №1267, в якій просив призначити йому пенсію за особливі заслуги перед Україною на підставі обрання його депутатом обласної та місцевих рад всього чотирьох скликань
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Суд звертає увагу, що на дату набуття права на пенсію за віком (21.11.2024) та на дату звернення за перерахунком пенсії (01.03.2025) - ОСОБА_1 не відносився до жодної із вищеперерахованих категорій громадян, які визначені у Законі України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», тому від не має права на пенсію за особливі заслуги перед Україною.
Посилання позивача на те, що зміни внесені Законом України «Про внесення змін до законів України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб» №3113 від 29.05.2023, якими, зокрема, виключено право депутатів районних рад, обраних чотири і більше разів, на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною, ніби то звужують раніше набуті позивачем права - не приймається судом до уваги, оскільки вищенаведені норми Законів такими, що суперечать положенням законодавства, не визнавали та є чинними, тому є обов'язковими до застосування.
Крім того, судом звернуто увагу, що позивач на підтвердження свого права на доплату за вислугу років додає довідку обласної ради депутатів від 05.12.2024 № 01-75/1080 та архівну довідку від 17.06.2024 № 924/04-12, згідно яких позивач був обраний депутатом Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області Української РСР ХХІ скликання за підсумками виборів від 04 березня та 22 квітня 1990 року по 150 округах. Однак положення Закону України від 01.06.2000 № 1767 «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», на які посилається позивачу у позовній заяві - набули чинності лише з 01.01.2001, тобто на час періоду перебування позивача на посаді депутата Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області при визначені положення закону №1767 не діяли.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ