28 травня 2025 року справа № 580/1094/25
09 годин 28 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/1094/25 за позовом ОСОБА_1 [представник позивача - адвокат Шульга Павло Миколайович, діє на підставі ордеру серії СА №1111575] ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України [представник відповідача - Кучма Аліна Григорівна, діє на підставі довіреності від 19.08.2024] (проспект Повітряних Сил 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )[не прибув], ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) [представник - адвокат Сирота Дмитро Іванович, діє на підставі електронної довіреності від 19.02.2025], третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) [не прибув] про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
31.01.2025 вх.№4881/25 представник позивача - адвокат Шульга П.М. (ордер серії СА №1111575) у позовній заяві просив:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.10.2024 №235/168 про призначення ОСОБА_4 частки одноразової грошової допомоги у сумі 3 750 000 грн у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення, яким відмовити у призначені виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 у зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення, яким здійснити розподіл частки одноразової грошової допомоги, що була протиправно призначена ОСОБА_4 , на всіх осіб, які мають право на її призначення та отримання.
13.02.2025 вх.№7633/25 представник позивача надав до суду редакцію позовної заяви, просить: визнати протиправним та скасувати протокольне рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №235/168 у частині призначення ОСОБА_4 частки одноразової грошової допомоги в сумі 3 750 000 грн 00 коп у зв'язку із загибеллю ОСОБА_5 .
18.02.2025 суд після усунення недоліків (ЄДРСР 124878804), прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.02.2025 суд клопотання представника позивача задовольнив - витребував у Міністерства оборони України з наданням до суду протягом п'ятнадцяти днів з дати оприлюднення/отримання ухвали копію висновку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був направлений до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України 12.07.2024 №981/9/1/10471 щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23.04.2025 суд здійснив у справі перехід із спрощеного до загального провадження, продовжив строк і призначив проведення підготовчого засідання на 06.05.2025 - закрив підготовче і призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 13.05.2025, 28.05.2025 - проголосив скорочене рішення суду.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА і ТРЕТІХ ОСІБ на стороні позивача
В обгрунтуванні позовних вимог представник позивача зазначив (а.с.55) та пояснив у судовому засіданні про порушене право на повагу мирно володіти майном та фінансовий інтерес у зв'язку із протиправним рішенням відповідача, що впливає на розмір частки матері, яка є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 20.04.2022 №5001296234) під час виплати одноразової допомоги у звязку із загибеллю сина. 25.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України із заявою про припинення виплати ОСОБА_4 , проте отримала відмову. Комісія не звернула увагу на інформацію у витязі з ДРАЦС про внесення змін до актового запису цивільного стану.
11.03.2025 вх.№12177/25 у відповіді на відзив представник ОСОБА_1 зазначає: у доповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.03.2024 у розділі неповнолітні діти зазначений син (витяг ДРАЦС від 14.03.2024 №00044045537), тому висновок ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо права на розподіл частки потребує уточнення (а.с.127).
03.03.2025 вх.№10717/25 представник ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 зазначає про таке. з 14.09.2021 до загибелі ОСОБА_5 проживав однією сім'єю з малолітнім сином, мав можливість утримувати родину (з 25.02.2022 проходив службу в Збройних Силах України) (а.с.84, а.с.134).
13.03.2025 вх.№12780/25 ОСОБА_2 пояснив таке: сім'ю можуть складати особи, які мають взаємні права та обов'язки. Помилка Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (довідка від 26.12.2024 складена після протокольного рішення від 11.10.2024) не може породжувати нове незаконне рішення інших державних органів, вважає позовну заяву обгрунтованою.
17.03.2025 вх.№13310/25 ОСОБА_3 пояснила таке: ухвалюючи оскаржуване рішення Комісія МОУ не мала підстав та повноважень піддавати сумніву чи не брати до уваги офіційні документи. 18 липня 2021 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обвінчалися, спільно приймали рішення щодо сімейних справ, проживаючи однією сім'єю, що підтверджено фотознімками та проходженням навчання для реалізації намірів та скріплений підписом ОСОБА_5 10.10.2023 до загибелі (а.с.134).
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА і ТРЕТІХ ОСІБ на стороні відповідача
05.03.2025 вх.№11354/25, вх.№ 11375/25 у відзиві (з наданням доказів) на позовну заяву представник Міністерства оборони України зазначає про таке. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини загинув ОСОБА_5 - син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до Витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2024 №141/168 призначена ОГД батьку та метері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_5 у розмірі 2/4 від 15 млн грн у сумі 7500000 грн у рівних частках кожному а також згідно протоколу від 11.10.2024 №235/168 дружині та сину загиблого ОСОБА_5 у розмірі 2/4 від 15 млн грн у сумі 7500000 грн у рівних частках кожному. Комісія врахувала висновки та надані на підтвердження офіційні документи. ОСОБА_4 має право на отримання ОГД не лише як син загиблого військовослужбовця, а як особа, яка перебувала на утриманні у загиблого ОСОБА_5 , тому індивідуальний акт є правомірним. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
24.02.2025 вх.№ 9394/25 представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у поясненнях зазначає, що дружина і син загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 згідно висновку (а.с.69) мають право на одержання рівними частками ОГД. Висновок від 12.07.2024 №981/9/1/10571 про призначення членам сімї (дружині ОСОБА_3 , сину ОСОБА_4 ) направлений до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. У висновку вказано про батьків загиблого, які документи для оформлення ОГД подаватимуть за місце фактичного проживання. У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_6 направив до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України довідку від 26.12.2024 №434/0203-10, що видана органом ПФУ про перебування на обліку як отримувача пенсії у разі втрати годувальника - ОСОБА_4 . У висновку вказано: на підставі наявних витягів з ДРАЦСГ утриманців не мав.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що згідно з рішенням за результатом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум (п.20 протоколу від 11.10.2024 №235/168) призначена ОГД дружині та сину ОСОБА_3 , ОСОБА_4 загиблого ОСОБА_5 у розмірі 2/4 від 15 млн грн у сумі 7500000 грн у рівних частках кожному (а.с.79).
Суд встановив, що ОСОБА_3 у заяві від 25.06.2024 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 вказала себе як дружину ОСОБА_5 (свідоцтво про одруження від 05.04.2022) та як законний представник малолітнього сина ОСОБА_4 (свідоцтво про народження), мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 (а.с.74-74).
Предметом спору є індивідуальний акт у частині від 11.10.2024 - протокольне рішення за результатом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №235/168 у частині призначення ОСОБА_4 частки одноразової грошової допомоги у сумі 3 750 000 грн 00 коп у зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 , тому здійснюється судом перевірка ухваленого індивідуального акта відповідачем за критеріями ч.2 ст.2 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи та аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон №2011). Відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону №2011 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Згідно з п.4 ст.16-1 Закону №2011 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 затверджений Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, що визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів. Згідно з п.1.10 розділу І цього Порядку призначена сума ОГД у Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_5 , Державній спеціальній службі транспорту та підпорядкованих їм військових частинах виплачується поетапно: на першому етапі - 1/5 від призначеної суми ОГД; залишок невиплаченої суми ОГД (4/5 від призначеної суми) - щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців. Відповідно до п.1.5 роздіду І цього Порядку у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у п.2 установив: особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 р. № 2073-IX (далі - Закон № 2073) адміністративний орган розглядає і вирішує справи, віднесені до його відання законом (предметна компетенція) (ч.1 ст.21 Закону № 2073). У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтувати адміністративний акт, якщо той може негативно вплинути на особу. У такому акті має бути мотивувальна частина, що дає можливість особі зрозуміти підстави та причини прийняття саме такого рішення. Коли йдеться про сприяючі (позитивні) акти, то мотивування викладати не потрібно. І навпаки, для обтяжуючих (негативних) актів мотивування обов'язкове (https://api.par.in.ua/uploads/progress_report/file_uk/30/2022.pdf).
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, що виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (висновки ВПВС від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18 висновує: саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття (висновки ВС у справі №813/1790/18).
У постанові від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16 Верховний Суд вказав на те, що у разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).
ВС у справі № 359/6726/20 зазначив: дитина є суб'єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, що стосуються її життя. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу «jura novit curia» («суд знає закони») наведене у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 600/2019/21-а.
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Надаючи оцінку твердженню представника позивача про те, що висновок ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо права на розподіл частки з урахуванням доповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.03.2024 у розділі неповнолітні діти потребує уточнення, суд бере до уваги що не є предметом оскарження у цій справі документи, що слугували передумовою прийняття рішення Комісією від 11.10.2024 №235/168 у частині та зазначає, що матеріали справи не містять копій адвокатських запитів до цих суб'єктів владних повноважень, їх відповідей та/або відповідних рішень за результатом адміністративного чи судового оскарження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Надаючи оцінку твердженню учасників, що сім'ю можуть складати особи, які мають взаємні права та обов'язки, то суд наголошує, що у справі вирішується публічно-правовий, а не сімейний спір.
Як відомо, ЄСПЛ у п.67 рішення у справі за заявою № 75135/14 висновує: існуюча нормативно-правова база в Україні визнає два типи стосунків різностатевих пар: шлюб і фактичні шлюбні відносини, коли чоловік і жінка «проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою». Хоча рівень правового захисту суттєво відрізняється залежно від того, який із двох згаданих правових статусів має пара, варто зазначити, що наявність того чи іншого правового статусу не нав'язується державою та не випливає з об'єктивної реальності, а є суто власним вибором пари (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_i96#Text).
Верховний Суд у справі № 814/152/18 зазначає: завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, про що неодноразово було зазначено Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.03.2020 у справі №331/5314/16-а (2-а/331/148/2016), від 15.04.2020 у справі №712/11800/17, від 11.11.2021 у справі №640/13941/20.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей від 03.12.1986).
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. У закритому судовому засіданні вирішена справа № 233/7858/23 ЄДРСР 122966553 (зокрема щодо перевірки твердження про розмір часток, що належать спадкоємцям; оцінки наміру за життя вчинити дії).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, що за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд сукупно оцінив докази у справі, перевірив доводи учасників щодо обгрунтованості і дотримання процедур під час ухвалення протокольного рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №235/168 у частині спірних правовідносин і заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач довів правомірність індивідуального акта стосовно найкращих інтересів дитини, тому немає підстав для скасування.
За результатом встановлених обставин, оцінених доказів, аналізу нормативно-правових актів у спірних правовідносинах та преюдиційних фактів, ураховуючи судову практику, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не належать розподілу.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не належать розподілу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити учасникам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ]
відповідач: Міністерство оборони України [проспект Повітряних Сил 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022];
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ], ОСОБА_3 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 [ АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ];
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 [ АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ].
Рішення суду складене 29.05.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА