29 травня 2025 року справа № 580/3954/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно своєчасного розрахунку із позивачем при звільненні;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 79977,84 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача з військової служби 13.01.2025 своєчасно не провів з позивачем у повному обсязі остаточного розрахунку, так як такий розрахунок здійснив лише 21.02.2025, тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 79977,84 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що у відповідності до положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється у період з 20 по 25 число. Таким чином відповідачем виплачено позивачу грошове забезпечення за січень 2025 року у сумі 175337,31 грн, тобто у строк, визначений вищезазначеною Інструкцією №623. Також вказано, що 21.02.2025 виплатив позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 112492,35 грн, що теж відповідає вимогам Інструкції №623.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.
Відповідно до витягу з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 13.01.2025 №20, позивача звільнено зі служби в органах цивільного захисту населення на підставі пп. 4 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту населення особами рядового і начальницького складу (у зв'язку із скороченням штату).
Пунктом 26 наказу Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України від 13.01.2025 №11 «Про кадрові питання» позивача виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення з 13.01.2025.
Оскільки у день звільнення та виключення позивача із списків особового складу ДСНС України та всіх видів забезпечення відповідачем не здійснено повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.
Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.
Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 13.01.2025 №20, позивача звільнено зі служби в органах цивільного захисту населення на підставі пп. 4 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту населення особами рядового і начальницького складу (у зв'язку із скороченням штату), однак відповідач лише 21.02.2024 провів з ним остаточний розрахунок при звільненні щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 112492,35 грн.
Отже, остаточний розрахунок при звільненні позивача був здійснений відповідачем лише 21.02.2025, тобто затримка складає 38 календарних днів.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 і застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п. 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Положеннями п. 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 2104,68 грн (90501,37 грн (грошове забезпечення за два попередні місяці перед звільненням) / 43 календарних днів служби).
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 79977,84 грн (2104,68 середньоденний заробіток х 38 календарних днів затримки) = 79977,84 грн).
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 79977,84 грн відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що у відповідності до положень Інструкції складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється у період з 20 по 25 число, оскільки вищезазначені положення застосовуються саме під час нарахування щомісячного грошового забезпечення, а не проведення остаточного розрахунку при звільненні, у тому числі виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України своєчасного розрахунку із ОСОБА_1 при звільненні.
Стягнути із Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України (18034, м. Черкаси, вул. Онопрієнка, 8; код ЄДРПОУ 39117736) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.01.2025 по 21.02.2025 у сумі 79977 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн 84 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА